Війна залишає слід не лише на тілі, а й у психіці. Посттравматичний стресовий розлад, депресія, тривожні стани, емоційне вигорання та труднощі з адаптацією до мирного життя — одні з найпоширеніших викликів, із якими стикаються ветерани. Класичні методи психологічної допомоги — психотерапія та медикаментозне лікування — довели свою ефективність, однак вони не завжди є достатніми або прийнятними для всіх.
Саме тому у світі, а дедалі частіше й в Україні, розвиваються альтернативні та доповнювальні підходи до психологічної реабілітації. Серед них — терапія природою (екотерапія) та тварин-асистована терапія. В основі цих методів лежить проста, але глибока ідея: контакт із живим світом допомагає людині відновлювати внутрішню рівновагу та відчуття безпеки.
Ветеран Артем Сергієнко зі Старобільщини у тваринах знаходить те, що, здавалося, було втрачено після війни, — внутрішній спокій. Поранений навесні 2023 року на Запорізькому напрямку, він пережив контузію, тривале лікування та демобілізацію. Повернувшись до села на Черкащині, де після виїзду з окупації оселилася його родина, Артем уникав людей і навіть близьких, майже не виходив з дому та страждав від нічних кошмарів.
Сьогодні його ранок починається інакше: він годує кіз і ягнят, доглядає за городом та піклується про двох котів. «Тут немає командирів, сирен чи вибухів — лише прості, повторювані дії, які поступово повертають відчуття стабільності», — каже чоловік. «Коли я тут, на своїй мініфермі, голова заспокоюється. Тваринам байдуже, ким ти був на війні. Їм важливо, щоб ти був поруч і не забував про них. Це тримає мене в реальності», — розповідає він.
В Україні, де війна спричинила глибокі психологічні травми у сотень тисяч людей, відновлення через природу та догляд за тваринами поступово стає ефективним інструментом психологічної реабілітації. Як пояснює психологиня Марина Скороход у коментарі виданню ТРИБУН, йдеться не про «народні методи», а про визнані у світі підходи.
Дедалі більшої популярності набувають nature-based therapy (терапія, заснована на взаємодії з природою) та animal-assisted therapy (терапія за участі тварин). У країнах Європи й Північної Америки ці підходи також відомі як care farming (терапевтичні ферми) і активно застосовуються саме у роботі з ветеранами.
«Контакт із природою та тваринами безпосередньо впливає на нервову систему. Знижується рівень кортизолу — гормону стресу, стабілізується серцевий ритм, зменшується тривожність. Для людей із ПТСР це критично важливо, адже їхня психіка постійно перебуває у стані бойової готовності», — зазначає фахівчиня.
На відміну від класичної розмовної терапії, робота на фермі чи догляд за домашніми тваринами не потребують вербалізації травматичного досвіду. Це робить метод доступнішим для тих ветеранів, яким складно або болісно говорити про пережите.
«Піклування — потужний відновлювальний механізм. Коли ветеран доглядає за твариною чи рослиною, він перестає бути “пацієнтом”. Він стає тим, від кого хтось залежить. Це повертає відчуття цінності й соціальної ролі, часто втраченої після демобілізації», — пояснює пані Марина.
За даними закордонних досліджень, регулярна участь у фермерських або природних програмах може зменшувати симптоми депресії та ПТСР на 20–35% протягом кількох місяців, а також покращувати сон, концентрацію уваги й емоційну регуляцію.
В Україні цей підхід лише формується, однак уже існують окремі приклади його застосування — як у межах громадських ініціатив, так і в індивідуальній практиці психологів. Деякі реабілітаційні центри пропонують ветеранам догляд за кіньми, участь у сільськогосподарських роботах або відновлення природних просторів.
«Для багатьох ветеранів це ефективніше, ніж кабінет психолога. Природа не тисне, не ставить запитань і не вимагає результатів. Вона просто є», — каже психологиня.
