Тисячі пенсіонерів проживають на окупованих територіях України — вимушено чи добровільно. Хтось лишився, бо не було куди їхати, хтось — бо не вистачило сил чи грошей на дорогу. Для них пенсія — це єдиний шанс купити хліб, картоплю, молоко і, якщо пощастить, ліки від тиску. Але чи рятує ця виплата від бідності, чи лише створює гарну картинку для пропагандистських сюжетів?
У цьому матеріалі журналістка видання ТРИБУН розібралася, за якими правилами сьогодні нараховують пенсії на ТОТ. Скільки реально отримують літні люди, на що витрачають ці гроші та з чим їм доводиться стикатися щодня.
Для людей похилого віку, які опинилися в зоні окупації та планують завершення трудової діяльності, питання нарахування пенсійних виплат нині є одним із найбільш болючих. Інтеграція до російської системи запровадила нові правила, де головним критерієм стає не стільки вік, скільки здатність підтвердити свій трудовий внесок документально. Пенсійна система РФ на цих територіях пропонує два шляхи: страховий, що базується на офіційних відрахуваннях, та соціальний, призначений для тих, хто не має змоги довести свій стаж.
Про виплати, оформлення пенсій та головні виклики для людей
Процедура оформлення виплат у 2026 році, за офіційними даними окупаційної “адміністрації ЛНР”, орієнтована на так звану “цифрову зручність”. Місцевим жителям рекомендовано діяти за чітким алгоритмом, щоб мінімізувати кількість візитів до відповідальних установ. Перший крок — за пів року до досягнення пенсійного віку необхідно через російський портал “Держпослуги” замовити витяг про стан індивідуального рахунку. Це дозволяє перевірити, чи всі періоди роботи на території Луганщини були оцифровані. Далі — зібрати стандартний пакет: паспорт РФ, номер страховки (російською СНИЛС) та оригінали трудових документів, зокрема довідки з архівів, якщо частина стажу припадає на ліквідовані підприємства.
Подати заяву найшвидше можна в електронному вигляді, хоча прийом громадян також ведуть відділення так званих “Багатофункціональних центрів” (російською МФЦ), де черги затягуються на години, а то й тижні. Оптимальним терміном для подання вважається 1 місяць до офіційної дати виходу на пенсію. У заяві майбутній пенсіонер вибирає спосіб доставки грошей: на банківську картку або через поштові відділення. Водночас звертаємо увагу, що чимала частина окупованих регіонів знаходиться в безпосередній близькості до лінії фронту. Відтак, поштарі відмовляються доставляти виплати людям через активність БПЛА. В іншому випадку — через відсутність російських банкоматів на ТОТ зняти кошти з рахунку не вийде.
Страхова пенсія, яка є основним видом доходу для більшості людей похилого віку, безпосередньо залежить від “прозорості” трудової біографії. Псевдоадміністрація встановила дві обов’язкові умови для претендентів: наявність офіційного стажу не менше 15 років та індивідуальний пенсійний коефіцієнт (ІПК) від 30 балів. Ці бали формуються виключно зі страхових внесків, які відраховувалися з офіційної заробітної плати. Таким чином, розмір виплати не є фіксованим — він залежить від рівня заробітку протягом життя. Варто зауважити, що робота поблизу лінії бойового зіткнення, без офіційного працевлаштування, позбавляє особу права на страховий вид забезпечення, залишаючи йому лише перспективу мінімальної допомоги.
Для тих, чий стаж виявився недостатнім, передбачена соціальна пенсія — фіксована виплата, покликана забезпечити базові потреби. Вона призначається людям похилого віку, які не набрали необхідної кількості балів або років стажу, а також тим, хто через стан здоров’я не міг працювати офіційно.
Вікові критерії на окупованих територіях у 2026 році приведені у відповідність до федерального графіку РФ. Право на страхову пенсію виникає у чоловіків з 64 років, у жінок — з 59. Для соціальної пенсії передбачена інша логіка: вона призначається на п’ять років пізніше, тобто чоловікам з 69 років, а жінкам — з 64.
Середній розмір пенсії в Росії вважається 27 788,8 руб. Соціальна пенсія становить близько 16 590 руб. Для осіб 80+ та людей з інвалідністю І групи — подвійна фіксована виплата: 19 169,38 руб. Додатково — надбавка на догляд 1 413,9 руб.
