Настя Хлестова – кураторка та дослідниця. Вона народилася у Луганську та згодом переїхала до Харкова, де й почала працювати у культурному напрямку. Основні теми, з якими працює дівчина – художники та художниці на початку кар’єри, а саме – їхня організація у мистецтві та розвиток. З цим Настя і продовжила працювати після початку повномасштабної війни, але вже в Австрії.
Про своє становлення у мистецтві, проєкт “Гараж 127” та діяльність після російського вторгнення у 2022 році дівчина розповіла виданню ТРИБУН.
Початок кар’єри в культурі та перші виставки
Настя Хлестова виїхала з Луганська ще у 2011 році, тому, як каже сама, періоду культурного розвитку у рідному місті вона не застала, але спостерігала за ним з Харкова, куди переїхала для навчання до Харківської державної академії дизайну та мистецтв.
"Десь у 2007 чи 2008 році в моєму рідному місті почали організовувати ночі музеїв — це був дуже важливий крок на шляху до культурного розвитку, як я вважаю. Пам'ятаю й організацію під назвою «Стан», яка працювала у Луганську. Були також інші заходи, кампанії, організації, але про них я могла лише читати, адже залучена до цієї діяльності ще не була".
Перший проєкт за участі Насті був створений у 2014 році, коли Луганськ майже окупували російські війська.
"Це був студентський проєкт, який ми робили на ніч музеїв, коли я ще навчалася в академії мистецтв. Він мав бути присвячений незалежності України. Це сталося тоді, коли навесні 2014 року окупували Крим і розпочалися обстріли на Донбасі. Але проєкт так і не вдалося реалізувати — його ми декілька разів переносили, врешті і не відкрили. Згодом відбулася моя перша виставка, яку я курувала для Микити Філоненка. Вона пройшла в культурному центрі «Автономія Сквот» у Харкові", — згадує луганчанка.
Кожна виставка, що відкривалася у 2014 році, була присвячена Україні, її незалежності та безпосередньо війні, вважає кураторка.
"Тоді, як я пам’ятаю, були деякі інституції, зокрема й моя академія, які боялися відкривати проукраїнські виставки, думаючи, що тим можуть спровокувати певних людей та академія стане осередком для конфліктів. Саме тому не відкрилася й наша виставка, про яку я казала раніше, адже ніч музеїв так і не відбулася з цих причин — боялися нападів", — розповідає Настя.
На той час, зазначає Хлестова, однією з великих проблем для більшості митців було фінансування.
"У 2015 році я почала працювати в Харківській муніципальній галереї. Стало легше, адже з’явилася певна інституційна підтримка: майданчик, який не потрібно було орендувати, і можливість користуватися різними ресурсами галереї — це стало великою допомогою у моїй кар’єрі".
“Гараж 127”
Згодом Настя разом з художником Антоном Ткаченком заснували проєкт "Гараж 127".
"З Антоном ми працюємо з 2015 року як кураторський дует. Ми організували багато виставок у Харкові, потім — по всій Україні, а згодом — і за кордоном. У 2018 році ми поїхали робити виставку сучасного мистецтва в Одесі. Там познайомилися з Сашею Кадзевич і потрапили на відкриття її простору під назвою «Noch». Це була її майстерня, куди вона запрошувала художників і художниць для участі у резиденції, аби збагатити культурне життя в Одесі. Надихнувшись простором Саші, ми вирішили створити свій проєкт. У Антона були гроші, які він отримав у спадок, і він планував витратити їх на купівлю гаража. Тож він придбав той гараж, який певний час стояв порожній. Ми подумали, що його можна використовувати як галерею, і відкрилися влітку 2019 року. Ми хотіли створити осередок мистецтва у спальному районі, але згодом з’ясували, що до нас приходять переважно молоді митці і мисткині на початку своєї кар’єри", — розповідає луганчанка.
Тоді куратори зрозуміли, що повинні працювати у напрямку підтримки молодих художників і художниць, адже на це є попит.
"Ми зробили перший проєкт для молодих митців під назвою «Перша виставка». Отримали велику кількість заявок — п'ять на одне місце. Отримали грант, кошти з якого змогли виділити художникам і художницям, щоб вони могли представити свої роботи в персональних проєктах", — додає Хлестова.
Перший рік куратори залучали людей, з якими працювали раніше. Згодом, після того як про «Гараж 127» дізналося більше людей завдяки діяльності Насті та Антона поза цим проєктом, популярність серед молодих митців зросла.
Підтримка молодих українських художників і художниць за кордоном у рамках ініціативи «Гараж 127» почалася після 2022 року, коли, після початку повномасштабного російського вторгнення, Настя Хлестова виїхала до Австрії.
