Михайло Карабут — військовий з Луганщини, який із початком повномасштабного вторгнення долучився до лав сил оборони України. Його історія — це шлях від громадської діяльності в Сіверськодонецьку до запеклих боїв на рідному сході. Зараз він з командою стоїть за новою ініціативою, спрямованою на підтримку військових і ветеранів, допомагаючи їм орієнтуватися в бюрократичній системі.
Видання ТРИБУН поспілкувалося з військовим, розпитало про бої на Луганщині та мотивацію заснування в соцмережах просвітницького каналу під назвою “Ветеран знає” та кінцеву мету проєкту.
Шлях до війни
"Я з Луганщини, із Сєвєродонецька. До 2022 року був залучений до громадсько-політичної організації ‘Національний корпус’, де займався соціальними та волонтерськими проєктами", — розповідає Михайло.
Громадська діяльність для нього стала частиною життя, особливо в умовах постійних викликів, як-от масштабні пожежі, які неодноразово завдавали шкоди регіону. З початком повномасштабного вторгнення Михайло разом із друзями евакуювали родини до безпечних місць, а самі вирушили захищати рідну землю.
"Ми не мали військового досвіду, але шукали можливість навчитися і отримати зброю. Хоча могли долучитися до підрозділів у Києві чи Харкові, вирішили, що хочемо боронити саме свою землю", — згадує він.
Першим кроком став вступ до територіальної оборони у Лисичанську.
" Зв’язалися з Лисичанським військкоматом, домовилися про зустріч. Декілька днів нам знадобилося для того, щоб поїздити по воєнторгам, зібрати базові речі та амуніцію, а потім приїхали в Лисичанськ, де нас із друзями оформили до лав територіальної оборони. Я приховав травму руки, бо на той момент це було другорядним — головне було потрапити в підрозділ", — ділиться Михайло.
Михайло разом із побратимами пройшов гарячі точки Луганщини, зокрема бої за Рубіжне, Попасну та інші міста.
"Це був період голого ентузіазму. Ми вчилися на ходу, отримували ‘шишки’, але росли як військові", — розповідає він із легкою усмішкою.
Після втрати Сєвєродонецька Михайло разом із побратимами перейшов до лав Третьої штурмової бригади, яка стала для нього другою домівкою. Вони брали участь у боях під Бахмутом та Авдіївкою, на Харківському напрямку, де продовжували захищати країну навіть у найважчих умовах.
Перемоги та виклики на фронті
Зараз Михайло працює на тиловій посаді, що дає йому змогу зосередитися на новій ініціативі — проєкті інформаційної підтримки “Ветеран знає”.
"Головна мета — допомогти військовим і ветеранам отримати доступ до пільг і прав, які гарантує їм держава. Бюрократія дуже ускладнює цей процес, і ми хочемо полегшити життя нашим побратимам", — пояснює він.
Проєкт передбачає створення доступних інформаційних матеріалів — відео в соціальних мережах, які допомагають військовим розібратися у побутових проблемах цивільного життя.
"Більшість військових не має часу на довгі пошуки інформації, а вона часто суперечлива або важкодоступна. Ми намагаємося зробити її простою і зрозумілою", — додає він.
За словами Михайла, основний виклик, із яким стикаються військові, — це інформаційний голод і бюрократичні перепони.
"Коли військовий має лише кілька днів у тилу, він потрапляє в пастку ‘футболу’ між різними установами. Це демотивує і забирає багато часу, якого часто просто немає", — зазначає він.
Проєкт також покликаний розкрити реальний стан пільг: що працює, а що лише прописано в законі. Наприклад, пільги на комуналку вже можна оформити онлайн, але більшість військових про це не знають.
"Ми хочемо, щоб кожен ветеран чи військовий знав свої права і міг скористатися ними без зайвих танців із бубнами", — підкреслює Михайло.
Попри всі труднощі, керівництво бригади підтримує ініціативу.
"Ми отримали повне благословення на цей проєкт, бо це також допомагає покращувати життя наших військових і їхніх родин", — зазначає він із вдячністю.
Михайло Карабут — це приклад того, як людина може поєднувати громадську активність, військову службу і допомогу іншим. Його проєкт — це ще один фронт боротьби, спрямований на підтримку тих, хто захищає нашу свободу.
"Ми не лише захищаємо країну, але й допомагаємо будувати її для майбутніх поколінь. Це наша відповідальність і наш обов’язок", — підсумовує Михайло.
Читайте також: “Війна — моя робота”: Олександр “Деталь” про роботу артилеристів 26 АБр на фронті
