Марія Кучеренко — одна з найавторитетніших аналітиків, які досліджують політику Росії та механізми окупації. Експертка з теми реінтеграції, пропаганди, інформаційних впливів і внутрішньої логіки держави-агресора. Очолює напрям російських студій у Центрі ініціатив фонду "Повернись живим". Вона народилася в Запоріжжі, але вся її професійна діяльність нерозривно пов’язана зі сходом України, Кримом і війною, що триває вже дванадцятий рік.
Видання “ТРИБУН” поговорило зі спеціалісткою — про зміну риторики США, можливу заморозку конфлікту, російські спецслужби, окупацію, перспективи українського сходу після війни й фатальні помилки, яких Україна не має права допустити.
“Це великий шматок мого життя. Якщо почати спочатку, війна йде третину мого життя. Я зустрічала її в Севастополі, коли почалася анексія Криму. І далі почалася агресія вже проти наших східних територій. Майже одночасно з анексією Криму на війну пішов мій батько”, – розповіла вона.
Я ніколи не відривала у своїй голові проблематику Криму від сходу. Не йдеться про окремі території. Це не про ОРДЛО чи Крим і Севастополь. Це — про одну війну. І всі ці роки я працювала з цією тематикою: безпекові питання, реінтеграція. Весь цей час зустрічала дуже багато людей звідти. Їм боліло навіть більше, бо це їхній дім.
Попри інституційну аналітичну роботу, Кучеренко відкрито й емоційно говорить про особисту мотивацію.
“Для мене все, що стосується сходу — наразі це абсолютно святе. Я завжди повторюю публічно, різними мовами, на різних заходах, що мені без сходу і Криму це все не потрібне. Абсолютно”, – наголосила вона.
Її обурює умовний поділ на “стару” і “нову” війну. Вона категорично не погоджується з тим, що справжня війна нібито почалася лише у 2022 році.
“Я терпіти не можу всю цю ахінею, коли кажуть: війна триває три роки. Якщо ми визнаємо, що у нас є держава Україна в міжнародно визнаних кордонах, і атака на неї почалась у 2014 році, то йдеться про 11 років війни”, – пояснила аналітик.
Саме тому, каже вона, їй настільки близькі ті, хто займається темою окупації з перших днів. Окремо вона відзначає роботу східних медіа й журналістів, які з 2014 року послідовно висвітлювали тематику окупації. Для неї це не просто професійна категорія — це партнери у боротьбі за правду.
“Я зараз намагалась не надто приділяти увагу медійній компоненті, але все, що стосується східних медіа — це завжди буде для мене окремим. Бо це про чесність. Про те, щоб не брехати собі, не брехати світові й не дозволяти перекручувати правду. Бо якщо ми здамо війну за правду — коли вона почалась, як виглядає карта України, що Крим, Донбас, Севастополь — це Україна, то ми живемо в різних країнах. І воюємо за різне”, – підсумувала аналітик.
Робота з російською тематикою стала для Марії Кучеренко не просто сферою професійної зацікавленості, а повноцінним викликом — щоденним і багатоаспектним. Уже чотири роки вона відповідаєнапрям російських студій у Центрі ініціатив фонду “Повернись живим”. Цей підрозділ має власну структуру й комунікації, окремо від головного фонду, і спеціалізується на аналітичній, ветеранській та міжнародній роботі.
“Я очолюю російські студії в аналітичному відділі Центру ініціатив “Повернись живим”. Центр ініціатив — це частина великого фонду, але у нас окремі комунікації. На російському напрямі зі мною працюють два аналітики, дуже талановиті. Я завжди кажу, що це найбільше моє професійне досягнення — що ця команда погодилась працювати зі мною”, — розповіла Кучеренко.
Її компетенція — це вся російська тематика, крім суто військової. Вона вивчає еліти, безпекові аспекти, переговорні формати — від Тристоронньої контактної групи й до нинішніх фарсових ініціатив Кремля.
“Я займаюсь всім, що стосується Росії, окрім оборони. Безпекові питання, переговори, російські еліти — все це моя зона відповідальності. Ми працюємо в діахронії: від ТКГ і нормандського формату до того фарсу, що відбувається сьогодні”, — уточнила вона.