Пенсіонери — мішень для аферистів
Окрема проблема, з якою стикаються літні жителі окупованих територій, — активізація шахраїв. За червень-липень 2026 року так звані “правоохоронні органи” зафіксували низку резонансних кримінальних проваджень, жертвами яких стали переважно люди похилого віку. Суми викрадених заощаджень обчислюються мільйонами рублів, а схеми обману постійно видозмінюються.
Найпоширенішою залишається так звана “схема з ДТП”. Зловмисники телефонують пенсіонерам, повідомляють, що їхні родичі нібито стали винуватцями аварії, та вимагають гроші на допомогу постраждалим. У Довжанську (кол. Свердловську) та Голубівці (кол. Кіровську) таким способом ошукали чотирьох літніх людей. Роль кур’єра виконував місцевий житель, якого засудили до 4,5 років колонії загального режиму. Аналогічна схема спрацювала в Сорокиному (кол. Краснодоні), де постраждали четверо пенсіонерів, а загальна сума збитків перевищила 2,4 млн рублів. Двох фігурантів цієї справи взято під варту.
Активно використовуються й легенди про “помилки в нарахуваннях”. Аферисти телефонують від імені співробітників “соціальних фондів”, посилаються на “нові укази”, вимагають терміново підтвердити особисті дані або продиктувати коди з SMS. До прикладу, у Маріуполі 57-річна жінка, працюючи кур’єркою, отримала від 78-річного дідуся банківську картку з 650 тис. рублів — його залякали нібито перевіркою з боку “Росфінмоніторингу”.
Окремі випадки на ТОТ — так звані “містичні” шахрайства. У Довжанську сімейна група з подружжя та дочки протягом кількох років вишукувала літніх жінок на ринках, переконувала їх у “проклятті” та пропонувала платне “зняття порчі”. Жертвами стали 13 бабусь, а сума викрадених коштів перевищила 5 млн рублів.
Зафіксовано також випадки з використанням цифрових сервісів. В Антрациті пенсіонерка віддала кур’єру 2,685 млн рублів після того, як її залякали зламом системи “Держпослуг”. У Луганську жінка втратила майже 1,5 млн рублів при спробі придбати авто через Telegram-оголошення. А в Стаханові пенсіонер перейшов за фішинговим посиланням для перевірки стажу, після чого його переконали переказати 145 тис. рублів на нібито “безпечний рахунок”.
Масштаби вражають. У Макіївці кур’єрка протягом певного часу збирала гроші з восьми пенсіонерів, яким телефонували з повідомленнями про “потрапляння родичів у біду”. Загальна сума переданих їй коштів сягнула 12,9 млн рублів. У Сніжному хлопці-кур’єри 19 та 21 років намагалися вивезти 7 млн рублів у 76-річної жінки — встигли забрати 1 млн, але були затримані при спробі отримати ще 6 млн. Їм загрожує до 10 років ув’язнення.
До речі, до схем все частіше залучають неповнолітніх. 17-річний житель Антрацита, працюючи кур’єром, обдурив шістьох пенсіонерів на суму понад 1,77 млн рублів. Окупаційний “суд” призначив йому 2 роки 8 місяців умовно, за умови повного відшкодування збитків.
Російські правоохоронці фіксують тенденцію до створення організованих груп, де окремі особи відповідають за психологічний вплив на жертву, а кур’єри забирають готівку. Так, у Маріуполі затримали 62-річного чоловіка, який виступав кур’єром у схемах проти пенсіонерів з Алчевська та Хрустального (кол. Красного Луча). Жертвами стали дві жінки, які передали йому 190 тис. та понад 1 млн рублів відповідно.
Реальність поруч із “офіційними” цифрами
Якщо офіційні цифри індексацій створюють картинку “підвищення” рівня життя, то реальні відгуки жителів окупованих областей показують зовсім інше. У соцмережах люди часто ставлять під сумнів саму достатність цих виплат. “Якби пенсія була нормальною, то, здається, її б так не розпродавали”, — коментує один користувач проблему зі стихійними ринками на Луганщині. Інше повідомлення просто фіксує абсурдність ситуації: “У нас така велика пенсія, що можна не працювати?”.
