Він загинув у 36 років — і саме тому з нього зліпили ідеальний радянський міф. Не встиг нічого зробити "не того", не дожив до репресій, не підписував розстрільних списків. Луганськ назвав його іменем завод, проспект, ринок, житлове містечко і поставив пам'ятник. Завод занепав у 1991 році. Пам'ятники знесли по декомунізації. Могила залишилася у сквері Революції. Ось 10 фактів, які варто знати про Олександра Пархоменка.
1. Народився у гончарному селі
Олександр Пархоменко народився 24 грудня 1884 року в селі Макарів Яр — нині Луганська область. Батько — сільський гончар. Село здавна славилося гончарством: за переписом 1885 року тут налічувалося 239 гончарів, які за сезон виробляли посуд, що розходився по всьому регіону.
2. У 16 років — на луганському заводі
З 1900 року Пархоменко — робітник Луганського паровозобудівного заводу. У 1904-му, у двадцять років, вступив до РСДРП. Завод Гартмана в Луганську на той час був осередком революційного руху — тут же роком пізніше опиниться і молодий Ворошилов.
3. Організував селянське повстання — разом із братом
У липні 1906 року Пархоменко разом із братом організував повстання селян у рідному Макаровому Яру проти місцевого поміщика Ільєнка. Повстання придушили, обох арештували — але вони втекли. Деталь: поміщик Ільєнко — той самий, чиїм іменем названа найближча залізнична станція. Так виглядала тогочасна географія класової боротьби.
4. Покарання за страйк — фронт
1916 року Пархоменко брав активну участь у політичному страйку на Луганському патронному заводі. Покарання виявилося специфічним: його мобілізували до армії як покарання. Можливо, влада вважала це ефективнішим способом прибрати незручних людей подалі.
5. Заснував першу міліцію в Луганську
У червні 1917 року Пархоменка призначили начальником штабу Червоної гвардії Луганська. 1918 року він заснував першу радянську міліцію в місті. Паралельно — підпільна робота, організація загонів, бої з білими та німцями на Донбасі. У 1919-му — начальник більшовицького гарнізону Харкова, потім — у Першій кінній армії Будьонного.
6. Зустрівся зі Сталіним під Царицином
Пархоменко увійшов до складу Реввійськради Десятої армії під Царицином — там само, де зміцнювалася дружба Ворошилова зі Сталіним. За дорученням Сталіна Пархоменко їздив на зустріч з Леніним до Москви. Нагороджений двома орденами Червоного Прапора. Командував 14-ю кавалерійською дивізією.
7. Загибель — і одразу два знаки питання
3 січня 1921 року поблизу села Бузівка нині Черкаської області його загін атакувати і він загинув у бою. Радянська версія малювала стереотипно-героїчну картину: нібито відбивався до останнього і впав від кулі самого Махна. Але є й інша версія — що напад здійснив загін повстанського отамана Миколи Кібця-Бондаренка, який сам загинув у тому ж бою, а до Махна ця смерть стосунку не має. Деталі бою досі залишаються неясними.
8. "Зручний" герой — якого трохи придумали
Пархоменко загинув у 1921-му — до репресій, чисток і розстрільних списків. Саме тому став ідеальним кандидатом у прославлення для радянської влади. Наприклад, йому приписали порятунок євреїв від погрому в жовтні 1905 року — хоча ніяких підтверджень цьому немає. У 1942 році вийшов художній фільм "Олександр Пархоменко" — міф остаточно закріпили на екрані. Зручний герой отримав зручну легенду.
9. Його поховали двічі — і є питання, де голова
Після загибелі Пархоменка поховали на міському кладовищі Луганська (парк "30-річчя ВЛКСМ"). У 1935 році кладовище закрили, і вдова Харитина Григорівна приїхала з Москви на перепоховання. За переказами, вона попросила відкрити труну — і побачила, що тіло лежить окремо від голови. Жінка загорнула череп у свій шарф і забрала з собою. За заповітом, череп нібито поховали разом із нею. Існує й інша версія: начебто махновці, вбивши Пархоменка, відіслали відрізану голову його родині. Яка з версій правда — невідомо досі. Детальніше про цю луганську легенду — у матеріалі ТРИБУН. В будь якому випадку, могила знаходиться поблизу Філармонії на окупованій з 2014 року території.
10. Завод занепав
Луганський машинобудівний завод імені Пархоменка, заснований 1878 року як майстерні з ремонту рухомого складу, у 1930-х перепрофільований на вугільне машинобудування — одне з найбільших підприємств міста. 1938 підприємству присвоєно імʼя Олександра Пархоменка. За даними місцевих жителів, окупаційна влада планує збудувати на місці рештків заводу житловий комплекс.
Його ім'я в місті носить не лише проспект: є ще містечко Пархоменка і базар, який луганці звуть "ринок Пархоменка". Відомо, що окупанти перейменовували його на "Луганський базар".
Читайте також: Парк Горького в Луганську: історія виникнення в кількох фактах.
Автор: Ілля Стеценко.
