Росія стирає на окупованих територіях України національну ідентичність і, ймовірно, не збирається зупинятися, — вважає історик із Луганська, який зараз живе у Києві, автор низки книг та публікацій Валерій Снєгірьов.
В інтерв’ю ТРИБУН він поділився своїм баченням процесів, які відбуваються на сході України, та цілей Кремля у війні не тільки проти України, а й всього демократичного світу.
– Які, на вашу думку трансформації за час окупації пережив Луганськ? Наскільки війна змінила “обличчя міста”?
– За 11 років війна змінила обличчя міста кардинально. Того Луганська, який ми знали, вже ніколи не буде. Перше, що впадає в очі, це те, що з вулиць міста зникли трамваї та тролейбуси. Але крім цього, що набагато гірше, змінився склад населення. Містяни, які там народилися, прожили свідоме життя, мають могили дідів та прадідів, зараз в меншості. І це не тільки в Луганську. Така тенденція спостерігається на окупованих територіях майже всюди.
– Зараз окупована майже вся Луганщина. Росіяни роблять все, щоб знищити будь-які згадки про приналежність регіону до України та й взагалі стирають історичну пам’ять. Вашу книгу “Старобільське відлуння Катинської трагедії: свідки і документи розповідають» можна було побачити в сюжетах російських пропагандистів як таку, що підлягає вилученню та знищенню. Під час обшуків, зокрема. Як ви вважаєте, чому?
– Моя книга вийшла у 2020 році і саме тоді на повний голос не тільки в Україні, але й в країнах Європи та навіть в РФ почали все більше говорити про причини початку Другої світової війни та ролі, яку в ній відігравали сторони. Що не тільки Гітлер, але й Сталін доклав руку до того, що найбільша трагедія в історії людства стала можливою. Вже в 2021 році, після святкування Дня Перемоги, в РФ на федеральному рівні прийняли закон, який забороняв прирівнювати СРСР до нацистської Німеччини. Це був перший дзвіночок. А вже на початку повномасштабної агресії, у квітні 2022 року, вони, спираючись на указ президента РФ, уточнюють, що забороняється навіть ототожнювати цілі та заходи, які під час війни використовувала радянська армія та її військове керівництво з тим, що робили нацисти. За це з 2022 року сотні людей отримали реальні тюремні терміни.
До речі, моя книга “світилася” в сюжетах російської пропаганди про обшуки, які проводились за наводкою колишнього мера Рубіжного, колаборанта Сергія Хортіва, з яким ми були однокурсниками. Просто факт.
А нещодавно в окупованому Маріуполі в одному з храмів росіяни ліквідували українську бібліотеку. Спалили, в тому числі, і мої книжки, які там зберігалися.
Тобто тут все дуже просто. Вони сконструювали собі такий міф, згідно якому вони одноосібно перемогли фашизм, і якщо ти заперечуєш це або роль Сталіна, то за замовчуванням стаєш “фашистом”. Власне зараз, з їх точки зору, така вся Україна і не тільки. Вони живуть за принципом “хто не з нами - той проти нас”, на цьому побудоване все. При цьому вони вважають себе еталонними антифашистами, але їх дії чомусь нагадують те, що робила нацистська Німеччина.
– На окупованих територіях ми спостерігаємо цілеспрямовані дії Росії: мобілізація місцевого населення до лав ЗС РФ, насильницька паспортизація, мілітаризація молоді через безліч програм, депортації тощо. Як ви оцінюєте ці процеси? Які стратегічні цілі Кремль намагається реалізувати через такі механізми?
– Ще з давніх часів незгодних з окупованих територій відправляли кудись подалі в заслання, а на їх місце завозили лояльне населення. Ті ж, хто залишався з місцевих, підлягали тотальному контролю та тотальній обробці. Їм нав’язували нові порядки та устрій в усьому: від особистого життя до суспільного.
Те саме ми бачимо зараз на Луганщині та Донеччині. Якщо говорити про наші окуповані території, то за понад 10 років там запустилися незворотні процеси. Вже з’явилося нове покоління, яке народилося або виросло в таких умовах. Тобто якщо дитині в 2014 році було сім років, то зараз їй вже 18 і вона підлягає призову до ЗС РФ на строкову службу.
