Катерина Мостова з Луганська через мистецький проєкт "Unveiled Ukraine" відкриває світові історії українських переселенців і показує європейцям правду про російську агресію. Її трихвилинна промова в Європарламенті стала яскравим моментом дипломатичного тижня, присвяченого Україні, а сам проєкт ожив у новій формі — як закладинки з QR-кодами, що лежали на столах кожного учасника. Це лише одна з багатьох ініціатив мисткині, яка з 2023 року мешкає в Люксембурзі та присвячує своє життя репрезентації України на міжнародній арені.
Як луганська фотографка потрапила до Європарламенту
Катерина Мостова — українська фотографка, соціологиня та мисткиня з Луганська, яка до початку російського вторгнення у 2014 році жила в рідному місті на східному кордоні України з Росією. Після подій 2014 року вона переїхала до Києва, де мешкала до лютого 2023 року, коли обставини привели її до Люксембургу. Протягом своєї кар'єри брала участь у численних міжнародних та регіональних виставках і фотоконкурсах, а також була кураторкою власних персональних експозицій.
Важливість її роботи полягає не лише в мистецькій майстерності, але й в унікальній здатності документувати та передавати досвід війни через призму особистих історій. Як переселенка, яка особисто пережила всі етапи російської агресії, — від анексії Криму та початку війни на Донбасі до повномасштабного вторгнення — Мостова володіє тим рідкісним поєднанням професійних навичок і життєвого досвіду, який дозволяє їй створювати глибокі, автентичні твори про українську реальність.
Шлях до виступу в Європарламенті розпочався з мистецького проєкту. Катерина розповідає:
"Це був тиждень, присвячений дипломатії в Європарламенті, і 25 червня там відбулася конференція, спеціально сфокусована на Україні. Як я туди потрапила? Все почалося з моєї виставки про Україну в Люксембурзі. Саме завдяки їй дізналися про мій проєкт — і запросили долучитися до події".
Організатори не лише запросили Мостову як спікерку, але й зробили її проєкт частиною офіційного заходу. Вона пояснює механізм поширення інформації:
"Вони надрукували книжкові закладинки з моїм проєктом і QR-кодами, що вели на сайт. Ми не презентували виставку фізично, але кожен охочий міг переглянути її онлайн за посиланням. У кожного учасника на столі лежала така закладинка".
Під час виступу в Європарламенті Катерина не обмежилася лише презентацією свого мистецького проєкту. Вона поділилася особистою історією — від життя в Луганську до вимушеного переїзду та набуття статусу біженки в Європі у 2023 році:
"Я розповіла про Луганськ, про всі ці переїзди, про те, як стала біженкою в Європі. А потім — про проєкт. Бо я бачила, що багато європейців досі не усвідомлюють, що насправді відбувається і яку загрозу становить Росія".
Кульмінацією її промови стала хвилина мовчання:
"Я просто попросила всіх вшанувати загиблих українців хвилиною мовчання. І всі встали. Всі підтримали."
Багатошаровий проєкт "Unveiled Ukraine"
Мистецько-документальний проєкт "Unveiled Ukraine", започаткований Катериною Мостовою рік тому, — це багатовимірна спроба зафіксувати як зруйновану реальність України, так і людську пам'ять, що вижила попри війну. Його структура складається з кількох компонентів, об'єднаних в емоційно насичене полотно.
"Він включає в себе світлини мирного часу і також світлини того, як виглядає Україна після російського вторгнення. Ідея в тому, що світлини мирного часу — це потрощені рамки. Тобто вони всі побиті, розтрощені. Вони отак і висять на виставці. А наприклад, світлини з Бородянки, з Бучі — в нормальних, красивих, великих рамках. Цей художній прийом як символ того, що росіяни роблять з нашою реальністю".
Однак центральною лінією проєкту стали голоси самих людей — тих, хто ще з 2014 року живе в умовах війни. Мостова зібрала 15 документальних історій переселенців з Донбасу й Криму. Кожна з них охоплює десятиліття життя — з усіма внутрішніми переломами, трансформаціями і болем.
"Я зібрала п’ятнадцять документальних історій — дуже різних і глибоко особистих. Люди поділилися приватними спогадами й досвідом життя у війні. Кожна історія охоплює десятиріччя — ми можемо простежити, що вони думали у 2014 році, як усе змінилося у 2022-му і що відчували у 2023-му".
Серед зібраних Катериною Мостовою історій — унікальні свідчення, що документують самі витоки російської агресії. Одна з таких — розповідь дівчини з Криму, яка на власні очі бачила висадку російських військових:
"Героїня матеріалу розповідає, як з вікна свого будинку, що виходить на море, бачила, висадку росіян — усі без розпізнавальних знаків, у формі, але без жодних відміток".
Ще більш тривожним є свідчення про підготовку до анексії Криму задовго до так званого референдуму:
"Вона розповідала, що батько її подруги займався друком номерних знаків. До нього звернулися із замовленням на автомобільні номери з російським кодом регіону 92 — ще до того, як відбувся референдум і до офіційного оголошення анексії".
У проєкті також звучать історії людей, які пережили найгостріші прояви війни. Катерина згадує:
"Є жінка, яка ще у 2014 році потрапила в російський полон. Є історія Євгена Спіріна, який брав участь в ексгумації тіл у Бучі".