Окрема частина роботи — це глибокий аналіз діяльності російського Головного управління Генштабу та його проєктів за межами РФ.
“Ми багато фокусуємось на діяльності ГУ ГШ ЗС РФ, особливо в контексті “групи Вагнера” — тепер вже Африканського корпусу. Насправді змінилася лише назва: координуючим відомством залишилось те саме — ГУ ГШ. Ми намагаємось донести до партнерів думку, що саме це управління — головна геополітична структура РФ”, — пояснила Кучеренко.
Вона також відповідає за міжнародну комунікацію — передусім щодо російських еліт, парамілітарних формувань і структури влади в РФ.
“Це окремий великий шматок мого життя, який проходить у потягах, літаках, відрядженнях. Ми постійно працюємо з партнерами: обмінюємось даними, формуємо бачення, уточнюємо структури”, — сказала вона.
Кучеренко наголошує, що міжнародний напрям роботи був окреслений ще на початку великої фази війни як один із ключових. Його пріоритетність визначив начальник аналітичного відділу Антон Муравейник.
“Я думаю, що час на це витрачається недарма. Бо ми справді змінюємо уявлення партнерів про російське ГУ ГШ — і це, мабуть, найкраще підтвердження цінності нашої роботи”, — підсумувала аналітик.
Тема Криму й Донбасу в розмовах із міжнародними партнерами лишається болісною, визнає Марія Кучеренко. Але у фаховому безпековому середовищі, з яким вона працює, пропозиції “відмовитися від територій” звучать рідко. За її словами, більшість співрозмовників добре усвідомлюють: поступки не зупиняють агресора.
“Мої співрозмовники — це люди, які фахово займаються безпекою. Вони розуміють, що, якщо говорити про вирішення конфлікту, то так звана “здача територій”' нічого не вирішує для Росії”, — пояснила Кучеренко.
Вона нагадує, що перехід до повномасштабної фази у 2022 році продемонстрував очевидне: Кремль не зупиняється на Донбасі чи Криму, і ніколи не йшлося лише про ці регіони.
"Питання ж було не в Донецьку й Луганську. І зараз — не в Херсонській чи Запорізькій областях, які вони внесли у свою конституцію, “по саме не можу”. Йдеться про геополітичні постулати, які Росія намагається розмити за будь-яку ціну", — сказала вона.
Втім, за словами Кучеренко, деякі меседжі про “припинення вогню” чи “домовленості по лінії фронту” в європейських столицях дійсно лунають усе частіше. І причина — банальна: гроші.
“Чим далі, тим більше таких заходів буде. Бо це фінансові причини як такі та популізм в цілому. Європейські партнери постійно повторюють, як це все дорого. Що от громадянин тепер платить не 3,50 євро за лате, а 5,50. І це, мовляв, надто велика ціна за війну", — розповіла аналітик.
Вона вважає, що в таких випадках головний аргумент — простий і прямий: або захід платить зараз, допомагаючи Україні, або платитиме своїм життям і безпекою пізніше.
“Це не фігура мови. Наші партнери знають, хто такий Андрій Авер’янов. Знають, що за вибухи в Болгарії, за Солсбері, за Врбетиці відповідальні саме ті ж самі люди”, — наголосила вона.
Південноєвропейські країни, за її словами, особливо добре розуміють ризики, які Росія створює через ГУ ГШ ЗС РФ — не лише на сході Європи, а й через Середземне море.
“Історія з Сирією не закінчилась і ніколи не була про одну лише Сирію, а ширше - про Середземне море і Червоне море. Росія посилює присутність у Лівії. Це дозволяє їй тиснути на Європу з півдня — через безпекову ситуацію, через міграційні потоки, через політичний вплив”, — пояснила Кучеренко.
При цьому вона не виключає: частина наративів західних політиків про “здачу територій” має корупційне походження.
Я більш ніж переконана, що чимало таких меседжів — не безкоштовна діяльність. У деяких випадках це працює як інструмент впливу Росії через корупцію.