На тлі цих настроїв будь-яке підвищення тарифів стає особливо болючим. Наприкінці липня 2026 року місцеве підприємство “Луганськміськтранс” повідомило про здорожчання проїзду на приміських та міжміських маршрутах. Новий тариф встановили на рівні 4,80 рубля за кілометр. Для поїздок у межах обласного центру маршрутами №231 та №251 вартість визначили як фіксовану — 50 рублів незалежно від форми оплати.
Місцеві жителі відреагували на це зі скепсисом. Вони зазначають: за 50 рублів проїхати кілька зупинок у межах міста — це надто дорого. Тож, на їхню думку, автобуси на цих маршрутах тепер будуть майже порожніми, а додатковий дохід, на який розраховував перевізник, так і не надійде. Водночас у луганських Telegram-каналах з’явилася інформація про скасування частини пільг на проїзд у громадському транспорті. Йдеться, зокрема, про припинення компенсації витрат для людей з інвалідністю. Місцеві користувачі обурюються: по всій Росії такі пільги діють, а на Луганщині їх скасували.
Проте навіть сама можливість скористатися транспортом стає другорядною, коли пенсії не виплачують місяцями. У селі Бараниківка, що на окупованій Луганщині, виникла критична ситуація: частина пенсіонерів не отримує свої виплати вже четвертий місяць поспіль. Основна категорія населення там — люди похилого віку, і пенсія залишається для них єдиним джерелом доходу, на який вони купують продукти, ліки та оплачують комунальні послуги. Спроби з’ясувати причини затримок у місцевих “адміністраціях” результатів не дають.
Парадокс ситуації полягає в тому, що в сусідньому Красноріченському виплати доставляють вчасно. Окупаційна “влада” пояснила затримки так званими “обмеженнями з безпеки” через активізацію безпілотників. За їхніми словами, поштаря просто не пустили до Бараниківки, оскільки доступ до населеного пункту тимчасово обмежили.
На тлі цих проблем російська сторона посилює контроль над отримувачами виплат. Набули чинності зміни до указу №486, які передбачають перевірку осіб, що формально відмовилися від українського громадянства, але продовжують отримувати пенсії чи соціальні допомоги від України. Для таких людей одночасне отримання коштів з обох країн може стати підставою для позбавлення російського паспорта.
Як зазначають аналітики, йдеться не про поодинокі випадки, а про системну кампанію. Росіяни поступово відходять від масової “паспортизації” до перевірки кожного жителя, прагнучи сформувати “чистий реєстр населення” на ТОТ. “Так формується новий контур демографічного контролю, який Кремль подає як “наведення порядку”, а насправді це — системна зачистка простору перед черговою хвилею колонізації”, — пояснив очільник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко.
Про умови виживання
Донбас сьогодні — це фактично прифронтова зона. Обстріли тут регулярні, а російські військові об’єкти часто розміщують поруч із житловими кварталами, що робить цивільних заручниками ситуації.
У містах і селах, особливо тих, що розташовані близько до лінії зіткнення, залишилися переважно літні люди. Молодь і люди працездатного віку виїхали — хтось у 2014-му, хтось після 2022-го. А люди, які не змогли цього зробити, — це здебільшого ті, хто фізично не мають сил чи коштів на переїзд: старі, хворі, самотні, особи з інвалідністю.
Чим довше триває окупація, тим вищою стає частка саме цих людей серед місцевого населення. У прифронтових населених пунктах нерідко можна побачити вулиці, де з десятків колись повних будинків живуть лише кілька бабусь і дідусів. Вони залишилися в напівзруйнованих оселях — не тому, що не хочуть їхати, а тому, що їхати нікуди і ні на чому.
Для цих людей пенсія — єдине джерело існування. Але отримати її стає дедалі складніше. У прифронтових селах пошта чи соціальні служби не працюють — це надто небезпечно. Тому пенсіонерам доводиться власним коштом добиратися до сусідніх міст чи сіл, де хоч якось функціонують пункти виплат. Літня людина, часто з милицями або хворобами, витрачає останні гроші на дорогу, щоб отримати свої гроші.
