В Україні загострюється парадокс ринку праці: бізнесу бракує працівників, але ВПО часто не можуть знайти роботу за фахом через невідповідність вакансій їхньому досвіду.
Джерело: Censor.NET
На обліку Мінсоцполітики перебувають понад 4,6 млн внутрішньо переміщених осіб. Водночас, за оцінкою МОМ, фактично у стані внутрішнього переміщення зараз перебувають близько 3,9 млн людей. За перше півріччя 2026 року чистий виїзд українців за кордон становив близько 250 тис. осіб. Ще 132 тис. людей лише протягом березня-червня змінили місце проживання всередині України.
Робота є, але не там і не для тих спеціальностей
Український бізнес одночасно скаржиться на гостру нестачу кадрів. За даними, які наводить ЦЕС, у серпні на одну вакансію робітничої професії припадало лише 1,4 резюме, тоді як у середньому по економіці — близько двох.
Але для ВПО ситуація складніша. Людина може мати багаторічний досвід у металургії, машинобудуванні або іншому промисловому секторі, а після переїзду опинитися в невеликому місті на заході України, де підприємств такого профілю немає. Саме цей структурний розрив стає однією з головних перешкод для працевлаштування переселенців.
Економіст Олексій Кущ звертає увагу і на іншу проблему — разом із підприємствами Україна ризикує втрачати цілі колективи з вузькими компетенціями.
"Ми фактично втрачаємо унікальний трудовий колектив із технологічними навичками", — зазначив Кущ.
За його словами, підготовка спеціаліста з подібними компетенціями може займати 10–15 років.
ВПО дедалі частіше залишаються ближче до дому
Ще одна тенденція — переселенці все рідше одразу їдуть максимально далеко від фронту. За оцінкою Куща, формується "покрокова модель" міграції: спочатку люди перебираються до найближчого відносно безпечного міста, а після погіршення ситуації рухаються далі.
"Умовно кажучи, приїхали в Краматорськ, Слов'янськ, Павлоград, потім звідти приїхали в Дніпро, Запоріжжя", — пояснює економіст.
Таку саму тенденцію фіксує й ЦЕС: значна частина ВПО обирає сусідні міста та області, де безпекова ситуація краща, але зберігаються знайомі соціальні зв'язки та економічне середовище.
Що буде з ринком праці далі
Якщо бойові дії триватимуть, найбільш імовірним сценарієм стане подальший перерозподіл працівників і бізнесу із зони ризику до великих міст центральної України, західних областей та Поділля.
Кущ виділяє кілька економічних зон, які вже формуються під час війни. Київ і область залишаються великим центром концентрації людей і бізнесу, захід України приймає релоковані підприємства, а Вінницька, Хмельницька та Тернопільська області поступово стають регіонами, куди приходять і нові інвестиції.
ЕКСКЛЮЗИВ: "МОЯ ОЖИНА КВІТНЕ": ФОТОГРАФКА З СІВЕРСЬКОДОНЕЦЬКА МАРІЯ СОВА ПРО БУДИНОК У РУБІЖНОМУ, ЯКИЙ ЗАБРАЛА ВІЙНА
Для ВПО це означає, що проблема роботи дедалі більше залежатиме не від загальної кількості вакансій в Україні, а від того, чи виникатимуть нові виробництва саме там, де осідають переселенці. Без цього країна може отримати ситуацію, коли бізнес одночасно відчуває дефіцит працівників, а кваліфіковані ВПО не можуть знайти роботу за спеціальністю.
Час працює проти повернення людей
Ще один ризик — поступове закріплення українців на нових місцях проживання. У 2022 році про намір повернутися додому говорили 74% опитаних українських біженців, у 2025 році — вже 43%. Це означає, що зі збільшенням тривалості війни зростає ймовірність остаточної втрати частини населення для прифронтових і промислових регіонів.
Для держави ключовим завданням стає не лише забезпечення ВПО житлом та соціальними виплатами, а й створення економічних центрів із робочими місцями, які відповідатимуть кваліфікації переселенців. Інакше стихійний рух людей і бізнесу продовжить змінювати економічну карту України швидше, ніж державні програми зможуть на це реагувати.
Читайте також:
Гетманцев пропонує брати приклад із пенсійної системи однієї з найбідніших країн ЄС
Циферки не збігаються: на окупованій Луганщині обіцяють замінити 227 км тепломереж
ВПО можуть отримати податкову знижку за оренду житла: подробиці