У розмові про трансформацію ставлення США до війни в Україні Марія Кучеренко говорить відверто. Вона визнає надзвичайну важливість американської допомоги, але водночас фіксує тривожні зміни в риториці нинішньої адміністрації Трампа.
“Американські наші партнери — це дуже болюча тема, тому що якби не їхня допомога з 2022 року, ми б із вами сьогодні, мабуть, не розмовляли”, — сказала Кучеренко.
Вона підкреслила, що Сполучені Штати зробили надзвичайно багато для України, і сьогоднішні проблеми не мають затьмарювати цей факт. Водночас за її словами, політична логіка в США не має на меті перемогу України в сенсі повного звільнення територій, а скоріше — фіксацію статус-кво.
“І попередня адміністрація, і ця повторюють одну й ту саму тезу: саме існування держави України — це вже досить немало у нашому випадку”, — зазначила вона.
Найбільше Кучеренко турбує те, що адміністрація Трампа сприймає війну з Росією крізь призму бізнес-логіки, що, на її думку, є глибоко хибним підходом у сфері геополітики. Вона вважає, що Росія вміло використовує цей підхід, зокрема через свою глибоку спецслужбістську традицію, яка формувалась ще з часів ВЧК.
Замість того, щоб закликати до підтримки України з позиції емоційного тиску або історичних боргів, Кучеренко пропонує іншу стратегію — спокійну аргументацію з позиції win-win.
“Ми не маємо говорити, що ви повинні нам допомогти, бо ви нам винні. Ми маємо говорити: у ваших інтересах, щоб ми тримали тут оборону”, — наголосила вона.
Вона високо оцінила роботу українських дипломатів у США, зокрема Оксани Маркарової, назвавши її призначення “великою удачею для країни”. Водночас Кучеренко критично поставилася до українських експертів, які намагаються виправдати риторику Трампа, і закликала до чіткої самодисципліни в міжнародній комунікації.
“Якщо ти відчуваєш, що вже зриваєшся на “а мені всі винні” — просто не їдь. Це буде шкідливо”, — сказала вона.
За її словами, те, що вдавалось Зеленському у 2022 році через емоційний тиск, уже не працює. І ті, хто сьогодні намагається діяти подібно, мають памʼятати: вони не президент України, і їм цього не пробачать.
Перейшовши до тематики окупованих територій та зміни у методах репресій і пропаганди, Кучеренко визнає, що доступ до інформації з тимчасово окупованих регіонів нині значно ускладнений, однак певні висновки можна зробити й на основі відомих фактів.
“Те, що ми бачили з убивством Вікторії Рощиної, те, що ми спостерігали протягом усіх цих років — фільтраційні табори, в'язниці на кшталт “Ізоляції”, трагедія в Оленівці — це доводить одне: методи Росії не змінилися”, — сказала Кучеренко.
Вона наголосила, що російська логіка лишається кримінальною і цинічною, заснованою на запереченні базових гуманітарних норм. Кучеренко зазначила, що навіть обміни полоненими часто відкривають шокуючу правду про системність злочинів РФ.
Ми ще почуємо багато жахливих речей. Насправді нічого нового — це та сама радянська традиція. Зі сталінських часів змінилося дуже мало. Просто методи судмедекспертизи стали досконалішими, тому ми маємо змогу дізнаватись більше. А мислення росіян — не змінилось.
Кучеренко вважає, що збереглась логіка системи, в якій “пів країни сидить, а пів — охороняє”. Цей підхід, за її словами, перенесено і на окуповані території.
Що ж до фільтрації у Шереметьєво та незаконних затримань українців, які їдуть вирішувати майнові справи, вона зазначила, що мотивація Росії — переважно економічна, із чітким політичним підтекстом.
“Люди їдуть туди, бо це часто єдина квартира, яку вони мають. А їм у відповідь — перевірки, затримання. Росіяни хочуть, щоб ці люди 10 разів подумали, перш ніж повертатися. Це не лише про квартири. Це про заміщення населення. Абсолютно радянська практика”, — сказала Кучеренко.
Вона провела паралелі з депортацією кримських татар, чеченців і литовців у СРСР і пояснила, що логіка Кремля в окупації Криму та Донбасу — не сакральність, а геополітика й логістика.
