Луганський обласний краєзнавчий музей – один з провідних центрів культурної пам’яті сходу України. Через російсько-українську війну тричі відновлював свою діяльність у різних містах. Незмінним залишилося дослідження та поширення унікальної історії Луганщини, збір експонатів і реалізація цікавих проєктів та виставок.
Проєкт “Музей у валізі” – про культуру, пам’ять і відродження – став новим етапом у житті музею під час війни. Про напрямки його діяльності, про те, як він став відомим у Швейцарії та що можна дізнатися про Луганщину – в матеріалі ТРИБУН.
З Луганська – в Старобільськ
Луганський обласний краєзнавчий музей розпочав свою діяльність у 1920 році. З того моменту і до 2014 року музейники мали спеціально зведену будівлю, де досліджували історію Луганщини, збирали неповторні експонати та колекції, презентували виставки. Над цим працювало близько 160 співробітників.
Усе змінилося у 2014 році, коли Росія розпочала війну проти України. Російські війська окупували Луганськ – захопили державні структури й обласний музей.
“У музеї зберігалося понад 180 000 експонатів, які розповідали історію Луганщини від скіфської та половецької археології до 2014 року. Через окупацію усі колекції та майно втрачені. Евакуація була неможливою. Подальша їх доля залишається невідомою – головна зберігачка фондів загинула під час обстрілу. Відтоді окупований музей втратив зв’язок з українською стороною. Після окупації він був перетворений на так звану “Державну установу культури Луганської народної республіки” і використовується як інструмент пропаганди”, – розповіла директорка Луганського обласного краєзнавчого музею Олеся Мілованова.
Відтоді музей розпочав свій перший етап відродження в умовах війни – у Старобільську. У 2015 році започаткував свою діяльність на основі фондів і приміщення колишнього Старобільського районного музею, який було ліквідовано.
Протягом майже восьми років нова команда музейників збирала експонати, розробляла експозиції, проводила фестивалі, виставки сучасного мистецтва, театралізовані екскурсії, наукові дослідження та займалася просвітницькою діяльністю. А також створила Музейну асоціацію “Культурна спадщина Луганщини”, розробила туристичні маршрути між музеями області, планувала у 2022 році запуск першого в Україні музейного радіо.
“Нова команда прагнула створити інституцію нового типу. Мета – показати історію Луганщини без радянських штампів у контексті української та європейської культури. Музей поступово став платформою для вільного обміну думками. Команда запровадила інноваційні формати, експериментувала з експозиціями та зібрала бібліотеку з рідкісними джерелами і матеріалами про рідний край”, – згадала Олеся Мілованова.
Зі Старобільська – у Львів
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року стало причиною ще одного переїзду Луганського обласного краєзнавчого музею і початку роботи “з нуля” – цього разу Львів.
Розуміючи обстановку та враховуючи досвід 2014 року, музейники завчасно почали підготовку до можливої релокації зі Старобільська. Вони демонтували експозиції, спакували експонати у коробки та ящики з-під снарядів, розробили внутрішній план евакуації та навіть облаштували тимчасове бомбосховище.
Вночі 23 лютого Олеся Мілованова домовилася зі львівським музеєм “Територія терору”, що у разі окупації Луганський обласний краєзнавчий музей переміститься до них у Львів. Так і сталося, але не одразу. Відсутність евакуаційного транспорту та швидка окупація Старобільська російськими військами призвели до того, що музейники не встигли виїхати, а колекції довелося просто сховати у підвальному приміщенні.
Деякий час співробітники перебували в окупації. Вони переховувалися, але вимушені були ходити на роботу, аби зберегти майно від мародерства. Пізніше, завдяки “Музейному кризовому центру”, створеному директоркою музею “Територія терору” Ольгою Гончар за підтримки культурної спільноти, команда Луганського обласного краєзнавчого музею евакуювалася зі Старобільська у Львів.
І ось вдруге Луганський музей відновив свою роботу – на базі музею “Територія терору”. Була поновлена наукова та дослідницька робота, налагоджена співпраця з культурними інституціями. На новому місці музейники розпочали знайомити з історією Луганщини – проводили лекції, брали участь у культурних заходах, презентували виставки і збирали нові експонати, пов’язані з сучасними подіями.
“Ми розповідали, що таке Луганщина. Адже стикнулися з тим, що на Галичині про неї нічого не знають, крім міфів і стереотипів. Тож наша ціль була – не тільки підтримати переселенців з Луганської області, щоб вони не почували себе залишеними сам на сам в іншому культурному середовищі, але й розповісти всім про регіон з історичної точки зору. Ми мали неймовірний успіх: нас дуже любили, наші лекції, виставки, заходи. До нас приходили і дивувалися, яка неймовірна Луганщина”, – прокоментувала директорка музею.
У 2023 році Луганський обласний краєзнавчий музей почав співпрацювати зі Швейцарією. У партнерстві з Geneva Heritage Lab (Женевський університет) та кафедрою сучасної історії Фрайбурзького університету (Швейцарія) організували перший виставковий проєкт “Renaître dans la guerre. Louhansk. Un musée déplacé. | Revival in the times of war. Luhansk. A displaced museum. | Відродження у час війни. Луганськ. Переміщений музей”.
Зі Львова – в Київ
Нова пропозиція – нові можливості. У квітні 2024 року Луганський музей, за власним рішенням, переїхав у Київ. З того часу і по сьогодення тут музейники займаються своєю діяльністю, підтримують луганців, територіальні громади області, організовують виставки.
“Музей виконує функцію осередку збереження та популяризації культурної спадщини сходу України. Тут зберігаються історія, традиції та обряди як елементи нематеріальної культури, спогади та світогляд мешканців сходу – як у символічній “тривожній валізі””, – зазначила Олеся Мілованова.
