Олена Шалашна — корінна рубіжанка. Коли народилася її донечка, лікарі поставили дитині діагноз аутичного розладу, так зародився центр розвитку “Сходинки” у якому Олена навчала дітей з особливостями розвитку спираючись на власний досвід. Зараз жінка мешкає на Київщині та продовжує займатися своєю справою.
Виданню ТРИБУН пані Олена розповіла про свій шлях боротьби та пояснила, чому здобула другу освіту.
“Коли народилася моя друга дитина Варвара, то ми дізналися, що вона з особливостями розвитку. Їй поставили діагноз – аутизм. Виникло питання: як же розвивати дитину? Якщо з медичної сторони було все більш зрозуміло, то зі сторони корекції – ні. Тоді я дізналась, про АВА терапію, науково доказову методику роботи з дітьми з аутизмом. Але у Рубіжному та в прилеглих до нього міст не було фахівців, які б використовували в роботі цю методику. Тому навчатися довелося самій. Також я здобула другу вищу освіту – логопедичну”.
За першою освітою Олена працювати не могла, бо донька забирала багато часу. І навички, які вона здобувала вивчаючи методику для розвитку особливих дітей, використовувала у вихованні власного малюка.
“Я почала спілкуватися з батьками, у яких дітки мають особливості розвитку. А коли вони дізнавалися, що я маю навички, просили мене займатися і з їхньою малечею. Так розпочався мій шлях у корекційній педагогіці”, – розповідає рубіжанка.
Спочатку батьки приводили діток займатися до Олени додому, пізніше вона з колегою орендувала приміщення для роботи. А восени 2021 року придбали власне, де відкрили центр розвитку “Сходинки”.
У нас було три великих кабінети, спортзал, масажний кабінет та кімната для педагогів. Приміщення було дуже велике та затишне. Ми відкрилися у грудні того ж року та пропрацювали три місяці до того, як почалося повномасштабне вторгнення у 2022 році
Перший час після початку російського вторгнення педагогиня з сім’єю переховувалася у будівлі центру розвитку.
“Було відчуття, що центр був більш захищений, чим наш будинок, тож кілька ночей ми ночували там. А коли стало вже нестерпно, ми виїхали до Київщини”, – згадує жінка.
Наразі Олена й продовжує займатися з особливими дітками та допомагає їх батькам в орендованому приміщенні у Петропавлівській Борщагівці, що на Київщині.
“У Рубіжному в нас було коло спілкування з батьками дітей, які мають особливості розвитку. Розмовляючи з ними про проблеми та буденність, ми з колегами вирішили відкрити громадську організацію “Світ для всіх”. Де допомогли не тільки особливим малюкам, але і їх батькам. Ми проводили багато заходів, залучали міжнародні організації. Багато було планів. Зараз педагоги організації роз’їхалися по всьому світу тікаючи від війни, а в Україні залишилася лише я”.
Зараз Олена Шалашна супроводжує близько 10 родин, і каже, що рідко з’являються нові місця.
“З кожною дитиною я проводжу індивідуальні заняття. Адже у кожної свої потреби. Спочатку я тестую малюка, виявляю його сильні та слабкі сторони у розвитку. І на основі цього ставлю цілі та підбираю матеріал для їх досягнення. Після завершення оновлюю програму. І так весь час. Якщо порівнювати зі спортом, то це як марафон на далеку дистанцію. Важливо правильно розподілити свій ресурс як батькам, так і педагогам, щоб швидко не вигоріти”.
За словами жінки, дітей з особливостями розвитку стає все більше з кожним роком.
Проблем багато. Особливо, можна відмітити – сприйняття суспільством таких людей. На мою думку, у нас все ще не розвинена толерантність. Коли ми тільки зіткнулися з аутизмом, то звернувшись до педіатра, зрозуміли, що лікарі мало знають про цей діагноз. Нас не могли зорієнтувати на тому, куди піти далі, які засоби корекції використовувати тощо. Це я вважаю великою проблемою
Олена каже, що її робота досить втомлює.
"Діти не завжди можуть сидіти за столиками та чемно виконувати завдання. У кожного є свої особливості поведінки. Іноді це може бути агресія, гіперактивність та інші. Така робота досить втомлює. Хоча моя донька має такий же розлад і потребує багато уваги. Діти багато дають енергії, але, в той де час, і багато її забирають”, – зізнається Олена.
Тож педагогиня розповіла, як вона відпочиває.
“Я намагаюся залишати вільний день у неділю та присвятити час собі та сім’ї. Я не займаюся із дітьми та не думаю про роботу. Ми часто гуляємо біля озера, дихаємо повітрям. А також я черпаю енергію з читання книжок. Дуже полюбляю. Та знаєте, для батьків, які мають дітей з особливостями розвитку, відпочинок – це просто сходити до магазину наодинці”, – посміхається та каже жінка.
Після закінчення війни Олена хоче навідатися до рідного міста, але каже – нікуди.
“Я дуже сумую за Рубіжним. Бо там я народилася, виросла, пішла до школи, створила сім’ю…Вже 2 роки не бачила рідне місто. Хочу поїхати туди, коли його деокупують, але повністю повертатися нам з сім’єю нема куди. Наш дім зруйновано”.
Читайте також: Людмила Якимінська пекла з мамою баранців на свята у Гірському. Ось її спогади
