Наприкінці 2025 року так званий “виконувач обов’язків міністра будівництва та ЖКГ ЛНР” Станіслав Дупленко заявив, що в 2026 році регіони-шефи мають відновити майже 300 багатоквартирних будинків по всій окупованій Луганщині. Ще понад 90 будівель нібито планували включити до програми капітального ремонту.
Однак після цих заяв жодних конкретних планів щодо подальшого відновлення міст фактично не озвучували. Немає інформації про нові масштабні програми відновлення житлового фонду, не називаються конкретні об’єкти та терміни завершення робіт.
ТРИБУН розбирався, яка ситуація з ремонтами у Сіверськодонецьку зараз.
Серед міст так званого “трикутника” Сіверськодонецьк залишається головною вітриною російського відновлення на окупованій Луганщині. Саме тут найчастіше фарбують фасади будинків, встановлюють нові вікна, ремонтують окремі покрівлі та регулярно знімають сюжети для російських телеканалів. Зовні це справді створює враження масштабних змін. Нові кольорові фасади добре виглядають на фотографіях та у телевізійних репортажах.
Саме тому Сіверськодонецьк протягом останніх років став своєрідним символом того, що російська влада називає “відновленням Донбасу”. Втім численні скарги місцевих жителів свідчать про інше. Основна претензія полягає в тому, що значна частина робіт має переважно показовий характер. Фасади ремонтують, але внутрішній стан будинків часто залишається незмінним. Під’їзди або не ремонтують зовсім, або відновлюють лише частково. Найболючіше питання для людей — ремонт самих квартир — фактично залишається поза увагою.
У більшості випадків мешканцям можуть встановити нові вікна або виконати мінімальні роботи із зовнішнього боку будинку. Проте пошкоджені квартири, тріщини у стінах, наслідки затоплень та проблеми з комунікаціями людям доводиться вирішувати самостійно. Саме тому в окупаційних ресурсах почали з’являтися навіть спеціальні інструкції для мешканців щодо того, куди звертатися у випадках, коли ремонт у будинку або під’їзді не проводиться. Сам факт появи таких рекомендацій свідчить про масштаб проблеми.
Одним із прикладів є будинок на проспекті Гвардійському, 40. За словами місцевих мешканців, підвал будинку тривалий час залишається підтопленим та перебуває у незадовільному стані.
Подібна ситуація з підвалом і у сусідньому будинку 40-А. Ось що про це пише один із місцевих мешканців:
“Біля під’їздів будинку на Гвардійському, 40-А стоїть такий сморід від каналізації, що хочеться, аби начальник ЖКГ мав там свій кабінет. Чотири роки люди оббивають пороги різних інстанцій. Будинок нібито після ремонту, але під’їзди виглядають як у фільмі жахів, ліфти не працюють уже чотири роки”.
Інші жителі ставлять питання про те, чи взагалі контролюється використання коштів, виділених на відновлення. Раніше жителі міста неодноразово публікували відео, на яких дощ буквально йде у підʼїзді. Фактично люди отримують умови, які вже потребують додаткового ремонту. Виправляти такі недоліки доводиться власним коштом, адже ремонти вже нібито проведені.
На цих фото – квартира ветеранки Надії Селіхової:
Квартира жінки залишається непридатною для проживання, попри те, що сам будинок включений до програми так званого відновлення. Мешканка звернулася до окупаційної влади з проханням провести ремонтно-відновлювальні роботи у квартирі. У відповідь ППК “Єдиний замовник у сфері будівництва”, яка займається більшістю відновлювальних робіт на окупованих територіях, офіційно повідомила, що будинок входить до плану відновлення, але відновлення квартири конкретної власниці не передбачене.
Фактично ця відповідь добре демонструє головну проблему всього процесу відновлення. Особливо дивно ця ситуація виглядає з огляду на статус самої Надії Іванівни, яка є ветераном та має відповідні державні відзнаки.
Натомість людям пропонують механізм компенсацій.
Згідно з опублікованими окупаційною владою документами, компенсація за пошкоджене житло становить 9 тисяч рублів за квадратний метр. За повністю втрачене житло передбачено 51 500 рублів за квадратний метр. Проте навіть цей механізм містить низку обмежень. Для отримання компенсації необхідно надати російський паспорт, документи на право власності, підтвердження реєстрації, банківські реквізити та інші документи. Крім того, право на компенсацію мають лише власники або члени їхніх сімей, які не володіють іншим придатним для проживання житлом. Навіть якщо людина відповідає всім вимогам, розмір виплат викликає запитання. Для прикладу, власник пошкодженої квартири площею 50 квадратних метрів може розраховувати приблизно на 450 тисяч рублів компенсації. За нинішніх цін цього часто недостатньо для проведення повноцінного ремонту після серйозних руйнувань. Саме тому багато мешканців продовжують роками жити в квартирах із тріщинами, пошкодженими стінами та аварійними комунікаціями.
І якщо офіційні документи демонструють проблеми на папері, то слова самих жителів дозволяють побачити масштаб ситуації значно краще. Так, мешканці будинку на вулиці Новікова показали, що під’їзди всередині досі виглядають так, “ніби після обстрілів”, а їхній ремонт навіть не планується.
На вулиці Князя Володимира, 5 зовнішні роботи виконали, але всередині майже нічого не змінилося. За словами жителів, підрядник припинив роботи, а будівельне сміття досі лежить біля будинку.