Щодо російської пропаганди на окупованих територіях, Кучеренко зазначила, що вона різниться залежно від стратегічного значення регіону.
“Маріуполь вони намагаються показати як вітрину відбудови. Самі зруйнували, самі відбудовують. Інтерв'юють людей із півночі Росії, які переїжджають на Азовське узбережжя. Це і є політика заміщення населення”, — розповіла Кучеренко.
Вона також звернула увагу на Енергодар, який Росія активно інтегрує у свою енергетичну систему, отримуючи ліцензування енергоблоків за власним законодавством.
“Це спроба закріпитися. Росія перетворила станцію на воєнну базу, тягне туди лінії електропередач. Тут немає нічого сакрального, це геостратегічний інтерес”, — пояснила Кучеренко.
На територіях, які Росія вважає менш важливими, пропаганда має інший характер. Тамтешнім мешканцям подають сигнал: “от вам пенсія — і дякуйте”.
“На таких територіях навіть не намагаються щось відбудовувати чи переконувати. Їм просто кажуть — мовчіть і покоряйтесь. Це вся суть російського підходу”, — підсумувала вона.
Після питання про можливу заморозку конфлікту інтерв’ю переходить у ще один ключовий пласт — дії Росії в умовах гіпотетичної паузи. Кучеренко не сумнівається: першою відповіддю з боку РФ стануть вимоги провести вибори.
“Як наступний крок буде дуже простим. Я вам відповім одним словом: вибори”, — сказала Кучеренко.
Вона пояснила, що за сценарієм замороженої війни Росія чинила б тиск на Україну з вимогою організувати вибори навіть у небезпечних районах, де неможливо гарантувати безпеку. За її словами, РФ традиційно ігнорує вимоги щодо припинення обстрілів у таких випадках.
“Такого не буде. Такого не буде ніколи”, — наголосила вона, коментуючи ймовірність гарантій безпеки під час голосування.
Наступною тактикою, переконана Кучеренко, стане активізація терактів і спроб розхитати політичну ситуацію. Вона висловила вдячність українським спецслужбам, які наразі утримують рівень загроз під контролем, однак попередила: спроби РФ будуть наростати.
“Це буде перевантаження системи. Так само, як у нас перевантажують ППО зараз росіяни, вони намагатимуться перевантажити наші служби антитерору. І тут вже буде значно складніше тримати згуртованість суспільства”, — сказала вона.
Кучеренко також звернула увагу на новий етап — юридичне відрізання України від окупованих територій через інструменти виборчого процесу. За її словами, Росія просуватиме ідею, що вибори можливі лише на території під контролем України і тільки для тих громадян України, які на них проживають постійно проживають, і таким чином поступово розмиватиме українське право на ці землі —через меседж “громадяни, що проживають на окупованих територіях голосували на виборах РФ, а не України”. Тобто, йтиметься про фіксацію ідеї з незаконною паспортизацією
На завершення вона попередила, що українське суспільство не до кінця усвідомлює масштаб терористичної загрози. Кучеренко закликала до пильності й наголосила на необхідності посиленої інформаційної роботи спецслужб.
Кучеренко наголосила, що питання безпеки на окупованих територіях залишається критичним. Вона вважає, що за найменшої можливості цивільні мають шукати шлях для виїзду — навіть якщо це надзвичайно складно організувати..
“Останні жахливі випадки на окупованих територіях, які потрапили у соцмережі - де російські військові розказують, як заберуть підлітків з собою у РФ. Тобто ми говоримо про сексуальне рабство неповнолітніх. І ми не можемо знати, що росіянам може вскочити в голову. Закону там нема. Уявіть, що завтра хтось із них вирішить: твоя дитина йому сподобалась — і він хоче її забрати в кишлак. Ти спробуєш захистити — тебе застрелять на місці. Або зроблять ще щось гірше”, — додала вона.
Разом з тим, Кучеренко зазначила, що далеко не всі мають змогу виїхати. За її словами, зараз евакуація — це спецоперація, а не звичайна поїздка. І для багатьох людей на окупованих територіях існує низка об’єктивних причин залишатися — від догляду за маломобільними родичами до неможливості економічно вижити на підконтрольній Україні території.
