Для тисяч вимушених переселенців із Донеччини та Луганщини матеріальним зв'язком із домом часто стають конкретні товари місцевих виробників. Попри те, що більшість підприємств сходу через війну призупинили роботу, були зруйновані або опинилися в окупації, пам'ять про їхню продукцію залишається важливим маркером регіональної ідентичності.
У цьому матеріалі видання ТРИБУН розповідає про конкретні локальні бренди, фабричні смаки та знайомі етикетки, які евакуйовані жителі досі шукають на полицях супермаркетів в інших регіонах.
Хлібний та олійний край
Одним із головних промислових та гастрономічних символів Луганщини є сватівська олія. Цей бренд, представлений рафінованою та нерафінованою продукцією під торговою маркою “Svatove Produkt”, свого часу вийшов далеко за межі локального ринку. Олію масово експортували до низки країн, зокрема в Ізраїль, Туреччину, Азербайджан, Узбекистан та Казахстан.
Виробником олії є ТОВ “Слобожанський завод продтоварів”, яке розпочало свою діяльність у 2001 році в місті Сватове на базі колишнього акціонерного товариства “Харчовик”. На території підприємства діяла акредитована лабораторія, яка дозволяла безперервно моніторити всі етапи виготовлення продукції. Для переробки завод закуповував виключно сировину без вмісту ГМО, вирощену на чистих українських полях.
Важливим повсякденним продуктом для луганців був хліб філії ПАТ “Коровай” Луганського хлібокомбінату. Продукція підприємства користувалася стабільним масовим попитом передусім завдяки своїй доступності та демократичним цінам. Масштаби виробництва дозволяли повністю задовольняти щоденні потреби як обласного центру, так і прилеглих населених пунктів.
З початком бойових дій комбінат став ключовим для продовольчої безпеки міста. Переселенці згадують, що під час перших перебоїв із постачанням продуктів біля точок продажу щодня вишикувалися величезні черги, оскільки свіжий місцевий хліб залишався головним і найдоступнішим товаром першої потреби.
Солодощі українського сходу
Окрему сторінку ностальгії переселенців займають солодощі сходу, де культовим кондитерським виробом Луганщини став торт “Чебурашка” від вищезгаданої ТМ “Коровай”. Цей десерт мав своє особливе та впізнаване оформлення, яке добре пам'ятають місцеві жителі — зверху на кондитерському виробі за допомогою цукрової пудри завжди був виведений характерний малюнок самого Чебурашки.
Справжнім символом Донецька стала продукція ЗАТ “Геркулес” — одного з лідерів харчової промисловості країни. Його фірмове морозиво “Панда”, “Пілот” та “Фрутті на батуті” було представлене чи не в кожному місцевому магазині та кіоску, через що ці назви без перебільшення знав кожен мешканець регіону, а сама продукція стала невіддільною частиною локальної культури й літніх спогадів.
Іншим кондитерським гігантом є компанія АВК, заснована в Донецьку у 1991 році. Розпочавши з постачання какао-бобів та випуску перших цукерок, підприємство через російську агресію 2014 року було змушене перенести виробничі потужності до Дніпра. Попри релокацію, фабрика продовжує виготовляти добре знайомі жителям сходу солодощі, серед яких цукерки “Гулівер”, “Шарм”, “Трюфель” та “Бурундучок”.
Не менш знаковим для жителів регіону став бренд “Конті”, історія якого розпочалася у 1997 році із заснування ЗАТ “Виробниче об'єднання «Київ-Конті»”. На початковому етапі до складу підприємства входила лише одна кондитерська фабрика в Костянтинівці Донецької області, проте за короткий час компанія масштабувалася до рівня одного з лідерів національного ринку, згодом долучивши до своїх потужностей і Донецьку кондитерську фабрику.
Згодом продукція цього виробника здобула велику популярність, а такі кондитерські вироби, як вафлі “Джек”, печиво “Супер Контік”, цукерки “Золота Лілія” та шоколад “Amour”, міцно закріпилися на ринку і з роками перетворилися для мешканців Донеччини та Луганщини на ще один упізнаваний та ностальгічний смак дому.
Інші гастрономічні традиції Луганщини та Донеччини
Невіддільним атрибутом святкувань на сході, особливо на Новий рік, була продукція Артемівського заводу шампанських вин (нині “Artwinery”). Ігристе з Бахмута створювало святкову атмосферу в домівках мільйонів українців, проте через російську агресію це легендарне підприємство зазнало значних руйнувань та розграбування.
Зокрема, у березні 2023 року ватажок ПВК “Вагнер” Євген Пригожин разом із підлеглими вчинив мародерство на території заводу, цинічно назвавши крадіжку майна “дарунком на 8 березня” для жінок із окупованої Луганщини. Торік видання ТРИБУН опублікувало репортаж із кадрами того, як саме зараз виглядає завод шампанських вин у Бахмуті, подивитись який можна за посиланням.
Разом зі святковими продуктами, фундаментальним гастрономічним символом Донеччини є Артемівська сіль, яку виготовляло державне підприємство “Артемсіль” у Соледарі. Впізнавана біло-синя пачка була базовим елементом на кожній кухні та основою всіх кулінарних традицій регіону, від повсякденних страв до святкових заготовок. У 2023 році видання ТРИБУН показало, як виглядає соляна шахта окупованого Соледару.
Ще одним відомим регіональним брендом, чия продукція традиційно супроводжувала застілля та відпочинок місцевих жителів, є ТОВ “Лисичанський пивоварний завод” (завод “Лиспи”). Це підприємство харчової промисловості з Лисичанська Луганської області свого часу стало одним із ініціаторів об'єднання незалежних броварень “Українська пивна група”. Такі сорти як “Лисичанське” та “Душа пивовара” здобули велику популярність на сході та за його межами, ставши невіддільною частиною локальної культури споживання.
Схід України роками залишався потужним торговельним та харчово-промисловим центром, який виробляв величезну кількість якісної продукції. Чимало локальних брендів не просто завоювали ринок Донбасу, а й успішно вийшли на всеукраїнський рівень.
Проте повномасштабне вторгнення та російська окупація завдали нищівного удару по індустріальному потенціалу регіону: багато підприємств занепали, були зруйновані або повністю призупинили свою діяльність, залишившись для мільйонів людей лише спогадом про рідний дім і колишній мирний побут.
Читайте також: Від "пелюстки" до тормозка: родинні рецепти з Луганщини.