Росія зараз в демографічній кризі і вони самі це визнають. Їм потрібні не тільки нові території, але й людський ресурс, який вони в подальшому використовують у власних імперських цілях.
Вони змінюють обличчя української Луганщини, зрізають цілі етноси, які населяли регіон. У нині забороненій “Партії Регіонів” було модно говорити, що в Луганську мешкають представники 140 національностей. Вже не мешкають. До прикладу, у 2015 році через війну за підтримки польського МЗС зі сходу евакуювали людей з польським корінням. Далі своїх вивезли німці, а я нагадаю: на Луганщині ще з 18 сторіччя існували цілі німецькі поселення. Також більше немає на Луганщині турків-месхетинців та лемків. Других Сталін після Другої світової війни переселив з Польщі на схід України. Одна з моїх книжок називається “Тече Вісла до Донбасу”, багато з ними працював і добре їх знаю. Два лемківських села на Луганщині зараз фактично знищені і там зовсім інше населення.
Тобто, не просто стирається історична ідентичність регіону. Росія змінює склад населення, щоб потім казати, що це завжди були “исконно русские земли”. Такий самий міф, як і “дике поле”. Нібито голий степ, в якому вітри гуляли та коні бігали, а прийшла Єкатерина - і життя завирувало. Росіяни самі вигадують ці міфи, вірять в них, а потім нав’язують всьому світу зброєю.
– Все частіше з’являються повідомлення про те, що людям, які намагаються повернутися на окуповані території, забороняють в’їзд на тривалі терміни, іноді навіть на 50 років. Водночас місцеві мешканці говорять про появу значної кількості приїжджих, нерідко із віддалених та депресивних регіонів Росії. Чи можна говорити про цілеспрямовану політику заміщення населення? Якщо так — які історичні паралелі або наслідки ви бачите?
– Безумовно, ми зараз це спостерігаємо. Житло українців на окупованих територіях визнається “безхазяйним” і роздається. В той же час туди заманюють людей з депресивних регіонів РФ високими зарплатами, і мова йде не тільки про військових, а й про так званих гастарбайтерів. Вже дійшло до того, що приїздять не тільки громадяни РФ, але й вихідці з середньоазійських країн. Зараз вже з’являється інформація про будівельників з Афганістану та робітників з КНДР.
І, якщо говорити, про історичні паралелі, то перед Другою світовою, наприклад, корейців переселяли на Донбас з далекого сходу. Друга хвиля корейців, вже більша, осіла після корейської війни. Це стара практика.
– Можна сказати, що дії Кремля на окупованих територіях повторюють політику Радянського Союзу?
– Є дуже велика різниця. Радянський Союз, під яким кутом ми на нього не подивишся, пропагував ідею комунізму як раю на Землі і обіцяв всім щасливе життя. При цьому на офіційному рівні декларувалися інтернаціоналізм і рівність всіх народів між собою. В той же час всі розуміли, що всі рівні, але росіяни рівніші, тому російська мова була мовою міжнаціонального спілкування. РФ відкинула ці ідеї і агресивно пропонує “русский мир” через зверхність їхнього історичного досвіду. І ця ідея лунає звідусіль. Наприклад, якщо збройна агресія на Донбасі починалась не тільки з ідеї “Новоросії”, але й СРСР - 2, то зараз про це вже не говорять. Це бентежить не тільки Україну, це все більше відчувають в Європі, особливо в країнах, що знаходяться в зоні ризику.
Тому вони не копіюють Радянський Союз, а беруть звідти найгірше, що було в ньому. Той же російський державний шовінізм, який при СРСР хоча б намагалися приховувати. До прикладу, в будь - якій республіці перший секретар був обов’язково представником тієї чи іншої республіки, її обличчям під час нагороджень та протокольних заходів, а другим секретарем, таким собі “сірим кардиналом”, ставили росіянина, на якому вже трималася кадрова політика.
А тепер давайте подивимось на окуповані території, зокрема Луганщину. Після “приєднання” до складу РФ, вони більше не грають в лояльність з місцевими і призначають на керівні посади росіян, які приїжджають працювати на пів року - рік, а потім повертаються назад до РФ і отримують там підвищення.