Мостова зробила свій проєкт максимально доступним для широкої аудиторії. Всі історії можна знайти на сайті проєкту, а також у Google Drive. Крім того, створено аудіоверсію:
"Вони також є в аудіоформаті на YouTube. Є повністю український плейлист, кожна історія - десять-п'ятнадцять хвилин. Можна швиденько послухати, якщо немає часу читати тексти".
Наразі авторка працює над англійською версією, а поки міжнародне визнання проєкту підтверджується географією його презентацій. Після прем'єри в місті Біссен у Люксембурзі, "Unveiled Ukraine" був показаний у Бельгії, Швеції та Данії, а тепер представлений в Європейському парламенті.
Мотивація та місія в діаспорі
Переїзд до Люксембургу став для Катерини несподіваною зміною в житті. Вона щиро ділиться спогадами про той період:
"Спочатку було дуже важко, звісно, бо все пішло не за планом — не так, як я собі уявляла цей переїзд. Взагалі, я його й не планувала. Просто з’явилася можливість, і я подумала: мене тут нічого не тримає, я вже чотири місяці в Україні без роботи".
Проте складності не зламали її рішучості.
"Я переконую себе, що тут можу зробити більше для України, ніж перебуваючи в самій Україні. І загалом це справді так".
Її щоденний стан ускладнює постійне хвилювання за тих, хто залишився в Україні.
"Мені дуже важко, коли майже щоночі гинуть українці від російських обстрілів. Усі це бачать, усі ніби стурбовані. Але глобально нічого не змінюється. Росія продовжує діяти, як хоче, й не зупиняється", — говорить Катерина.
Катерина знайшла в Люксембурзі не лише професійну реалізацію, але й особисте щастя. Вона розповідає про важливість підтримки близьких:
"В мене тут є партнер. Він мене дуже сильно підтримує в моїх активностях, тому що насправді я дуже багато всього роблю на волонтерській основі. Я розумію, що сама б я не змогла це все робити".
Культурна дипломатія та боротьба зі стереотипами
Катерина Мостова намагається ламати стереотипи про Україну, які досі побутують у багатьох європейців.
"Моя знайома (вона родом із Венесуели, жила майже все життя у США, а останні шість років — у Люксембурзі) якось сказала мені, коли ми говорили про українські вишиванки й дивилися фото в інстаграмі: "Я думала, що після Польщі вже нічого цікавого немає — усе сіре…" Вона ще додала, що багато її знайомих кажуть так само: мовляв, уявляють собі Європу так — є Польща, а далі "щось сіре", і потім уже "велика російська культура". На це я їй з іронією відповіла: "Ну так, усе сіре, а потім — "великая" русская культура, так?".
Одним з найцікавіших аспектів роботи Мостової є її здатність до критичного аналізу власного минулого. Вона є авторкою фотокниги, яка стала своєрідною відповіддю на пережиті випробування:
"Книга є рефлексією того, як ми всі були просочені російською пропагандою, як в Луганську стояв Ленін і поруч висіли українські прапори під час свят. І це все було якось окей. У нас це не викликало чомусь когнітивних дисонансів. Але насправді це неправильно".
Важливою частиною діяльності Мостової в діаспорі є її принципова позиція щодо української мови.
"Росіяни дуже обурюються тим, що я не можу розмовляти з ними російською мовою. Коли хтось до мене звертається, я кажу: “Ні, давайте перейдемо на англійську!” І це просто емоції. Мені це подобається, тому що це реально зачіпає їхні почуття: вони вважають, що всі в Україні знають і мають знати російську мову. Будемо переконувати у зворотньому".
Водночас Катерина активно популяризує українську серед місцевих жителів. Вона ділиться прикладами: "Тут є кілька моїх знайомих, які вже вивчили українську й говорять чудово. Одна знайома — фінка за походженням, понад двадцять років живе у Люксембурзі, і тепер читає Жадана українською".
Особливо її надихає солідарність люксембуржців з Україною. Катерина навіть планує окремий проєкт про людей, які підтримують українців без жодних родинних зв’язків. Одним із прикладів такої підтримки стала ініціатива місцевої мешканки: "Вона відкрила гуманітарний бутік: знайомі приносять хороший одяг, посуд, засоби гігієни. Українці, які цього потребують, можуть просто взяти речі безкоштовно. До того ж вона часто відправляє допомогу в Україну — ліки, гігієнічні засоби. Допомагали навіть будинку для літніх людей на Київщині".
Мостова бачить свою роль не лише в документуванні війни, але й у формуванні майбутнього образу України.
"Наша задача зараз — відкрити себе як націю для себе і потім відкрити це для світу", — підсумовує фотографка.
Ця мета визначає всю її діяльність — від мистецьких проєктів до культурної дипломатії, від особистих розмов до виступів у найвищих інстанціях Європи.
“У травні 2025 мала чудову нагоду представити свою виставку у Фінляндії. Тоді ж звернулася до Товариства українців у Фінляндії з пропозицією партнерства — вони підтримали ідею та організували чудову серію лекцій: три англійською та чотири українською мовою. Особливо запам’яталася англомовна лекція про українську мову (її можна знайти на YouTube) — авторка досліджувала, як розвиток української мови пов’язаний з історичними подіями. Це було неймовірно цікаво!”, — пригадує Катерина Мостова.
Читайте також: “Мистецтво – наш спосіб говорити про війну”, – брати Фролови з Горлівки про підтримку України та збереження ідентичності