Проєкт “Музей у валізі” та його напрямки
У Києві Луганський обласний краєзнавчий музей вирішив продовжити співпрацю зі Швейцарією. Директорка запропонувала партнерам новий проєкт, який буде реалізований на території України – “Музей у валізі”.
Ініціатива була підтримана. Тож музей спільно з ГО “КЛІО ХАБ” почав втілювати унікальний річний проєкт про культуру, пам’ять і відродження – “Музей у валізі”.
“Ми вимушено знаходимося “у валізі” – вимушеному переміщенні, переселенні. Усі наші знання, культуру, спадщину зараз акумулюємо, “запаковуємо”, зберігаємо “у валізі”. Сьогодні – ми в Києві, завтра – на Галичині, а далі – не знаємо, де будемо. Культура сходу відрізняється від інших регіонів, тому нам дуже важливо зберегти своє”, – так пояснила назву проєкту директорка Луганського обласного краєзнавчого музею.
Проєкт “Музей у валізі” – багатогранний. Він містить декілька пересувних виставок, каталоги до них, мінікопію унікальної половецької скульптури “Чорнухинська Мадонна”, лекції, електронний архів.
Одна з виставок – “Музей у валізі” – “історія не лише про Луганський обласний краєзнавчий музей, який пережив окупацію, евакуацію та відродження, але й про стійкість культури та життя пам’яті поза межами географії. Експозиція демонструє, як музей може існувати без стін, як речі, історії та людські голоси утворюють живу тканину культурної пам’яті, що продовжує жити навіть у вимушеному переселенні”.
Виставка складається з архівних матеріалів, фото подій 2014-2025 років, інформації про людей, які рятували і відроджували музей, інтерпретації, які відтворюють шлях Луганського музею.
Організатори зазначають, що “виставка – це не лише музейний проєкт, а свідчення сили культури, що здатна долати втрати, переїзди та кордони. Вона – про життя, гідність і пам’ять, які залишаються з нами навіть у дорозі”.
Показ “Музей у валізі” запланований у 5 містах України.
Друга банерна пересувна виставка – “За межами видимого: Культурна спадщина Луганщини” – про матеріальну та нематеріальну культурну спадщину. Наразі вона ще розробляється.
“Виставка показує Луганщину як простір, де переплітаються давні цивілізації, традиції й сучасні смисли: від археологічних пам’яток і народних ремесел до індустріальної спадщини ХХ століття. Експозиція об’єднує матеріальну й нематеріальну культурну спадщину: артефакти, архівні фотографії, історичні карти, зразки народного мистецтва, ритуали, місцеві традиції та голоси людей, які зберігають пам’ять про край попри війну та вимушене переселення”, – розповіла Олеся Мілованова.
Запланована і цифрова виставка “Між словами і мовчанням: Колекція у вигнанні”. Директорка музею поділилася, що, коли вони переїхали у Львів, люди з Луганщини почали передавати у музейну колекцію свої і сімейні речі, які вони евакуювали, і розповідати пов’язані з ними історії. Так кожен предмет став особливим, бо саме його поклали у “тривожну валізу”. Вже відомі такі історії родин з Білокуракиного, Сватового, Айдару, Луганська та інших населених пунктів.
Так народився цей проєкт. Засновники підкреслюють, що його мета – “показати, як особисті історії та звичайні предмети стають носіями пам’яті, ідентичності та присутності після втрати домівки”.
До всіх виставок розроблені двомовні каталоги.
У межах проєкту “Музей у валізі” Луганський музей створив мінікопію унікальної половецької скульптури “Чорнухинська Мадонна”. Статуетку виготовили митці-керамісти зі Слов’янська.
“У 1971 році поблизу села Чорнухине Алчевського району Луганської області була піднята з землі унікальна скульптура. В чому її унікальність? Вона зображена з немовлям на животі та є єдиною в світі. Її знахідка відкрила нову, раніше невідому сторінку самобутнього половецького монументального мистецтва. Наші закордонні партнери навіть не знали, що на Луганщині є “Чорнухинська Мадонна”, і були дуже здивовані”, – розповіла директорка музею.
Ще один напрямок діяльності проєкту – робота зі створення та наповнення електронного архіву Луганської області. За словами директорки музею, його мета – “збереження, оцифрування та популяризація наукових, візуальних і документальних матеріалів, що відображають історію, культуру та життя регіону”.
Відгуки про проєкт “Музей у валізі”
Олеся Мілованова зауважила, що на відкритті виставки “Музей у валізі” в Києві був присутній представник Швейцарії. Він розчулився і пообіцяв, що порадить усім з Посольства Швейцарії її відвідати.
Він просив тримати його в курсі щодо наступних презентацій. У нього є зацікавленість їздити і разом з нами відкривати виставки в інших містах.
Для територіальних громад Луганської області теж важливі не тільки виставки, але й інші тематичні заходи, діяльність музею.
“Місія полягає в тому, щоб наші люди позбулися меншовартості, перебуваючи в різних регіонах. Вони зараз неймовірно травмовані через обставини, шукають себе. На лекціях, які ми проводимо, вони приходять не тільки послухати про Луганщину, але й за спілкуванням і розумінням. Ми згадуємо власні історії, пов’язані з домом. І це важливо”, – зазначила директорка Луганського музею.
Луганський обласний краєзнавчий музей стане осередком культурної спадщини сходу.
“Мені хочеться, щоб люди пишалися, що вони з Луганщини. З гордістю говорили: “Я – з Луганщини”, “Ми – люди Великого Степу”. У нас неймовірні земля та історія. Цей проєкт теж про це”, – відмітила Олеся Мілованова.
Читайте також: Від лісової школи в Кремінній до творця Четвертого Універсалу: історія Микити Шаповала.
