Коли у 2014 році Луганськ опинився під контролем озброєних бойовиків, держава не мала ані плану партизанської боротьби, ані людей, відповідальних за її організацію. Проте спротив виник з ультрасів, підприємців, графітістів і просто людей, які не хотіли здаватися.
Досвід дій руху опору під час проведення АТО
Війна з московією показала, що однією з основних складових перемоги в боротьбі за незалежність з російським агресором є організація руху опору на території держави та на тимчасово окупованих територіях України. На жаль, питання організації та ведення руху опору під час ведення агресії з боку іншої держави на тимчасово зайнятій противником території в цілому не розглядалось (Закон України "Про основи національного спротиву" було уведено у дію лише в січні 2022р.). Як згадував луганчанин: "У квітні (2014р. – В.Дж.) в Луганську я звернувся до районного військкомату, мені там відповіли, що добровольців не набирають. А для служби за контрактом я не підходжу, бо вік у мене не призовний, мені вже 46 років. На запитання, чи організують вони або хтось із силовиків партизанські загони, черговий військкомату тільки розсміявся".
Рух опору на території Донецької та Луганської областей можна умовно поділити на три періоди організації.
Перший період – добровольці в основному забезпечували сили антитерористичної операції розвідувальною інформацією: про рух і знаходження військових підрозділів ворога, переміщення озброєння та військової техніки ворога тощо. Основними завданнями руху опору в цей період були: а) виявлення баз підготовки, складу, озброєння, районів розташування диверсійно розвідувальних сил і незаконно озброєних формувань та намірів їх дій; б) встановлення бойового складу, розташування, можливостей, намірів і характеру дій військових формувань, які прибули з території Російської Федерації.
Варто зазначити, що одним з перших досвідів спротиву була "війна графіті", яка брала початок з "русской весны". За спогадами луганчанки, професійно малювали прапори справжні художники - графітісти, яких у Луганську було декілька десятків, які об’єдналися, щоб протистояти антиукраїнській графіті - пропаганді. Ця "війна графіті" зійшла нанівець на початку червня 2014 році, коли місто, особливо вночі, почали пильно патрулювати озброєні бойовики. За таких умов вуличне малювання виявилося небезпечним для життя. Але проукраїнські графіті на Луганщині іноді з’являються і досі.
Другий період - наведення та цілевказання артилерії (по скупченню сил ворога, його вогневих позиціях, штабах тощо) та розгортання активних дій підрозділів Сил спеціальних операцій ЗСУ на тимчасово зайнятих територіях Донецької та Луганської областей України. Основними завданнями руху опору в цей період були – викриття об’єктів для ураження та визначення результатів ураження.
Третій період характеризується приходом великої кількості "відпускників" та введенням бригадних і батальйонних тактичних груп "іхтамнетів" – початок проведення силових операцій (знищення особового складу, воєнної техніки та об’єктів інфраструктури тощо) ворога, об’єктів. В липні 2014р. на інтернет-сайті так званої "ЛНР" з'явилося оголошення, в якому обіцяли винагородити 15 тисячами доларів того, хто затримає, або ліквідує диверсійну групу "супротивника", яка діє у Луганську. Чи отримав хтось обіцяну винагороду, невідомо.
Крім того, підрозділами руху опору виконувались завдання щодо: пошуку, порятунку та евакуації екіпажів літаків (вертольотів) у районах падіння або вимушеної посадки; пошуку, звільнення та евакуацію військовослужбовців, які оточення або полон.
Слід зазначити, що підрозділи руху опору брали активну участь у психологічних акціях, які проводились Силами спеціальних операцій ЗСУ на окупованій території. Наприклад, 8 жовтня 2016р. в місті Красний Луч були розклеєні листівки з текстом "Можна не погоджуватися з владою, але це не привід зраджувати власну країну".
Історія спротиву "Східного"
Артем Карякін з нікнеймом "Східний" – ультрас футбольного клубу "Шахтар" родом зі Стаханова Луганської області (нині – Кадіївка) та найвідоміший український коригувальник. У 2014 році він зареєстрував сторінку у Twitter, щоб розповідати, що відбувається в місті. Почав писати, де розташовуються російські бойовики, малював карти, куди заїхала техніка. Тоді йому написали в особисті повідомлення з певного відомства – "все це класно, але можна передавати інформацію приховано і з більшою користю". Так Артем почав передавати дані. На той час важливим було не лише ураження цілі. Тоді усьому світу треба було доводити, що на Луганщині росіяни й Артем передавав багато тактичних знаків на техніці, фото шевронів. Чим далі йшло, тим різноманітніша інформація він надсилав. Якщо раніше це були суто координати, то потім організація місцевих "виборів", дані колаборантів, робота заводів.
В 2022 р. Артем наважився відкрити обличчя після 8 років підпілля, щоб окупанти не тероризували інших жителів Луганщини, яких помилково приймали за нього. Зараз "Східний" воює в ЗСУ.
"Луганський партизан"
До війни Володимир Жемчугов був успішним підприємцем: працював у комерційних та інвестиційних компаніях, в галузі приватизації, відкривав власний бізнес.
В 2014р. створив партизанський осередок на Луганщині, який хитрістю отримав зброю у своїх же ворогів і почав діяти. Справжня партизанська війна почалась в серпні 2014р., коли українська армія відступила, а російські військові встановили наметове містечко між Красним Лучом (нині – Хрустальний) і Сніжним, під Міусинськом. Група партизанів приходила вночі з автоматами і розстрілювали його, хто скільки встигав вистрілити — дві обойми, три. У 2015 році в координації з українською армією В. Жемчугов провів 30 успішних операцій. Останнє завдання перед тим, як він потрапив у полон - підрив ліній електропередач, які вели до будівлі російського ГРУ в Луганську. Під час його виконання, зачепився за розтяжку. Коли прийшов до тями, зрозумів, що нічого не бачить, сильно поранений. Бойовики його помітили, привезли у лікарню, відрізали зранені руки (їх можна було би врятувати). Наступного дня злетіла у повітря замінована Жемчуговим лінія електропередач і терористи здогадалися, що це зробив він. Через місяць тортур і допитів Жемчугов зізнався у кількох своїх диверсіях. У 2016 році Жемчугова вдалося звільнити.
Німецькі лікарі частково відновили йому зір і встановили протези рук, він тепер навіть може користуватися гаджетами. Сьогодні Герой України, кавалер ордену "Золота Зірка", відновившись після полону, займається патріотичним вихованням школярів.
