Мешканці прифронтових населених пунктів Луганщини та Донеччини, зокрема окупованих, щодня живуть в умовах війни та стикаються з її наслідками. Обстріли, руйнування, повітряні тривоги, втрати, евакуація і навіть російська пропаганда – все це впливає на психічне здоров’я людини. Так виникають посттравматичний стресовий розлад, гострий стресовий розлад, депресивний і тривожний стани тощо.
Які наслідки тривалого перебування в стані війни, що відбувається з психічним здоров’ям людини та як допомогти собі пережити реалії прифронтових і окупованих населених пунктів – далі у матеріалі ТРИБУН
Що відбувається з психікою людей, які живуть у прифронтових і окупованих територіях?
Проживати у прифронтових і окупованих населених пунктах Луганщини та Донеччини – небезпечно. Усе, що відбувається на цих територіях через війну, негативно впливає, зокрема, на психічне здоров’я людини. Як саме та чому мешканці звикають до обстрілів і такої обстановки, розповіла військовий психолог Наталія Омельчук.
“Є такі поняття, як стресостійкість і резильєнтність. Спочатку людина переживає стан шоку та її психіка максимально мобілізується для того, щоб убезпечити себе від травматичних реакцій. Спрацьовує інстинкт самозбереження. Наприклад, при першому вибуху або пострілі вона ховається. Коли особа тривалий час перебуває у тих самих умовах, з одного боку стресостійкість і резильєнтність спрацьовують так, що людина починає адаптуватися, – і це добре, бо вона не живе у стані очікування, постійного страху. З іншого – людина перестає мобілізуватися. Мешканці прифронтових територій звикли до пострілів, до того, що небезпека є нормою. Це корисно для психічного здоров’я і самозаспокоєння, бо вже адаптувалися, але люди перестають бути пильними”.
Більшість людей з Луганської і Донецької областей дійсно навчилися жити в умовах війни, оскільки вона триває вже одинадцятий рік. Такі явища, як обстріли, руйнування, окупація, переїзди, евакуація – колись здавалися нереальними, а згодом стали звичними. Тому мешканці мають досвід, як долати стресові ситуації, знаходити власний ресурс, аби з усім впоратися та продовжувати рухатися далі.
“Ще після Другої світової війни доведено, що близько 70% людей можуть впоратися самі. Це робота, спілкування, фізична активність, читання книжок, дехто може допомогти собі за прикладом інших або мав вже такий досвід і знає, як діяти”, – зазначає Людмила Романенко, керівниця, психологиня, тренерка Центру психічного здоров’я НаУКМА
Які проблеми виникають з психічним здоров’ям?
Під час війни особливої уваги набуло поняття “посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)”. Здебільшого про нього говорять лише у військовому контексті і діагностують у бійців. Насправді ж він може виникнути у будь-якої людини, яка стикнулася з тією чи іншою проблемою, з якою не впоралася її психіка.
“Причинами розвитку ПТСР у людей, які проживають у прифронтових зонах, можуть бути гучні вибухи, звуки сирен, “швидких”... Загалом будь-що, адже немає визначеної події або категорії. Це залежить тільки від особистості та її психіки. У який момент і як буде реагувати психіка людини на ту чи іншу подію, чи виникне після неї ПТСР – наперед сказати не можна”, – пояснює військовий психолог.
Які ознаки передують виникненню посттравматичного стресового розладу? Чим він відрізняється від гострого стресового розладу? Адже різняться і методи звільнення від цих двох психічних станів.
Розглянемо на прикладі, на жаль, неодноразової ситуації, з якою зіштовхуються жителі прифронтових територій: “людина йшла вулицею, стався “приліт” і хтось загинув на її очах”.
“Стресовий розлад – це гостра реакція на стресову подію, яка була емоційно забарвленою та яскравою для людини. У цьому випадку такі фактори, як вибух, багато крові, крики, сирени – це гостро стресова подія. У перші дні, коли людина переживає це, не може мобілізувати свою психіку і відновитися самостійно, має кошмарні сни, – ми можемо говорити про ознаки у неї гострого стресового розладу. Навіть якщо протягом місяця в особи зберігаються всі переживання стосовно цієї події, реакції на гучні звуки та хлопки, – це так само відноситься до ГСР”, – коментує Наталія Омельчук.
Говорити ж про ознаки ПТСР, за словами військового психолога, можемо у випадках, якщо минає більше місяця і людина, наприклад, коли чує, як у авто лопається колесо (вибух), починає поводитися так само, як у тій травматичній події, що відбулася, прокидається у кошмарі та починає відігравати ту ситуацію.