Демографічна картина регіону підтверджує цю тенденцію. За даними звіту “Соціально-гуманітарне становище на ТОТ України”, на захоплених Донеччині та Луганщині частка людей віком 60+ перевищує 35%, а в деяких містах, як-от Маріуполь, сягає 75-80% серед тих, хто залишився. Жінки становлять щонайменше 60% населення — переважно це немолоді жінки, пенсіонерки, вдови, чиї чоловіки загинули або виїхали. Дітей і молоді тут дедалі менше.
Це означає, що пенсіонери на окупованому Донбасі — не просто вразлива категорія, а основа населення, що залишилося. Вони живуть під обстрілами, у зруйнованих будинках, без нормальної медицини, без стабільних виплат, без можливості виїхати. Ці люди щодня долають відстані, щоб отримати пенсію, якої ледь вистачає на найнеобхідніше.
Що купує пенсіонер та чи вистачає виплат
У 2025 році, за даними російської статистики, половина пенсії, а це приблизно 12,5 тисяч рублів, ішла на продукти. Разом із комунальними платежами базовий набір “з’їдав” 98% від середньої пенсії в 25 тисяч рублів.
На місяць пенсіонер міг придбати: 2 кг яловичини на кістках, 2 кг риби, 2 кг курки, 240 г масла, 20 кг картоплі, 2,5 кг яблук і по 100 г печива та карамелі. Денний раціон виглядав так: хліб, пів літра молока, яйце — раз на два дні, 60 г м’яса чи риби, трохи крупи та сиру. Фрукти — раз на три дні. На ліки грошей майже не залишалося.
Зберемо базовий кошик пенсіонера. Що вони найчастіше купують у магазинах? Хліб, картопля, трохи м’яса, молоко, яйця, олія, фрукти — мінімальний набір, без якого важко уявити щоденне харчування.
Ми зробили приблизний підрахунок з допомогою ШІ, на основі моніторингу цін на місцевих сайтах доставки в Донецькій області. Звісно, це не офіційна статистика, а лише спроба зрозуміти реальний порядок цифр. Брали середні ціни на звичайні продукти в магазинах регіону та помножили їх на місячні норми споживання з прикладу раціону, про який говорилося вище.
Ось що вийшло.
- Хліб. За місяць — приблизно 11,6 кг. За середньої ціни близько 233 рублі за кілограм це витягує на 2699 рублів.
- Овочі, разом із картоплею, — 18 кг на місяць. Кілограм коштує в середньому 167 рублів. Отже, за місяць — 3009 рублів.
- Фрукти — 5 кг. Найдешевші яблука коштують у середньому 291 рубль за кілограм. Це ще 1455 рублів.
- М’ясо, переважно курка або індичка, — 4,8 кг на місяць. За ціною 405 рублів за кілограм — 1946 рублів.
- Молоко — 11 літрів. Літр коштує близько 152 рублі — разом 1667 рублів.
- Цукор — 1,8 кг. Кілограм — 211 рублів, тобто 380 рублів на місяць.
- Яйця — 17 штук. Одне яйце — 9 рублів, разом 148 рублів.
- Олія — 1 літр, 367 рублів.
- Сіль — приблизно 74 рублі за пів кілограма.
Тепер складемо все разом.
Загалом базовий продуктовий кошик на місяць — це приблизно 11 745 рублів.
І це — без урахування комунальних платежів, без ліків, без побутової хімії, без одягу чи проїзду.
Якщо згадати, що середня страхова пенсія в регіоні становить близько 27 800 рублів, то виходить: майже 12 тисяч — це тільки на хліб, картоплю, молоко та курку. Ще частина — на комуналку. І залишок, якого ледь вистачає на таблетки від тиску чи найдешевші ліки.
А якщо пенсія соціальна — близько 16 500 рублів? Тоді навіть цей мінімальний кошик забирає більш як дві третини виплати.
Окупаційна система нарахування пенсій на Донбасі — це складна бюрократична машина, яка обіцяє індексації та доплати, але на практиці залишає літніх людей сам на сам з обстрілами, здорожчанняи, шахраями та затримками виплат. Ті, хто фізично не зміг виїхати, вимушені виживати на мізерні суми, яких ледь вистачає на хліб і картоплю.
*Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди.
Читайте також: “Імпульс “розвитку” повільно згасає”. Очевидець розповідає про життя на окупованій Луганщині.
