Сергій Пронкін – активіст з Дружківки. З однодумцями чоловік створив громадську організацію “Нова Дружківка” на базі якої команда займалася розвитком рідного міста. А після початку російського вторгнення у 2022 році приміщення організації перетворилося на гуманітарний хаб.
Виданню ТРИБУН чоловік розповів про мотривацію у створенні громадської організації, розвиток рідного міста та допомогу ВПО.
Після закінчення школи Сергій вступив до університету в Донецьку та згодом отримав пропозицію на роботу за кордоном у туристичній компанії.
“Працювати я їздив 2 роки на кілька місяців у літній період, а інший час жив в Україні. Після того, як збирався повернутися з останньої робочої поїздки – мою другу домівку вже було окуповано. Тож я приїхав у рідне місто – Дружківку.”.
Каже, що не планував надовго залишатися у Дружківці, але невдовзі зустрів однодумців, з якими вони створили громадську організацію “Нова Дружківка” та поставили на меті – зробити рідне місто сучаснішим.
“Ми вирішили не шукати щось краще для себе, а почали робити це самостійно. На мою думку, період після 2014 року був таким собі вікном можливостей. Як для громадського сектору, так і для волонтерства. Ми могли долучатися до громадських ініціатив та впливати на розвиток громади”, – стверджує Сергій.
Напрямки у роботі ГО були дуже різноманітними. До початку повномасштабного вторгнення пріоритетним був – культурний розвиток міста у новому форматі.
“Ми проводили міські заходи на сучасний лад. Хотіли показати, що День міста або інше свято може бути запальним і відбуватися не раз у рік, а набагато частіше. Також ми три роки поспіль готували захід “Druzhkivka Urban Fest” у занедбаному парку. Бо його використовували лиш тоді, коли ще святкували 9 травня. Адже поруч з ним розташовується пам’ятник невідомому солдатам та вічний вогонь. Тож ми вирішили дати нове життя цій місцевості, провести там фестиваль та об’єднати на одному майданчику декілька локацій: інтерактив для дорослих та дітей, лекторій, зону для спортивних занять. Також ми не могли обійтись й без музичної сцени. Туди ми запрошували молодих українських виконавців та допомагали розвиватися і їм”, – розповідає активіст.
Також у Дружківці існувала платформа ініціатив.
“На її базі працювали громадські організації, проводити неформальні зустрічі. А після початку російського вторгнення це місце перетворилося в гуманітарний хаб. Ми розуміли, що це рішення буде правильним, адже мали приміщення, волонтерів та охочих допомогти людей. Всі розвиткові проєкти поставили на паузу й пріоритетним напрямком у наші роботі в цей період стало волонтерство”, – говорить чоловік.
Працювати волонтери почали як і з місцевими мешканцями, так і з внутрішньо переміщеними особами, які приїхали до Дружківки.
“Ми допомагали всім, хто цього потребував. У той час, коли ми відкрили гуманітарий хаб, ще не була так широко розгорнута гуманітарна діяльність. Тому ми стали великою допоміжною ланкою, щоб ця криза повністю не накрила місто. Згодом ВПО та жителям Дружківки почала допомагати влада, тож ми зрозуміли, що нашу роботу можемо зупинити та направити свій фокус на інші напрямки”, – згадує Сергій Пронкін.
Тоді команда почала думати про свою релокацію.
“Наприкінці 2022 року Донецька обласна військова адміністрація проводила евакуацію до Кіровоградської області. Ми вирішили, що треба допомогти приймаючим громадам, до яких приїжджають мешканці Донецької області, і в той же час переїхати й самим. Тепер ми маємо два офіси, один – у Дружківці, а інший – у Кіровоградській області”.
Наразі в Дружківці ГО працює з безпековими структурами.
“Ми працюємо з ДСНС. Допомагаємо дружківським рятувальникам закуповувати обладнання, яке потрібно для робіт з ліквідації ракетно-бомбових ударів. Це сильні люди, які працюють в нон-стоп режимі. А в пожежно-рятувальній частині в Олександрії в Кіровоградській області облаштуємо ресурсний центр для навчання мешканців навичкам особистої безпеки”.
Один з напрямків, яким займається Сергій Пронкін – захист довкілля. "Школа екоактивізму" був першим розвитковим проєктом команди "Нової Дружківки" після релокації до Кіровоградщини.
“Це був наш перший розвитковий проєкт після релокації до Кіровоградщини. Ми вирішили, що потрібно надати можливість молоді отримати знання на тему екологічної відповідальності. Це і питання забруднення навколишнього середовища, води, повітря, поводження з побутовими відходами. Що дуже важливо у наш час. Під час цього проєкту у нас була розроблена авторська, настільна екогра, яка називається “РЕКУКЛЕ”. Спочатку ми хотіли купити гру на ринку, але зрозуміли, що таких майже немає. Тому вирішили розробляти самостійно. Зараз працюємо над її новою версією, адже хочемо, щоб її використовували і в школах для екологічного розвитку дітей”, – розповідає голова ГО “Нова Дружківка”.
Робота у Сергія займає весь час. Але, каже, що все ж таки знаходить вільну хвилинку на читання книг, про які він давно забув.
“Це спосіб відволіктися від поганих думок та відновити свій внутрішній стан. Зараз я читаю книгу “Після війни” Тоні Джадта у перекладі Катерини Зарембо. Вона про те, як жила Європа у період після 1945 року”.
У планах Сергія Пронкіна – повернення до рідного міста після закінчення війни.
“У мене не виникало думки не повертатися. Я там є і фізично і ментально. Хочеться бути дотичним до відновлення Дружківки, до стратегій розвитку міста”.
Читайте також: “Лисичанськ, Сєвєродонецьк та Рубіжне – трикутник, що є моїм серцем”, – Марина Люта
