До окупації Луганська Юлія Кішенко працювала в обласному дитячо-юнацькому центрі туризму та краєзнавства. І саме активна громадська позиція та участь у Євромайдані змусили її виїхати разом із родиною до Києва. Відтоді вона стежить за рідним містом здалеку, відслідковує те, що там роблять із дітьми і з освітою. Сьогодні Юлія — менеджерка освітніх програм Благодійного фонду "Схід SOS" і бачить, як Росія планомірно знищує українське в луганських школах: мову, підручники, саму пам'ять про те, що це — Україна.
Спостерігати за окупованим містом
Юлія зізнається, що стежити за новинами з Луганська — це особливий, болючий досвід. Соціальні мережі з вкладеними туди зв'язками та спогадами з 2014 року стали недоступними: реєстрація тепер вимагає телефонного номера з кодом +7, а отже, і технічно, і символічно двері туди зачинені.
Але вона звертає увагу на пропаганду та знищення усього українського в освіті.
"Я намагаюся відслідковувати те, що відбувається з дітьми, якщо це в загальному доступі. Тому що ми знаємо про мілітаризацію дітей, про вплив пропаганди, про те, як було знищено повністю всі згадки і можливості вивчати українську мову. І нав'язування ідеології російської", — розповідає вона.
Особливо болісно їй спостерігати за тим, що відбувається з луганськими культурними установами — тими, з якими вона мала зв'язки ще до 2014 року.
Зокрема, Луганський обласний краєзнавчий музей, де були знайомі їй люди, тепер причетний до видання окупаційних підручників з викривленої історії Луганська та Луганщини.
"Я знала там людей. І вони — одні з тих, хто пише це. Для мене це такі погані новини. Сумно за цим спостерігати", — каже Юлія.
За інформацією, отриманою нашими журналістами з окупації, у луганських школах після 2022 року змінилося багато. Поряд із новими підручниками, освітній процес супроводжується "патріотичними" уроками вже з першого класу. У рамках уроку "Классный час" до дітей приходять російські військові — окупанти, які розповідають про свої "героїчні подвиги". Ті самі люди, що ведуть бойові дії проти України, стають для школярів взірцями для наслідування.
Окремий інструмент мілітаризації — "Зарниця". Та "Зарниця", яку луганці пам'ятають і яка існувала в місті до 2014 року, тепер стала "Всеросійською": "Сімейна зарниця" та "Зарниця 2.0". Якщо раніше це була військово-спортивна гра, то тепер вона пропагує "захисників ЛНР" як героїв, на яких мають рівнятися діти. Заходи включають воєнізовані естафети, огляди строю та пісні, стрільбу, орієнтування на місцевості, а також конкурси з воєнної історії та цивільної оборони.
Як ламається освіта під окупацією
"Схід SOS" системно документує те, що відбувається з освітою на окупованих територіях. Цьому допомагають напрацювання освітнього напряму фонду, зокрема на Луганщині, ще з 2015–2016 років, фонд починав із партнерських проєктів із 45 школами регіону — близько 25% усіх шкіл Луганщини. Після повномасштабного вторгнення частина партнерських шкіл опинилася під окупацією, але зв'язок із людьми, котрі роз'їхалися по світу, не перервався.
Зібрані ними свідчення лягли в основу аналітичного звіту "Порушення міжнародного гуманітарного права у сфері освіти в Україні (лютий 2022 — травень 2025)". Для його підготовки було проведено 162 поглиблені інтерв'ю з педагогами, директорами шкіл, батьками учнів, випускниками шкіл на ТОТ і психологами з 10 областей України. Понад 75 відсотків педагогів-респондентів — з Луганської та Донецької областей.
Те, що зафіксовано в цьому звіті, — це не абстрактні "порушення", а конкретні факти: знищення українських підручників, заміна їх на російські, скасування уроків української мови. Батьків на Луганщині примушували писати заяви з проханням скоротити вивчення рідної мови до однієї години на тиждень. Дітей змушували брати участь у святкуванні "Дня Росії" та "Дня народного єдинства", ходити на виставки про "героїв СВО" і слухати на уроках розповіді демобілізованих про "денацифікацію". А "Рух перших" — молодіжна організація, куди заманюють безкоштовними поїздками до Москви і Санкт-Петербурга, — стає інструментом ідеологічного переформатування свідомості.
Окремі випадки — використання шкільних будівель у воєнних цілях. Люди ховалися від обстрілів в укриттях на базі шкіл, у деяких розмістили гуманітарні пункти. Але частину закладів росіяни захопили й облаштували там опорні точки.
"Вивозять дітей в табори на Росію, де насаджують пропаганду і мілітаризацію. Є й ті, хто бере школи під шефство і запрошує дітей до себе — там вони отримують атестати", — розповідає Юлія.
Одна з найболючіших деталей звіту — свідчення про те, що діти з Луганщини та Донеччини таємно ходили до вчителів української мови додому. Навіть в умовах тотальної русифікації мову зберігали підпільно.
Документи як зброя і доказ
"Схід SOS" не займається безпосередньою евакуацією дітей з окупованих територій — для цього є інші організації. Але фонд інформує дітей, батьків і педагогів про можливості вступу до українських університетів і отримання документів про освіту.
Для тих, хто виїхав з окупації без документів українського зразка, існує спрощена система вступу через освітні центри "Крим-Україна" та "Донбас-Україна". Юлія наголошує, що звернутися в такий центр можуть геть усі діти з усіх окупованих територій. Вступити до ЗВО можна навіть без НМТ — достатньо співбесіди. "Схід SOS" навчає представників цих центрів, розповсюджує інформаційні матеріали, надає юридичні консультації вступникам та батькам. Ресурсний сайт osvita-tot.com зібрав усі ці можливості в одному місці.
"Для людей, які перебувають на ТОТ, існує низка викликів та перешкод на шляху до української освіти. Брак інформації, хитке фінансове становище, небезпека, відсутність документів, складний процес виїзду, важкий психологічний стан. Задача фонду — полегшити процес вступу та отримання документів про освіту, а також надати людям максимум інформації та підтримки, щоб вони відчули, що на них чекають в Україні, що вони тут свої", — каже Юлія Кішенко.
Паралельно фонд веде адвокаційну роботу — просуває системні зміни, щоб законодавство та механізми підтримки реально працювали для дітей і молоді з окупації.
За даними звіту, станом на червень 2025 року внаслідок російської агресії загинула 661 дитина, 2203 — поранені, понад 4500 шкіл та дитячих садків зруйновані або пошкоджені. 89 педагогів і викладачів загинуло. Понад 228 тисяч дітей втратили домівки, близько тисячі шкіл опинилися по інший бік від лінії фронту.
Юлія Кішенко говорить про те, як діти з окупованих територій України, подекуди їхні батьки, шукають вихід, аби не стати заручниками тієї системи.
"Важливо, щоб кожен, хто працює з темою освіти під час війни, завжди пам'ятав, що в тимчасовій окупації залишились мільйони українців, і Україна як держава має зробити все можливе для них для збереження зв’язків", — наголошує вона.
Читайте також: Евакуація з прифронту: як змінюються маршрути і що не так із примусовими нормами.
