Кілька місяців тому в місті Маастрихт, столиці провінції Лімбург в Нідерландах, розпочала свою роботу українська школа “Крила”. У навчальному закладі малеча діаспорської спільноти та українських біженців мають змогу вивчати українську мову, культуру та традиції.
Про роботу школи журналістці видання ТРИБУН розповіла Ольга Суховій, керівниця закладу.
Пані Ольга проживає в Нідерландах близько п’ятнадцяти років; ідея створення української школи не була її персональною, вона з’явилася ще під час формування українського осередку. Це було два з половиною роки тому – зараз школа вже працює.
“Ми згуртувалися, буквально за тиждень розв'язали основні організаторські питання та розпочали роботу. Зараз ми все ще на етапі «формування» як колективу, так і ідей. Власне, на це ми і розраховували – перші пів року витратити на формування основи школи – колективу та учнів”, – розповіла жінка.
Метою роботи навчального закладу Ольга вважає розвиток українських діток та намагання залишати їх в українському контексті бодай один раз на тиждень.
“Наразі учням дуже не вистачає українства. Багато дітей, які переїхали до Нідерландів, не відвідують українські школи навіть онлайн. Це – трагічно, бо так вони залишаються у певній бульбашці, в якій чують лише нідерландську мову. Вчать вони її доволі швидко, це – прекрасно, але з власного досвіду можу сказати, що як тільки вивчаєш одну мову, інша, навіть рідна, забувається доволі швидко”.
Тож одна з наших цілей – спонукати до збереження української мови та розвивати її серед дітей української діаспори. Ми хочемо, щоб малеча долучалася до українства загалом, щоб вони знали, любили мову й хотіли в ній розвиватися. Ми не ставимо за мету вивчення математики чи географії. Наше спрямування – мова, історія, культура, традиції.
Наразі в школі “Крила” працюють два викладачі та два асистенти. Вони навчають 28 зареєстрованих учнів, проте щотижня школа отримує нові заявки на вступ. Робота вчителів та їхніх помічників відбувається на волонтерських засадах.
“У нас немає робочих місць, це було умовою для вчителів та асистентів, що їхня робота – соціальна, волонтерська. Якщо вони свідомо йдуть, вони знають, що це – «я роблю те, що маю робити» – заробітна плата тут значення немає. Ми всі, на мою думку, маємо щось робити для зміцнення та розвитку України. Ми можемо вчителям робити якісь волонтерські виплати, але це – майже ніщо. Загалом, це просто волонтерство”, – розповіла Ольга.
Саме відсутність заробітної плати, на думку Ольги, є єдиним великим викликом, з яким школа вже встигла зустрітися. Вона каже, що вчителі часто не готові займатися з дітьми на безкоштовній основі, і хоч вона і розуміє, що нерідко це пов’язане з непростим фінансовим становищем українців в еміграції, сподівається, що з часом ідея волонтерської роботи буде більш поширеною.
Фактичного та стабільного фінансування школа наразі не має, жодним чином їх не підтримує нідерландське Міністерство освіти; певну допомогу надає місцевий муніципалітет, однак Ольга не надто впевнена, що це явище не буде тимчасовим.
“Тож ще одна наша основна мета - залучати якомога більше меценатів й тих, хто хоче підтримувати українство, насамперед наша діаспора, вони нам допомагають, наприклад, закупівлею книг”, – поділилася керівниця.
Заклад освіти працює кожної суботи, іноді – в неділю. Обидва вчителі та асистенти мають бути присутні, оскільки дітей досить багато і, крім того, вони різняться за віком, за рівнем володіння мовою та розвитком. Школа приймає учнів з 3 до 10 років.
“У нас є дві групи – молодша та старша група крилят. Молодша – з 3 до 6, старша - з 6 до 10, вони теж діляться на суб-групки. Але це все у процесі, ми лише на початку і, ймовірно, у майбутньому ще перепрацюємо наш план навчання”.
Зазвичай, стабільна ініціатива щодо відвідування школи йде від батьків, бо вони хочуть бачити своїх дітей в українському осередку. Старшачки вже висловлюють свою думку – «мені весело, мені цікаво», вони більш свідомі у своєму виборі. Звичайно, сталого бажання від них ми очікувати не можемо, насамперед вони – діти, їм дуже важко в новому середовищі, тому ми мусимо враховувати всі ці деталі – стрес, втома, перевантаження, неспокій, інші персональні характеристики.
Найбільшою мрією пані Ольги є власна локація для школи, жінка каже, що отримати окреме приміщення – велика проблема.
“Хочеться власне приміщення досить велике, бо українців багато і навіть у нідерландців є певний інтерес до нашої школи, бо це ж не тільки сидіння за партою, це творчість, друзі, спілкування, пізнання культури. Я бачу насамперед великий розвиток української школи”.
Читайте також: Інтеграція та адаптація дітей з України у Німеччині. Організаторка про роботу мовного табору та психологічної групи
