Парк Горького в Луганську з’явився на місці старого млина — його створювали руками тисяч містян, висадивши вздовж алей мільйон квітів. Тут був великий танцювальний майданчик, працювала дитяча залізниця, стояла парашутна вишка. А скульптура "Дівчина з веслом" стала впізнаваним символом парку. Згодом вона зникла — і про те, як саме це сталося, існує щонайменше три версії.
Мільйон квітів і рік роботи
На початку 1930-х архітектор Олександр Шеремет розробив проєкт парку на березі Луганi — на місці занедбаних руїн старого млина. Там уже ріс лісовий масив, і саме він став основою майбутнього парку. Будівництво розпочалось у травні 1935 року. Тисячі городян виходили на суботники. В оранжереї вирощували агави, герані, матіоли — загалом близько мільйона квітів для висадки вздовж алей. Від першого дня до відкриття минуло трохи більше року. І 18 серпня 1936 року парк відкрили. Газета "Ворошиловградська правда" того ж дня назвала його "перлиною міста".
До парку проклали трамвайну лінію завдовжки 1,8 км і пустили шість трамваїв двох маршрутів — №7 і №8. Танцювальний майданчик вміщав п'ять тисяч осіб і був на той момент найбільшим в Україні. Парашутну вишку заввишки 57 метрів зварювали з окремих секцій просто на місці, гвинтові сходи нараховували 200 сходинок. У 1937 році відкрили дитячу залізничну колію завдовжки 2,5 км із реконструйованим паровозом і маленькими відкритими вагонами.
Скульптура, яку Москва відкинула
Іван Шадр — один із найвідоміших радянських скульпторів, учень Огюста Родена. Народився в 1887 році в багатодітній сім'ї столяра. У радянські часи він став автором так званих "грошових мужиків" — чотирьох скульптур: робітника, селянина, червоноармійця й сіяча, яких використали як зразки для гравюр на радянських банкнотах 1922-1923 років. Так обличчя простих людей потрапили на гроші цілої країни.
У 1935 році Шадр отримав замовлення від московського парку культури — 12-метрова статуя оголеної дівчини з веслом для головного входу. Приймальна комісія роботу не прийняла: завелика. Але справжня причина була інша, адже московські чиновники чекали образ жінки-матері й трудівниці без виражених статевих ознак. Натомість скульптура вражала довжиною атлетичних ніг, мускулами плечей і — головне — сексуальністю, що не вписувалося в тодішні норми. Так цю скульптуру відправили в Луганськ — у місцевий парк імені Горького.
Модель — героїня, про яку забули
Аби створити статую, Шадр шукав натурниць на московських спортивних майданчиках. Там він і побачив студентку Веру Волошину — вона тренувалася у стрибках у воду. Красива дівчина спортивної статури добре підходила на роль еталона радянської жінки. Вона й стала прототипом "Дівчини з веслом". З початком другої світової війни Волошина добилась зарахування в розвідувально-диверсійний загін. Здійснила сім успішних рейдів у тил. У листопаді 1941 року була поранена, потрапила в полон і страчена окупантами.
Статуя "Дівчина з веслом" зникла без свідків. Існують три версії її долі. Перша: зруйнована під час бомбардувань у роки Другої світової. Друга: зникла ще 1936 року, невдовзі після встановлення, — на її місці з'явилась стандартна гіпсова копія роботи, а оригінал прибрали з відома Ворошилова — можливо, до однієї з закритих дач міністерства оборони. Третя: мовляв, за свідченням дочки архітектора Шеремета, скульптура зникла до 1937 року — точні обставини їй були невідомі. Де вона опинилась і що з нею зараз — невідомо.
"Дівчина" повернулася. Але інша
У 2019 році окупаційна адміністрація взялась за відновлення парку і перетворила це на показову демонстрацію "нормального життя" в окупованому місті. Проклали тверде покриття алей, встановили освітлення, висадили понад 280 дерев. Луганський скульптор Роман Мануйлов відтворив "Дівчину з веслом" за фотографіями, що збереглися. Скульптуру встановили в новій ландшафтній композиції. У 2020 році відремонтували підвісний міст і заасфальтували ще дві алеї. Достеменно дізнатися, що зараз з парком в окупованому Луганську — неможливо.
Читайте також: "Пізнай свій край": хлопці з Бараниківки збирали пам'ять про Голодомор і загинули, захищаючи Донбас.
Автор: Ілля Стеценко.
