1827 року гірничий інженер Євграф Ковалевський провів перше систематичне дослідження Донецького кам'яновугільного басейну і склав геологічну карту 25 родовищ вугілля. Його робота визначила промислове значення донецького вугілля. Дослідження відбувалося в період активного розвитку гірничої промисловості тодішньої Російської імперії, коли держава шукала власні джерела палива для зростаючої кількості металургійних заводів.
Біографічна довідка:
Євграф Петрович Ковалевський народився 1790 року (за іншими даними - 1792) у селі Ярошівка Харківського повіту, помер 1867 року в Санкт-Петербурзі. Закінчив Гірничий кадетський корпус і у 1810-1817 роках працював гірничим інженером на Луганському ливарному заводі. Луганський завод, заснований 1795 року, був одним із найбільших металургійних підприємств півдня Російської імперії і потребував великих обсягів палива. 1827 року, перебуваючи на посаді віце-директора Департаменту гірських і соляних справ, Ковалевський отримав завдання провести системне дослідження вугільних покладів Донецького басейну.
Геологічна карта басейну
У 1827 році Євграф Ковалевський провів геолого-стратиграфічне дослідження Донецького басейну. Він особисто об’їздив територію, оглядав виходи вугільних пластів, вивчав геологічні розрізи й збирав зразки порід. За підсумками цієї роботи Ковалевський склав геологічну карту 25 вугільних родовищ і вперше систематизував дані про їхнє розташування, потужність пластів і якість вугілля.
Саме це дослідження дозволило обґрунтувати, що на Донбасі йдеться не про окремі, розрізнені поклади, а про єдиний великий кам’яновугільний басейн. Ковалевський описав будову вугільних пластів, визначив стратиграфію регіону та показав промислове значення донецького вугілля для розвитку металургії. Його карта стала практичним інструментом для тих, хто планував розробку родовищ.
Водночас Ковалевський працював не "з чистого аркуша". Зафіксували наявність вугілля на Донбасі ще 1721 року Микита Вепрейський та Семен Чирков. Попри це, радянська історіографія з ідеологічних причин приписувала відкриття російському рудознавцю Григорій Капустін, хоча документи XVIII століття свідчать, що на Донбасі він не працював: Капустін відбирав проби біля Воронежа та на Дону, але вони виявилися непридатними.
У 1790–1792 роках вугільні поклади досліджував М. Г. Ліванов, однак до роботи Ковалевського видобуток і вивчення вугілля залишалися локальними — без наукового розуміння масштабу й структури всього басейну.
1796 року в районі Лисичої балки, поблизу сучасного Лисичанська, розпочали видобуток кам’яного вугілля для потреб Луганського ливарного заводу. Саме тут було закладено перші шахтні виробки, які забезпечували паливом одне з ключових металургійних підприємств регіону.
У 1829 році Євграф Ковалевський склав детальний опис лисичанських шахт, зафіксувавши способи розробки родовищ, зокрема використання вертикальних колодязів і характер залягання вугільних пластів. Лисичанський рудник став одним із перших прикладів системної організації вуглевидобутку на Донбасі та орієнтиром для подальшого розвитку галузі.
Значення для науки
Робота Ковалевського стимулювала розвиток гірничої науки в регіоні та підготовку кадрів для вуглевидобутку. 1873 року в Лисичанську відкрилася Штейгерська школа, яка готувала фахівців для гірничої справи. Геологічна карта та стратиграфічні описи Ковалевського стали основою для планування промислового освоєння басейну в наступні десятиліття.
Дослідження Ковалевського використовували приватні підприємці, які з 1840-х років почали масштабну розробку донецького вугілля. Його роботу продовжили наступні покоління геологів, які деталізували будову басейну та виявили нові родовища. Методологія геолого-стратиграфічного дослідження, застосована Ковалевським, колись стала стандартом для вивчення інших вугільних басейнів Російської імперії.
Життя Ковалевського не обмежувалося геологією. 1858 року він став міністром народної освіти Російської імперії. На цій посаді піклувався про народні училища та недільні школи, започаткував політику лібералізації управління університетами. 1859 року надав хід справі про дозвіл на друк нового видання "Кобзаря" Тараса Шевченка. 1860 року Ковалевський сприяв скасуванню цензурної заборони на твори Шевченка, що уможливило вільне поширення "Кобзаря" по всій імперії.
Читайте також: Кам'яні баби Луганщини: хто такі половці, навіщо вони ставили статуї в степу і чому їх доля тепер невідома.