“Підрядник збанкрутував, відновлення зупинилося. При цьому ЖКГ вимагає повну оплату комунальних послуг і навіть за ліфт”, — обурюються мешканці.
А такий контраст зовні та всередині у будинку по Шосе Будівельників, 23а:
За словами місцевих, всередині будинку залишилися великі тріщини в несучих конструкціях, осипається штукатурка, а деякі квартири досі залишаються непридатними для проживання. Окремі історії, пов’язані безпосередньо з роботою будівельників та якістю виконання робіт. У Сіверськодонецьку вже неодноразово траплялися ситуації, коли наслідки так званого відновлення самі ставали причиною нових проблем.
Під час демонтажу будинку по шосе Будівельників, 21 бетонна плита обвалилася та впала на балкони сусіднього будинку по шосе Будівельників, 23. На щастя, тоді обійшлося без постраждалих, однак сам інцидент викликав чимало запитань щодо безпеки проведення робіт.
Інший випадок стався під час ремонту багатоповерхівки на вулиці Князя Володимира, 16. Під час відновлювальних робіт загорівся дах будинку. За даними окупаційних ресурсів, пожежу ліквідували приблизно за годину. Водночас місцеві жителі стверджували, що причиною займання міг стати вибух газового балона, який використовували під час ремонту.
Такі історії навряд чи вписуються у картинку “масштабного відновлення”, яку російські чиновники регулярно демонструють у своїх звітах. Не менше запитань викликає й стан будинків після завершення робіт. Одним із таких прикладів також став будинок по вулиці Богдана Хмельницького, 92. Зовні він виглядає цілком відремонтованим: встановлені нові вікна, обшиті балкони, пофарбований фасад. Саме такі будинки найчастіше потрапляють у сюжети російського телебачення.
Інші мешканці повідомляють, що після завершення робіт будинки нерідко здаються з великою кількістю недоліків.
“А наші будинки з ремонтами на трієчку були прийняті ще у 2024 році з масою недоліків”, — зазначає один із користувачів місцевого чату.
Окремою проблемою залишається якість робіт на прибудинкових територіях. Мешканці скаржаться на нерівно залиті майданчики, постійні калюжі після дощів та відсутність належного благоустрою.
“Теж основу майданчика залили під нахилом. Наш майданчик зіпсували ще на самому початку”, — пише жителька міста.
Водночас інші жителі повідомляють про значно серйозніші проблеми. Наприклад, мешканці проспекту Гвардійського, 40-А вже кілька років скаржаться на каналізаційні проблеми, сморід у під’їздах та відсутність повноцінного ремонту всередині будинку.
“Біля під’їздів стоїть такий сморід від каналізації, що хочеться, щоб керівник ЖКГ мав там свій офіс. Чотири роки люди оббивають пороги. Будинок нібито після ремонту, а під’їзди виглядають як у фільмі жахів. Ліфти не працюють чотири роки”, — пише місцевий мешканець.
При цьому люди ставлять логічні питання: якщо будинок вважається відновленим, то чи враховані всі ці недоліки в актах виконаних робіт і хто контролює використання бюджетних коштів.
У місцевих чатах дедалі частіше лунають і скарги на прибирання територій. Мешканці проспекту Гвардійського, 18 розповідали, що були змушені самостійно прибирати великі купи сміття у дворі через відсутність реакції відповідальних служб.
“Діти разом із мамами без рукавичок прибирають сміття самостійно. Просто боляче на це дивитися”, — написала одна з місцевих мешканок.
Інші додають, що дитячі майданчики заростають бур’янами та колючками, а комунальні служби з’являються дедалі рідше. На цьому фоні все частіше виникає контраст між офіційними заявами окупаційної влади та тим, що описують самі мешканці міст. У звітах чиновників йдеться про сотні відновлених об’єктів, нові фасади та масштабні програми відбудови. Однак у місцевих чатах люди продовжують обговорювати тріщини у стінах, затоплені підвали, сморід від каналізації, недороблені квартири та роками непрацюючі ліфти.
Саме тому головна претензія багатьох мешканців Сіверськодонецька сьогодні полягає не в тому, що відновлення взагалі не відбувається. Вони визнають, що в місті дійсно фарбують фасади, міняють вікна та проводять окремі роботи. Питання в іншому — наскільки це відновлення вирішує реальні проблеми людей, які продовжують жити в цих будинках.
Історія Сіверськодонецька сьогодні добре показує різницю між відновленням на папері та відновленням у реальному житті. Зовні місто справді змінилося. На багатьох будинках з’явилися нові фасади, майже всюди встановлені нові вікна, на окремих вулицях облаштовані дитячі майданчики. Саме ці об’єкти найчастіше потрапляють у сюжети російських телеканалів та звіти окупаційних чиновників. Однак за фасадами часто залишаються підтоплені підвали, тріщини в несучих стінах, неробочі ліфти, проблеми з каналізацією та квартири, які роками залишаються непридатними для життя. Для багатьох мешканців головним критерієм залишається не колір фасаду і не цифри у звітах, а можливість нормально жити у власній квартирі.
*Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди.
Читайте також: “Відновити довоєнну чисельність неможливо”. Як окупація вплинула на українські регіони та що буде з населенням через 10 років.