Я знаю, що у багатьох є літні родичі, яких не можна вивезти. Вони хворіють, не рухаються або просто кажуть: я хочу померти вдома, біля могили чоловіка. І що ти з цим зробиш? Літня людина — це не валіза. Її не можна просто так “вивезти”, як декому здається.
Вона згадала й про випадки, коли люди повертались назад в окупацію через економічні труднощі на підконтрольній території.
“Людина вже вирішила, що не хоче жити в окупації, але економічно не справляється тут. Це трагедія. Такого не мало би бути”, — підкреслила вона.
У тих, хто залишився, Кучеренко закликала бути надзвичайно обережними — і з контактами, і з цифровими носіями, і з комунікацією. За її словами, фільтрація з боку ФСБ — це глибокий процес, який не обмежується поверхневими перевірками.
“Видалити щось із телефону — це не означає знищити слід. Вони все відновлюють. Будь-яку інформацію на цифрових носіях треба зберігати з розумінням, що її можуть прочитати. Спілкування має бути максимально обережним, кодові слова — про погоду, про природу. І навіть якщо виїзд зараз неможливий, не можна припиняти його шукати. Через Росію, через треті країни, як завгодно. Головне — рятувати своє життя”, — порадила Кучеренко.
На завершення вона подякувала тим, хто чинить спротив на окупованих територіях.
“Я не можу не сказати про абсолютно героїчних людей, які займаються партизанською діяльністю. Це справжні герої. Ми всього про цю діяльність не знаємо і нескоро дізнаємось”, — підсумувала Кучеренко.
На думку Марії Кучеренко, повоєнне майбутнє Донеччини та Луганщини не може бути продовженням минулого. Ідеться не лише про наслідки бойових дій, а й про цілеспрямоване знищення економічного потенціалу регіонів.
“Я більш ніж переконана, що отаких великих підприємств там вже не буде. Все, що можна було вивезти — росіяни вивезли. Все, що можна було покрасти — покрадене”, — сказала Кучеренко.
Вона наголосила, що після деокупації Україна зіткнеться не тільки з питанням інфраструктурного відновлення, а й із катастрофічними екологічними наслідками окупації. Особливо тривожить ситуація довкола затоплених шахт.
“Той самий об'єкт Кліваж, з якого вони викачують воду… Мені просто в голові не вкладається, як так можна. Ви ж кажете, що це ваше — то як можна настільки не любити те, що окупував?” — зазначила Кучеренко.
Водночас вона погодилася, що регіон потребуватиме значної мілітаризації після завершення війни, адже загроза з боку Росії нікуди не зникне. Проте це не означає, що варто ставити хрест на відновленні.
“Деякі регіони Луганщини мають чудові умови для сільського господарства. Я пам’ятаю Станицю Луганську як край теплиць. Це все можливо і для інших територій, але тільки після розмінування”, — наголосила Кучеренко.
Вона виступила проти фаталістичних тверджень, що реінтеграція окупованих територій неможлива або що люди там остаточно проросійські.
“Настрої людей — це питання інформації, пропаганди, доступу до освіти. Я категорично не згодна з думкою, що там нічого не буде, що це втрачені території”, — заявила вона.
Кучеренко підкреслила, що для повернення Донбасу Україні доведеться готуватися заздалегідь — зокрема, формувати команду фахівців для майбутньої реінтеграції, ще до звільнення регіону.
“Спеціалісти не з'являються раптово. Це процес довгих років. Уже зараз потрібно формувати резерв людей, які будуть готові, коли туди зайдуть Збройні сили”, — сказала Кучеренко.
На завершення вона поділилася своїм переконанням, що повернення тимчасово окупованих територій — лише питання часу.
Може, це станеться не за мого життя. Я не знаю. Але ми своє повернемо. І коли це станеться, держава має бути готовою. Це і буде справжнім доведенням того, що Україна серйозна в тому, що називає своїм.
Читайте також: “Схід – це про мужність, впертість, сміливість і гордість за своє”, – журналіст Сергій Горбатенко
Проєкт "New meanings for Eastern Ukraine" реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки. Погляди та інформація, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