Початок вторгнення та підтримка молодих митців за кордоном
Настя розповідає, що погано пам’ятає страшні моменти у своєму житті, зокрема початок війни на сході України у 2014 році та початок повномасштабного вторгнення у 2022-му. Але зазначає, що мала план на випадок непередбачених обставин.
"Я зібрала тривожні валізи і склала план дій. З початком вторгнення вирушила до родини в Полтавську область і була там майже два тижні. А потім, коли зрозуміла, що війна не закінчиться швидко, як тоді думала більшість суспільства, вирішила не залишатися на місці й поїхала далі, оселившись у Львівській області. У цей час я вже отримала запрошення з Австрії на роботу. Доволі швидко зрозуміла, що це буде кращим варіантом для мене. Не можу сказати, що це було легке рішення, але на той час воно здавалося логічним".
Переїхавши за кордон, Настя, маючи партнерів в Австрії, організувала резиденцію для подальшої роботи.
"Тоді ми показували фільм про «Гараж 127», організовували виставки з нашими учнями. Завдяки проєкту, спрямованому на підтримку самоорганізованих просторів, нам вдалося отримати фінансування від Ґете-інституту в 2022 та 2023 роках, щоб надати стипендії таким же просторам. Ми вирішили, що така допомога буде найкращою для організацій, які опинилися у схожій ситуації. Подумали, що було б корисним для нас, і зробили те саме для інших", — розповідає кураторка.
Настя зазначає, що в самій Австрії зараз багато українських митців.
"Наразі я працюю в проєкті «Офіс Україна. Підтримка українських художників». У рамках цієї ініціативи ми допомагаємо митцям, які виїхали з України і опинилися у складній ситуації через війну. У Граці у нас доволі велика спільнота: понад 100 людей з різних сфер культури — візуальне мистецтво, музика, театр тощо", — розповідає вона.
Перший рік після вторгнення запит на підтримку митців за кордоном був значно вищим. Нині, за словами Насті, вони працюють із вже сформованою спільнотою й замість термінової допомоги — пошуку житла та грантів для того, щоб людина працювала й надалі — команда зосереджена на підтримці в адаптації.
"Здається, що за 2023 рік багато людей визначилися: або вони намагаються адаптуватися в Австрії та залишаються працювати тут, або повертаються в Україну", — каже луганчанка.
Кураторка додає, що з початком вторгнення багато австрійських інституцій теж відгукнулися на заклики допомогти українцям.
"Ми самі зверталися до європейських інституцій за допомогою в проєктах, фінансуванні тощо. Звісно, у 2023 році підтримки стало менше, але, оскільки багато людей продовжують працювати, до нас долучилися митці високого рівня, і тепер інституції більше зацікавлені у співпраці. Це вже не про допомогу, а про взаємну підтримку".
Найпопулярніша проблема наразі у біженців з України та в тому числі й у її митців – незнання мови.
"Австрія – дуже консервативна країна. І якщо спочатку можна досягти певного рівня без знання мови, то з часом стає зрозуміло, що для подальшої роботи потрібно її вивчати. Так само і я. Почала вивчати німецьку з 2022 року і продовжую це робити зараз. Просто тому, що вважаю: коли живеш у певній країні, слід знати її мову — це питання поваги. Однак я досі не можу нормально працювати німецькою. Тому й попит на курси німецької мови в нашій спільноті зріс. Люди загалом більше зацікавлені у вивченні мови, оскільки це впливає на можливість знайти постійне місце роботи — це одна з проблем, яка стосується переселенців. Ми працюємо з художниками, які не мають стабільної зайнятості й переважно працюють проєктно. Тому знайти постійну роботу без знання мови важко, особливо якщо ти працюєш у сфері мистецтва", — зізнається дослідниця.
Настя зазначає, що наразі австрійському суспільству вже не так цікаво дивитися на виставки та загалом на роботи про війну, у порівнянні з періодом на початку повномасштабної війни в Україні.
Наразі триває дискусія про те, чи етично показувати травмуючі роботи. Адже якщо робота присвячена травмі, яку ми ще не пережили, це повторно травматизує нас
Попри все, українські митці в Австрії продовжують свою роботу. Цьогоріч Настя Хлестова з однодумцями відкрили простір, через який знайомлять закордонну аудиторію з українським контекстом.
“На 2025–2026 роки ми отримали стипендію для утримання цього простору від австрійської влади, але розпочали працювати самостійно. З початку вторгнення й дотепер влада Австрії підтримує українських художників і художниць, але через вибори в країні ми не знаємо, як складеться наша робота надалі. На мою думку, це також залежить від того, наскільки професійно ми будемо працювати. Якщо будемо робити це якісно, тоді зможемо продовжувати отримувати підтримку”, – зізнається Настя.
Читайте також: Хочу, щоб Донецьк не сприймали через застарілі стереотипи. Кураторка Наташа Чичасова про контекст своїх робіт
