Ворошилов — одна з найконтроверсійніших постатей радянської історії. Хлопчик з бідної родини, який у дев'ять років працював на шахті, дійшов до вершин влади. Став маршалом. Його підпис стояв на розстрільних списках 1930-х. Він був частиною системи, яка знищила мільйони людей. При цьому він пережив Сталіна та розвінчання культу особи, помер у 88 років у власному ліжку. Для Луганська його постать особливо складна. Тож ми зібрали 10 фактів, які варто про нього знати.
1. У дев'ять років працював на шахті
Климент Ворошилов народився 4 лютого 1881 року в селі Верхнє Бахмутського повіту (нині Лисичанськ). Батько — путейщик Єфрем Андрійович, мати — поденщиця Марія Василівна. У шість років Климент пас телят. У дев'ять спустився під землю — вибирав породу на шахті. У 1893–1895 роках провчився два роки в земській школі. Це була вся його освіта. У чотирнадцять років пішов на Алчевський (Юрівський) завод слюсарем.
2. Вступив до більшовиків на заводі Гартмана в Луганську
У 1903 році, у 22 роки, Ворошилов прийшов працювати на паровозобудівний завод Гартмана в Луганську. Тут він вступив до більшовиків. Під час революції 1905 року організовував страйки, за що його арештовували. У 1906-му став делегатом IV з'їзду РСДРП у Стокгольмі, де познайомився з Леніним і Сталіном. У 1907-му був делегатом V з'їзду в Лондоні, познайомився з Фрунзе.
3. Очолював Луганську Раду у вересні 1917-го
У лютому 1917 року Ворошилов був членом Петроградської Ради. У вересні повернувся до Луганська — вже як голова Луганської Ради робітничих депутатів. У березні 1918-го створив 1-й Луганський соціалістичний загін, який воював проти білих і німців на Донбасі.
4. Дружба зі Сталіном під Царицино врятувала йому життя
Влітку 1918 року Ворошилов потрапив до Царицино (майбутній Сталінград), де разом зі Сталіним організовував оборону міста. Вони конфліктували з Троцьким, який вважав їх некомпетентними. Ця дружба визначила долю Ворошилова: коли в 1930-х Сталін знищував старих більшовиків, Ворошилов вижив. У 1919–1921 роках він був у Реввійськраді 1-ї Кінної армії Будьонного, воював проти Денікіна і Врангеля.
5. Один з перших п'яти маршалів Радянського Союзу
У 1925 році Ворошилов став наркомом з військових і морських справ, у 1934-му — наркомом оборони СРСР. 20 листопада 1935 року йому присвоїли звання Маршал Радянського Союзу — він був одним з перших п'яти.
6. Підписував розстрільні списки під час Великого терору
У 1937–1938 роках Ворошилов підписував розстрільні списки разом зі Сталіним, Молотовим, Кагановичем під час Великого терору. Троє з перших п'яти маршалів були репресовані: Тухачевський розстріляний 1937-го, Єгоров — 1938-го, Блюхер помер під час слідства 1938-го. Вижили тільки Ворошилов і Будьонний.
7. Знятий з посади наркома після провалу у Фінській війні
У 1939–1940 роках СРСР воював з Фінляндією. Червона армія мала величезну перевагу, але втрати були катастрофічними через погану підготовку. У травні 1940-го Сталін зняв Ворошилова з посади наркома оборони. Під час Другої світової він командував Ленінградським і Волховським фронтами, але невдало — Сталін забрав у нього командування. До кінця війни Ворошилов займався другорядними справами.
На фото — майбутні уславлені радянські маршали - Климент Ворошилов (зліва), Семен Будьонний (в центрі) та Семен Тимошенко (справа), 1920 р.
8. Після смерті Сталіна став главою держави
У 1953–1960 роках Ворошилов був Головою Президіуму Верховної Ради СРСР — формально главою держави, хоча реальна влада належала Хрущову. У 1956 році отримав звання Героя Радянського Союзу, у 1968-му — вдруге. У 1957-му брав участь у спробі усунути Хрущова (так звана "антипартійна група"), але спроба провалилася. У 1960-му пішов у відставку. Помер 2 грудня 1969 року в Москві, у 88 років.
9. Луганськ двічі носив його ім'я — і двічі від нього відмовлявся
У 1935–1958 роках Луганськ називався Ворошиловград. У 1970–1990 роках Луганськ знову був Ворошиловградом. З 1990-го — знову Луганськ. Алчевськ теж носив його ім'я (Ворошиловськ) у 1931–1961 роках.
10. Пам’ятник Клименту Ворошилову і міська легенда
Пам’ятник Клименту Ворошилову відкрили в Луганську 4 лютого 1981 року — до 100-річчя з дня його народження. Монумент встановили на вулиці Коцюбинського, навпроти будівлі Луганської міської ради. Автор скульптури — Анатолій Посядко, архітектор — Олексій Душкін. Ворошилова зобразили верхи на коні, у будьонівці та солдатській шинелі, з піднятою рукою. Висота бронзової фігури — 9 метрів, гранітного п’єдесталу — 3 метри. На постаменті був напис російською: "Ворошилов Климент Ефремович".
У Луганську існує міська байка, пов’язана з пам’ятником, мовляв, кінна фігура розвернута спиною до простого, робітничого люду — до Камброду, а обличчям у бік адміністрації. При цьому Ворошилов виглядає войовничо налаштованим саме до чиновників — так, ніби стоїть на захисті робітників. Але це лише чиясь інтерпретація.
Читайте також: Микола Чернявський: поет степу, розстріляний за українське слово.
