Микола Головко народився та жив у Покровську, там вивчав гірничу справу, але за спеціальністю працював недовго, зрештою став підприємцем. Чоловік бажав вдихнути нове життя у рідне місто та активно долучався до його розвитку. Зранку 24 лютого 2022 року він збирався на мітинг на підтримку України, але його плани обірвали росіяни.
Виданню ТРИБУН пан Микола розповів про свої бізнеси, зруйновані шахти Донбасу, та згадав слова, які змінили його погляди.
Бізнеси та розвиток Покровська
У Покровську Микола працював у громадській організації “Заможна людина”. Спочатку це був простір для підприємців, які могли збиратися, ділитися думками та ідеями з розвитку міста та своїх бізнесів.
“Також у нас була організація «Український донецький куркуль». Тут підприємці могли отримати гранти на бізнес, а також розповідали іншим про заснування своєї справи, помилки в реалізації та правильні шляхи їх вирішення. Ми тоді орендували велике приміщення, і тут люди могли проводити виставки, зустрічатися, наприклад, з приводу будівництва басейну, льодової арени тощо. Це було обговорення тих питань, у реалізації яких були впевнені підприємці”, – розповідає чоловік.
Так само Микола з колегами організовували студії для дітей – відеомонтажу та відеозйомки і театральну. Всіляко долучалися до громадського життя й інші мешканці, які брали участь у масштабних заходах.
“У 2019 році у нас був перший Покровський марафон, й тоді його пробігло близько 2700 людей. З організаторами, активістами цього забігу ми також обговорювали плани для подальшого розвитку міста та його жителів”, – згадує підприємець.
Ще у 2004 році Микола разом із дружиною започаткував свій бізнес з виготовлення тротуарної плитки та парканів. Зараз чоловік мешкає на Львівщині, куди й релокував підприємство та вивіз частину обладнання. На основі реабілітаційного центру “Назарет” у Дрогобицькій громаді він з працівниками виготовляє тактильну плитку. А частина команди Миколи – люди, які реабілітуються у цьому центрі.
“Переїхавши, ми змістили свій основний ракурс на допомогу військовим ЗСУ. Тоді ми пошили 900 плитоносок та відправили їх до Покровська".
Наразі Микола з колегами також роблять збори та відгукуються на прохання допомоги цивільним і військовим.
“Коли у мене є можливість поїхати до Покровська та привезти гуманітарну допомогу – я це роблю. Останнього разу це була фура, наповнена різноманітними речами, які потрібні зараз людям. Частину ми роздали на площі у місті, а частину – ту, що має специфічний характер, – віддали активістам, які й досі залишаються у Покровську та працюють із вразливими категоріями людей”, – розповідає підприємець.
“Бачиш, Миколо, що твої бандерівці накоїли”
24 лютого 2022 року Микола Головко мав йти на мітинг на підтримку України, але приліт російської ракети та початок повномасштабного російського вторгнення різко змінили плани чоловіка.
“За день до вторгнення мої друзі поділилися ідеєю про виїзд із Покровська. Я теж задумався про це, але на наступний день я повинен був йти на мітинг, тому відклав цю думку. О 7:00 ранку я ще прасував прапор та після – прочитав новини про те, що на заправках вже не вистачає палива. Приїхавши туди, я стояв у черзі, паралельно розмовляючи зі знайомими. Один із них каже: “Бачиш, Миколо, що твої бандерівці накоїли”. Після цих слів я відійшов від хлопців, зателефонував дружині та сказав, щоб вона збиралася. Ми вирішили їхати”, – розповідає підприємець.
Ті слова знайомого перевернули всі думки, надії та настрої Миколи.
“Це мені сказала україномовна людина. Вона звинуватила, так званих бандерівців, що Путін напав на нас. Моє бачення тоді змінилося. Ми виїхали із міста на Закарпаття та наздогнали наших друзів, які поїхали раніше”.
“Видобуток вугілля повинен бути безпечним”
До повномасштабного вторгнення Микола вивчав розробку підземних родовищ, що стало фундаментом для заснування компанії з розвитку вугільних регіонів та зміцнення соціально-економічних напрямів у громадах під назвою Jast Transition Alliance.
“Я вступав у Донецький політехнічний інститут на маркшейдерську справу, – це галузь гірничої науки. Але тоді у мене народилася дитина і я перевівся з донецького до покровського філіалу. І так сталося, що перевівся я саме на цю спеціальність, яку ви згадали. Закінчивши навчання, працював тільки рік за спеціальністю. Мабуть, не побачив для себе масштабної перспективи. Хотів бути вільним та став підприємцем”, – каже чоловік.
Компанію Микола з друзями заснували у 2019 році. Каже, що на те вплинуло саме місце їх проживання - вугільні родовища навколо.
“Мої колеги - це люди, що переїхали із Донецька до Покровська через війну у 2014 році. Ми вирішили, що раз живемо в такому місті, треба відповідно його і розвивати. Тим ми й займалися. Переселенці роблять свої нові місця проживання кращим. Цим ми зараз і займаємося на Львівщині”.
Після повномасштабного вторгнення співзасновники компанії Jast Transition Alliance вже перебувають не разом, тому спільна робота призупинена.
Ми запитали у Миколи про шахти на Донбасі, а саме про можливість та потрібність їх відновлення після деокупації території.
“Багато шахт вже не працюють. Є й ті, що затопило, є ще сухі, але вони стали екологічно небезпечними. Бо в них проводили випробування зброї. Тож там залишаються залишки хімії. Я вважаю, що в таких шахтах працювати не можна через велику небезпеку для шахтарів. Щодо затоплених шахт: якщо буде можливість викачати воду та підійти з правильної економічної сторони, то відновлення можливе”, – коментує підприємець.
Микола Головко називає й проблеми, вирішити які потрібно для відновлення вугільної промисловості на Донбасі.
Велика проблема у тому, який стан наших міст та шахт отримаємо після звільнення. Також чи повернуться люди, щоб було кому працювати та відновлювати регіон. Я все ж залишаюся при думці, що робота повинна бути безпечною. Але на те потрібні гроші та люди. Все можливо
Про час, який буде необхідний для того, щоб позбутися руйнівних для вугільного розвитку на Донбасі наслідків, які спричинили бойові дії, пан Микола каже:
“Одні спеціалісти кажуть, що достатньо 10 років, інші стверджують, що потрібно близько 30-50 років. Я схиляюся більше до 30 років. За цей період ми повинні вийти до того стану вугільної промисловості, який був у нас до вторгнення у 2022 році. Але ж не всі шахти потрібно буде відновлювати, бо багато буде забруднено. Потрібно підходити з аналізом фахівців”.
Після закінчення війни Микола Головко хоче повернутися додому: “Скучив”, – зізнається підприємець.
“Це місце, де я провів майже 50 років. Хочемо повернутися всією сім’єю: і я, і дружина, і діти. Але ж знову виникає питання: на якій стадії закінчаться бойові дії. Якщо лінія розмежування буде близько – не хотілося б там жити. Та і влада у Покровську мені неприємна. Бо прийшли люди із Маріуполя і з ними мені не комфортно буде працювати. Любив своїх земляків на цих посадах”.
Читайте також: “Кожного дня чекав, що буду заарештований” – луганський журналіст про п’ятирічне життя у Москві