“Але безпосередньо діагноз ставить психотерапевт. Саме ПТСР не коригується за допомогою роботи з психологом. Вона може були лише підтримуючою, а ось основним є лікування у лікаря відповідного профілю”.
Жителі прифронтових і окупованих населених пунктів стикаються і з іншими проблемами, які впливають на психічне здоров’я.
“Стандартні: депресивні та тривожні стани, які включають панічні атаки, порушення сну, харчової поведінки, соматичні захворювання. Це з мого досвіду та моєї практики. Залежно від того, відчуває людина страх або ні, можуть додаватися й інші проблеми”, – розповідає Людмила Романенко.
Керівниця, психологиня, тренерка Центру психічного здоров’я НаУКМА наголошує, що, якщо порівнювати перший і третій роки повномасштабного вторгнення, то серед клієнтів, які звертаються до Центру зараз, більшість потребує роботи саме з психіатром. У людей не вистачає власного ресурсу, щоб з усім впоратися, тому потрібне медикаментозне лікування.
Як поліпшити психічне здоров’я: поради
З різних причин люди залишаються жити у прифронтових населених пунктах. Але навіть за цих обставин можна допомогти собі впоратися зі щоденними стресами і, наскільки це можливо, адаптуватися до умов сьогодення. Що треба робити?
“Максимально виробити для себе ритуали, які є життєдайними. Наприклад, зранку варити каву, дивитися улюблені фільми, читати книги, які вам подобаються, за можливості говорити по відеозв’язку з близькими та друзями. Такі маленькі радощі – це просто, але вони дають людині ресурс і натхнення до життя. У жодному разі не впадати у стан, що все погано, а шукати ресурс у доступному, що є поряд. Обійняти свою людину, свого улюбленця – ці дрібниці рятують”, – радить військовий психолог.
Також можна виконати вправу “Безпечне місце”, яка допоможе поринути у приємні спогади та на мить відволіктися від того, що відбувається навколо. Наталія Омельчук розповіла деталі.
“Заплющити очі та уявити або згадати момент, коли ви були щасливі, людей, які були поруч. Дати собі можливість побути у цьому стані, відчути радість тих днів. Ці приємні та гарні спогади – плани на майбутнє. Обов’язково плануйте і мрійте, що будете робити, коли закінчиться війна. Адже спочатку йде думка, потім дії”.
Людмила Романенко рекомендує звернути увагу на модель “BASIC Ph”. Вона була розроблена професором Мулі Лахадом та його колегами після дослідження у 90-х роках, за результатами якого вони виявили, що приблизно 80% людей самостійно знаходять ресурс і долають травму.
“Модель “BASIC Ph” складається з 6 каналів подолання стресу: духовний (віра, релігія); емоційний (можливість прогорювати, розповісти свої почуття, робота з психологом); соціальний (спілкування, допомога іншим); уява (творчість: малювання, танці, хобі, театри, кіно, книги); фізичний (танці, йога, біг, фітнес тощо); когнітивний (через розум, робота з думками, там, де задіяна когніція, людина знаходить опори, цілі, мету). Найбільше ми користуємося одним або двома каналами. Але у важкі моменти важливо щось робити для себе з кожного пункту”.
Як діяти у випадку, якщо потрібно підтримати людину, яка має посттравматичний стресовий розлад?
“Набратися терпіння, бути поруч, обіймати, приймати людину. Якщо вона хоче виговоритися – вислухати. І єдине, що можна запитати, – “чи можу я тобі чимось допомогти, щось зробити для тебе?”. Але ніяк не заспокоювати, у жодному разі не знецінювати переживання та відчуття, тому що наскільки глибока ця травма, може оцінити лише людина, яка її відчуває. Максимум тепла, любові та підтримки – це ті фактори, які будуть визначальними у якісному, ефективному та швидкому проходженні курсу лікування”, – говорить військовий психолог Наталія.
Найголовнішим, з чого варто почати процес відновлення психічного здоров’я, є турбота про себе. Наприклад, виконувати ритуали, які приносять радість і задоволення, піклуватися про сон, харчування, прогулюватися, робити вправи для заземлення і саморегуляції, працювати з думками. За потреби обов’язково звертатися до спеціалістів, проходити груповий або індивідуальний курс психотерапії.
Усе це допоможе стабілізувати свій стан та навчитися виживати у ситуаціях і обставинах, які виникають через війну.
Співавтор: Євген Ільченко
Матеріал створено в межах проєкту "Підтримка професійної журналістики під час війни", що реалізується ГО "Інтерньюз-Україна"
Читайте також: Релоковані. Як зараз працюють бізнеси з окупованих територій України
