Анастасії Смірновій 20 років. Вона народилася та виросла в Рубіжному, що на Луганщині. У перші дні повномасштабного вторгнення Настя з родиною була вдома, поки росіяни не обстріляли її будинок.
У першій частині монологу ТРИБУН писав про те, як Насті з родичами вдалося втекти від війни з Рубіжного, а потім з Дніпра.
Зараз дівчина разом з батьком живе у Німеччині. Там знаходиться могила її матері. Тут дівчина планує навчатися та інтегруватися. За словами Насті, в Україні її вже нічого не тримає, адже її місто досі в окупації.
Німеччина
Мій батько працював в одній з Рубіжанських компаній. За місяць до початку повномасштабного вторгнення його відправили у відрядження за кордон, у Німеччину. Він там мав пробути три місяці, але почалася повномасштабна війна і їм дозволили залишитися й забрати до себе свої родини.
Як тільки ми приїхали у Німеччину, ми не мешкали з батьком разом, він жив в іншому селі. Нас приютили німці. Вони були дуже добрі та раді нам… Навіть допомогли моїй сестрі у Дніпрі з коляскою для її новонародженого сина. У німців були знайомі в Україні, які віддали свою стару коляску і переслали нам трохи грошей.
Підтримка німецької громади
Українці, як тільки приїжджають у Німеччину, відразу мають дозвіл на роботу. Тож можуть швидше інтегруватися, на відміну від біженців з інших країн. У Німеччині є волонтерські соціальні магазини Tafel. Вони працюють не тільки для переселенців, а й для всіх малозабезпечених німців. У різних землях вони працюють по різному. У нас ти приходиш раз на тиждень по черзі, платиш 2 євро і береш собі їжу. Там є і овочі, і фрукти, булочки, ковбаса, молоко, яйця, сир, йогурти. І все більш-менш гарної якості.
У Німеччині можна купити один проїзний квиток та користуватися ним у всіх потягах. Ми з друзями їздимо погуляти та подивитися на країну. На море їздили, у портові міста. Мені Німеччина насправді подобається. Тут добре.
На українські свята, наприклад, День Незалежності, в центрі нашого села влаштовують веселощі, інтерактиви для дітей та роздають їжу.
Ми з татом зараз живемо неподалік від міста Бремен. Той самий, з казки братів Грімм “Бременські музиканти”) Тут багато українців. Постійно десь чуєш українську мову або бачиш наші національні символи.
У Насті померла мама
Це сталося через півтора роки життя у Німеччині. Спочатку мама опинилася у лікарні, бо в неї були проблеми з печінкою. Не врятували… Ми її тут і поховали. До речі, пастир на похованні був українцем, але давно живе у Німеччині. Тому службу правив двома мовами, бо на похованні були і німці, й українці. Я не уявляю, щоб маму ховали німецькою, це було б щось дивне.
Нам пропонували поховати маму в Україні, але у нас там нікого з родичів не залишилося.
Повернутися в Рубіжне
Страшно. Я більше сумую за емоціями, які там відчувала до вторгнення. Мені страшно побачити всі ті розбиті будинки. Я думаю, що це буде дуже морально важко для мене.
Я, коли їхала в Німеччину, казала собі, що їду на два-три місяці максимум. Дуже не хотіла тут довго залишатися, а хотіла повернутися в Україну. Я тільки пів року тому змирилася, що залишаюся в Німеччині.
Вирішила, що житиму теперішнім, а не в майбутньому.
Я два рази їздила в Україну, була в Калуші. А як приїхала у Київ – потрапила на обстріл столиці й дуже злякалася. Сиділа у пункті незламності, пила чай і намагалася заспокоїтися. Більше мене в Україні нічого не тримає, бо Рубіжне окуповане, туди не поїдеш. В Києві залишилася одна подруга.
Настя хоче залишитися у Німеччині
Взагалі у мене зараз дуже активне життя. Я закінчила курси з німецької, знаю мову на рівні В1. І продовжую її вивчати. Зараз у мене також історичний та політичний курс…
Займаюся спортом, ходжу в спортивний зал. Планую далі тут навчатися, реалізувати себе у Німеччині й тут залишитися. Хочеться стабільності в житті. Я думала вступити до університету. Але в цій країні система навчання типу STEM-освіти. Можна навчатися та відразу працювати за професією й отримувати гроші. Звичайно, менше, ніж я б заробляла, якби повноцінно працювала.
Я думаю і навчатися, і працювати – це для мене ідеальний варіант. Але щоб тут інтегруватися – необхідно спілкуватися німецькою й удосконалювати її.