Сам Артем Сергієнко зізнається, що спочатку скептично ставився до ідеї завести тварин для відновлення. Утім, родина наполягла — дружина сама купила кіз, і йому довелося допомагати. З часом тварини стали для нього частиною сім’ї. «Ти прокидаєшся, бо тебе чекають. Якщо ти не прийдеш — коза залишиться голодною. Це проста відповідальність, але саме вона витягує з темряви», — каже ветеран.
Екотерапія, або терапія природою, охоплює різні формати роботи з ветеранами. Це можуть бути регулярні прогулянки в природному середовищі, групові виїзди на природу, садівництво та робота з землею, відновлювальні табори, а також поєднання фізичної активності з рефлексією та психологічним супроводом.
“Важливо, що екотерапія часто діє опосередковано: людину не змушують говорити про травму, однак внутрішні процеси поступово активуються самі. Ритмічні дії, тиша та природні звуки допомагають нервовій системі перейти зі стану постійної небезпеки у стан відновлення”, – каже Марина Скороход.
Тварин-асистована терапія, або анімалотерапія, передбачає використання спеціально підготовлених тварин у процесі психологічної допомоги. Зокрема, каністерапія, або терапія з собаками, допомагає зменшити відчуття самотності, відновити довіру, стабілізувати емоційний стан і сформувати відчуття відповідальності та прив’язаності.
“Для ветеранів із ПТСР важливо, що собака реагує на емоційний стан, а не на соціальну роль людини. Така взаємодія не потребує слів або пояснень”, – додає фахівчиня.
Іпотерапія, або терапія з кіньми, використовує надзвичайно чутливих тварин, які миттєво реагують на напругу чи страх. Робота з кіньми допомагає розвивати усвідомлення власних емоцій, навчатися саморегуляції, відновлювати контроль над тілом і простором та підвищувати впевненість у собі.
“Іпотерапія поєднує фізичний і психологічний компоненти, що особливо важливо для ветеранів із пораненнями або порушеннями руху”, – зазначає психологиня.
Ці методи особливо ефективні для ветеранів з кількох причин. По-перше, вони зменшують стигматизацію: робота з природою чи тваринами сприймається як діяльність, а не як «лікування», що знижує внутрішній опір. По-друге, тварини та природа створюють безпечний простір, де можна відновити довіру, адже вони не оцінюють і не зраджують. По-третє, травма зберігається не лише в пам’яті, а й у тілі, тому тілесні та природні практики мають глибокий вплив на нервову систему. Нарешті, людина сама визначає темп і глибину залучення, що робить процес поступовим і безпечним.
«Попри численні переваги, терапія природою та взаємодією з тваринами не замінює психотерапію чи психіатричну допомогу у разі тяжких станів. Вона потребує підготовлених фахівців і відповідних умов, а також має враховувати індивідуальні особливості ветеранів — алергії, фобії, фізичні обмеження. Тож найкращі результати дає поєднання психотерапії з тілесною діяльністю, природою та тваринами. Це комплексне відновлення, яке працює не лише з симптомами, а з людиною загалом», — підсумовує психологиня Марина Скороход.
Також нагадуємо, що проєкт «Шлях адаптації: підтримка ветеранів та їх родин», систематично проводить заходи з іпотерапії для ветеранів та їх родин, які проживають у Кам’янському Дніпропетровської області. У 2025 році було проведено 10 таких заходів і ще 4 планується провести у 2026 році.
Матеріал підготовлено як частина ініціативи «Шлях адаптації: підтримка ветеранів та їх родин», якареалізується Громадською організацією «Громадський Дім» в межах проєкту GIZ Ukraine «Ґендерно-чутливі підходи до ментального здоров'я та психосоціальної підтримки в Україні», що фінансується урядом Німеччини.
Читайте також: Гра на відновлення: як відеоігри допомагають ветеранам подолати травми війни