– Росія неодноразово стверджувала, що її ціль — «захист російськомовного населення Донбасу» та «звільнення» регіону, але є низка ознак, які свідчать про те, що плани Кремля більш масштабні. Як ви вважаєте, чи ставлять за мету росіяни захопити більше територій чи взагалі окупувати всю Україну або навіть напасти на інші європейські країни, адже останнім часом в західній пресі з’являється все більше повідомлень про те, що Путін планує відкрити новий фронт?
– Ще з 2014 року вони блефували, що за лічені години зайдуть до Вільнюса та Таллінна, а їх танки доїдуть до Берліна, “Іскандери” і все інше. Росія має імперські амбіції, а імперія може існувати тільки коли вона розширюється. Коли вона переходить до оборони, то розпадається через внутрішні протиріччя. Тому такі плани в них будуть завжди.
Давайте подивимось, що ми маємо зараз. Всю весну нас присипляли перемовинами та “меморандумами”, і це дало РФ люфт для літнього наступу. Поки результати такі, що більше галасу ніж діла, але обстановка загострилася і багато що залежатиме від положення на лінії фронту. Зараз вони через різні вкиди намагаються маніпулювати європейцями: мовляв, “чи готовий француз вмирати за якусь Нарву на естонсько-російському кордоні?”.
Дуже ймовірно, що Путін спробує утнути якусь провокацію, щоб взяти Трампа “на слабо” і перевірити, наскільки США та НАТО готові рішуче діяти у відповідь. Вони вже провокують, але обережно.
Той же Сувальський коридор, який з'єднує територію балтійських країн з Польщею та рештою країн НАТО, а також відокремлює територію російської Калінінградської області та Білорусі. Це ахілесова п’ята альянсу. Зараз Росія має в Калінінградській області велике зосередження сил. Та й Ленінградський військовий округ у 2024 році вони відродили не для захисту Санкт-Петербурга. Нагадаю, що саме ЛВО брав участь в окупації країн Балтії та нападі на Фінляндію понад 80 років тому.
Все може мінятися залежно від обставин як на фронті, так і на міжнародній арені. Так, ситуація все більш напружена, але я радив би менше слухати різних “експертів” і тримати голову холодною. Я скептично ставлюся до всіх підрахунків, адже є багато факторів, які можуть вплинути на ситуацію.
– Які можливі сценарії закінчення війни бачите ви як історик?
– Все змінюється не те щоб з кожним днем, а з кожною годиною. Згадайте лютий 2022 року, коли казали, що 2-3 тижні - і все буде. Що буде, де і як буде - незрозуміло. Що, Путін назад забрав би війська? Ні. Україна капітулювала? Теж ні. Історик не футуролог, історик може тільки порівняти, але для цього потрібно, щоб подія закінчилася і була можливість проаналізувати все, скласти пазл. Іншими словами, зараз в нашому пазлі не вистачає елементів.
В ідеальному варіанті ми вийдемо на кордони 1991 року з поверненням Криму, але зараз, на жаль, немає для цього реальних передумов. Кажу саме за сьогодні, за липень 2025. Бачите, як ми залежимо не тільки від внутрішніх факторів, які також можуть бути фатальними, так і від зовнішніх, на кшталт зміни урядів у наших союзників та ворогів.
Ще один можливий сценарій закінчення війни - смерть Путіна. Це якщо проводити паралелі зі смертю Сталіна, яка стала однією з причин перемир’я у корейській війні, коли світ був ближчим до катастрофи, ніж може здатися. Але це дуже малоймовірно, враховуючи, що це війна не тільки його.
В той же час, я би утримався від зовсім песимістичних сценаріїв, враховуючи той факт, що вже стільки років Україна вдало протистоїть “другій” армії світу. І не тільки обороняється, але й проводить вдалі наступальні операції та диверсії на території ворога. Зараз важливо, щоб суспільство було об’єднаним у протистоянні з агресором.
Читайте також: Якщо Росія не припинить існування як імперія — загроза вторгнень не зникне. Інтерв’ю з Костянтином Рєуцьким
