Луганщина окупована. Музеї, церкви, будинки — все там, за лінією фронту. Матеріальну спадщину повернути зараз неможливо. Залишається нематеріальна — та, що живе в руках тих, хто пам'ятає, як пекли, варили, святкували. Новоайдарський краєзнавчий музей разом зі спільнотою митців "Арт Гвард і Я" записує рецепти, обряди, звичаї — все, що може зникнути, якщо не встигнути. Бо носії пам'яті йдуть. А з ними — й те, чого ніде більше немає.
Жайворонки для весни
На території Новоайдарської селищної громади існували певні гастротрадиції. Серед них — приготування обрядового печива-жайворонків, яке постійно випікали в березні, в день 40 святих, і використовували у відродженому обряді зустрічі весни, зафіксованому у селі Михайлівка.
Наприклад, колись предки виходили оглядати весняне поле. Напередодні випікали жайворонків — повний кошик несли з собою. Приходили, оглядали поле і на кожному з його кутів викладали випечених пташок — щоб задобрити звірят і аби ті не попсували майбутній врожай. На другий день приходили і дивилися. Якщо пташки були з'їдені — це був дуже хороший знак. Означало, що врожай буде добрий.
У випіканні пташок є певні традиції. Наприклад, завжди треба було одягати хустку при роботі з тістом. Для обрядових жайворонків потрібні такі продукти:
Солодке тісто: борошно в/ґ – 5 скл., вода – 300 мл, сіль – 1 ч/л, цукор – 0,5 склянки, олія – 3 ст. л., дріжджі – 30 г.
Тісто прісне: борошно – 5 скл., вода – 300 мл, сіль – 1 ч. л., цукор – 1 ст, дріжджі – 30 г.
Раніше були домашні дріжджі, зараз — спиртові, 30 грамів. Їх розводять у 300 мілілітрах теплої води. Додають туди чайну ложку солі і столову ложку цукру — щоб пішла реакція, тісто піднімалося. Розмішують і вливають у борошно. Додають трішки олії. Починають замішувати тісто, спочатку обережно з боків. Взагалі краще це робити дерев'яною ложкою. Коли вже ложка погано повертається, її відкладають убік і місять руками.
Тісто повинно бути крутим. Інакше пташечки, які випечуться, стануть дуже великими і не зовсім схожими на пташок. Коли воно вже однорідне, еластичне, закінчують замішувати і ставлять, щоб підійшло. Накривають рушничком. Родзинки теж стоять окремо — потім пташкам виліплять очі.
Для перших прісних 20 пташок тісто розділяють на 20 рівних частин, як показано у відео.
Через надрізи раніше пташок ще називали хрестцями. Основа приготування кожної пташки — хрест. Ділять на 2 частини і кладуть хрест-навхрест. Верхня частина — це буде голівка і хвостик пташки, а нижня — крильця.
Але щоб вона стала схожою на пташку, треба вирізати пір'ячко — на крильцях і на хвостику. Із родзинок роблять очі. Родзинку ділять на 4 частинки. Пташка маленька, і очі їй великі не потрібні. Дві з цих частинок обережно вставляють у тісто. Вона потім виразніша стає. Будуть гарні очі.
Висаджувати на деку треба одна від одної, тому що пташечки під час випікання збільшаться і можуть злипнутися. Таким чином випікають всі 20 штук.
Інші 20 пташок випікалися з солодкого і здобного тіста. Їх віддавали дітям. А ті виходили на околицю села, щоб зустрічати весну.
Головне у веснянках і всіх цих обрядових віруваннях — відчуття єдності людини з природою. Усвідомлення себе її частинкою.
Крохти з Гречищиного
У селі Гречищине Новоайдарської громади пекли особливі пиріжки. Начинка там така: відварений свинячий лівер, перекручений на м'ясорубці, шкварки — і крихти звичайного хліба. Ці крихти й дали назву — "крохти" або "крихти".
Пекли їх не абияк. На Різдво, на Великдень, до Вознесіння. Могли і в будь-який день, коли не піст. Тісто робили на молоці, з дріжджами, додавали смалець і олію. Начинку солили, перчили за смаком.
Тісто:
0,5 літра молока, 5 г спиртових дріжджів, столова ложка цукру, чайна ложка солі, столова ложка смальцю, 3 столові ложки олії.
Начинка:
Лівер свинячий (відварений і подрібнений на м'ясорубці) — 500 г, шкварки — 100 г, крихти хліба — склянка, сіль і перець за смаком.
Гарбузовий мед
У Гречищиному Новоайдарської громади була традиція робити гарбузовий мед. Брали шматок гарбуза, чистили, різали, заливали невеликою кількістю води й варили до м'якості. Додавали сухофрукти, ще трохи тримали на вогні. Окремо змішували борошно з цукром, вливали в каструлю, швидко розмішували, аби не схопилося грудками. Доводили до кипіння, знімали, давали охолонути майже повністю. Хто любив — додавав мед.
Їли з чаєм, з млинцями. Або просто ложкою щоранку — для здоров'я.
Бузинник із Михайлівки
В травні Управління культури Новоайдарської громади нагадало про унікальний рецепт — бузинник. Для жінок села Михайлівка він завжди був особливою стравою. Вважали — дає здоров'я, підтримує молодість. Ягоди бузини поліпшують роботу шлунка, кишечника, знижують ризик діабету й онкології. До страви додавали сливи — вони впливають на серце, судини, виводять холестерин, знижують тиск. Заспокоюють нервову систему, допомагають витримувати стреси.
Рецепт такий: 500 грамів свіжих ягід бузини чорної, 20–30 слив, краще "Угорки". Мили, заливали холодною водою врівень з ягодами, доводили до кипіння, варили 15–20 хвилин — поки сливи стануть м'якими. Додавали цукор. Окремо розводили у воді 3 столові ложки картопляного крохмалю і 4 ложки борошна, краще житнього. Вливали в каструлю, постійно мішаючи, доводили до кипіння.
Їли і гарячим, і холодним. Досхочу. Бо бузинника багато не буває.
Допомогти музею
Новоайдарський краєзнавчий музей просить: якщо ви пам'ятаєте рецепти, обряди, пісні, звичаї вашого роду — поділіться. Кожна деталь важлива. Кожен спогад — це те, що окупанти не зможуть забрати. Нематеріальна спадщина живе, поки її пам'ятають. Поки її передають.
Зв'язатися з музеєм можна за електронною адресою: novoaidar-museum@ukr.net або на сторінці: facebook.com/novoaidarmuseum.
Читайте також: Луганський обласний краєзнавчий музей: історія “Музею у валізі”.
