Ярослав Боронін працював електриком на приватній фірмі в Сєвєродонецьку, після чого вирішив вступити до місцевого університету, але все зруйнувало повномасштабне вторгнення.
В інтерв’ю для ТРИБУН хлопець поділився історією свого навчання, роботи з протидії російській пропаганді та планами на майбутнє відновлення деокупованої Луганщини.
На першому курсі спеціальності “Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка” Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, Ярослав знайшов можливість отримувати й практичні навички, у цьому йому допомогла дуальна форма навчання – стажування у фірмі та, одночасно, навчання в університеті, що гарантувало майбутнє працевлаштування.
“На той час це був досить новий процес, який зустрічався рідко, однак, у моєму випадку, це був перший крок до того, щоб стати фаховим інженером в напрямку енергетики”, – згадує студент.
Всі плани на майбутнє були зруйновані російським повномасштабним вторгненням. Хлопець пригадує, що не збирався евакуюватися на початку, адже не усвідомлював ситуацію повністю попри те, що 24 лютого зустріло його вибухами на околицях рідного Сєвєродонецька.
Протидія російській пропаганді
“Допоки були зв’язок та світло, ми з групою інших студентів СНУ ім. Даля взялись за кіберзахист українського інформаційного поля. Служба безпеки України інформувала про те, що можна робити, аби блокувати ресурси пропаганди країни-агресора, а на той час у мережі ширилась величезна кількість ІПСО. Саме боротьбою з пропагандою ми займались близько тижня, а потім світло та зв’язок зникли”.
З міста, що нещадно обстрілювалося російською армією, Ярослав евакуювався доволі пізно. На щастя, вдалось виїхати з командою Червоного Хреста після того, як ті завезли гуманітарну допомогу до міста. Студент опинився у Дніпрі, де йому надали тимчасовий прихисток.
Після виїзду Ярослав продовжив навчатися в університеті.
“Я розумів, що якщо держава оплачує моє навчання за бюджетні кошти, то я не можу не продовжувати вчитися, якими б не були обставини. Було важко, зізнаюсь чесно, тому що це було нове життя в нових містах — я переїздив. Я би сказав, це було несподівано та навіть екстремально”.
Стипендія та волонтерська діяльність
Адаптуватися на новому місці, вже в Одесі, Ярославу допомогла стипендія від благодійного фонду Олени Миколаївни Борщ. Повідомлення про можливість отримати допомогу хлопець випадково помітив в чатах та вирішив спробувати податися, оскільки мав оцінки високого рівня та підходив під інші умови програми. Для того, аби подати заявку, потрібно було заповнити спеціальну форму на сайті фонду та написати есе.
“На момент подачі заявки я вже мешкав в місті Одеса, де мав можливість долучитись до гуманітарних поїздок на деокуповані території Херсонщини в складі команди "Відгук". І ось саме з таким посилом я й звертався до фонду в есе. Ця стипендія надала мені змогу більше приділяти уваги волонтерській діяльності”, – розповів студент.
Зараз, окрім навчання, Ярослав продовжує брати участь в роботі волонтерського фонду “Відгук”, в наукових конференціях, а також перейшов став переможцем першого етапу конкурсу імені Тараса Шевченка. Крім того, сєвєродончанин долучився до молодіжної ради Щастинської громади Луганської області, де залучений до розгляду питань післявоєнної відбудови. Зізнається: це питання його дуже цікавить.
Плани на майбутнє
“Є плани щодо долучення як фахівця в електротехнічному напрямі у відновлення деокупованих територій, особливо міста Сєвєродонецьк. Але я розглядаю різні альтернативи, і буду працювати там, де буду потрібний. Вважаю, що важливою є кожна людина, яка знаходиться на своєму місці”, – ділиться Ярослав.
Майбутнім студентам хлопець радить шукати можливість дуальної освіти, на його думку, це – передовий інструмент, без якого неможливо стати спеціалістом. Навчання та стажування одночасно дає можливість зростати особистісно.
“Часто ми чуємо, що диплом – лише папірець. Але якщо людина дійсно приходить у вищі навчальні заклади за знаннями та досвідом, то вона обов’язково все це отримає та буде зростати. Професіонали своєї справи зараз дуже потрібні у всіх сферах”.
Читайте також: “Моя сторінка про Донбас перетворилася у некролог знищених міст”, – художник із Сєвєродонецька
