У тій самій будівлі на Кременщині, де хлопець із селянської родини здобував фах лісника, 1919 року розмістився штаб кінної армії Будьонного. Так іронічно доля розпорядилася місцем, де формувався один із творців незалежної України — міністр УНР Микита Шаповал.
Від Сріблянки до лісової школи: "божевільно любив читати книжки"
Народився Микита 26 травня (8 червня за новим стилем) 1882 року в селі Сріблянка Бахмутського повіту. Батько Юхим Олексійович — відставний унтер-офіцер, після служби перебивався наймитуванням. Мати Наталія Яківна вела господарство. Звичайна селянська родина, де достатку не було.
Але в селі говорили, як сам Шаповал згадував, "чистою, гарною, пахучою українською мовою". Саме ця мова стала для нього найціннішою. З 1894 по 1898 рік навчався у народній та двокласній школах. Хлопець "любив читати книжки" — так характеризували його односельці.
Сам Шаповал пізніше писав, що читання "Кобзаря" зробило в убогій хаті цілу революцію. Учительку він сприймав як "істоту неземну" — вона відкрила йому світ знань, показала, що з села можна піти далі.
1898 року перед юнаком відкрилася можливість продовжити освіту. Він потрапив до Новоглухова (нині Кремінна) — містечка Куп'янського повіту Харківської губернії. Тут діяла державна лісова школа — унікальний для регіону заклад, що готував фахівців для найбільших лісових масивів на Луганщині. У 1914 році, коли школа ще працювала, в Кремінній також діяли дві церковнопарафіяльні школи, земська трикласна школа та земська бібліотека.
Це була реальна перспектива для хлопця без статків. Професія лісника давала спеціальні знання, державну службу, стабільний заробіток. Але найважливіше — ця освіта формувала системне мислення, розуміння довгострокових процесів, уміння планувати на роки вперед. Згодом саме ці навички стануть основою для роботи на міністерських посадах в УНР.
В архівах Кремінського краєзнавчого музея є фото сторінок книги зі знімкою 1900 року: директор школи Шульц В.Ф. з відмінником навчання М. Шаповалом. У 1900 році Шаповал закінчив лісову школу одним із найкращих учнів.
Від лісника до міністра: шлях до державотворення
Після закінчення школи Шаповал працював лісоводом у Прилуках до 1901 року. Потім отримав переведення до Маяцького лісництва, згодом працював у Харківському та Мохначанському лісництвах. Здавалося б, кар'єра лісового чиновника йде по висхідній.
Але робота серед людей, спілкування з селянами, бачення їхнього важкого життя посилювало в молодому фахівці усвідомлення несправедливості. Як лісник він бачив хижацьку експлуатацію землі — вирубування лісів заради миттєвого зиску без думки про майбутнє. Як людина — експлуатацію селян, яких так само виснажували, не даючи розвиватися.
Саме в цей час Шаповал долучається до боротьби за соціальне й національне визволення українського народу, ставши членом Революційної української партії (РУП).
1906 року Шаповал закінчив юнкерське піхотне училище в Чугуєві. Це рішення диктувалося не військовими амбіціями, а розумінням: революційна боротьба потребуватиме організації, дисципліни, вміння керувати людьми. Відтоді його життя мало подвійність: офіційно державний службовець, насправді — активний учасник національно-визвольного руху.
Коли 1917 року революційна хвиля докотилася до України, Микита Шаповал опинився в епіцентрі подій. Він увійшов до керівництва Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР), став членом Української Центральної Ради.
22 січня 1918 року відбулася подія, до якої він доклав безпосередньо руку — Шаповал брав участь у підготовці Четвертого Універсалу, яким проголосили державну самостійність Української Народної Республіки. Син наймита із Сріблянки став одним із творців державного акта про незалежність.
Він обіймав міністерські посади в урядах УНР — спочатку міністром пошт і телеграфу в уряді Володимира Винниченка, а за часів Директорії став міністром земельних справ у уряді Володимира Чехівського. Освіта лісника, роки роботи з землею стали безцінними для розробки земельної політики молодої держави.
Його підхід базувався на професійному розумінні: земля — не просто об'єкт власності, це жива система, що потребує розумного господарювання. Знищиш родючість ґрунту заради вигоди — приречеш майбутні покоління. Ці принципи лісовода він переносив на земельну політику держави.
Історія УНР виявилася короткою. Молода держава не встояла під натиском більшовиків, білогвардійців, іноземних інтервентів. І тут доля зіграла жорстоку іронію: 1919 року в будівлі лісової школи в Кремінній, де навчався Шаповал, розмістився штаб кінної армії Семена Будьонного — тієї самої, що придушувала українську незалежність.
Прага: соціолог, поет, незламний українець
Після поразки Української революції 1917-1921 років Микита Шаповал опинився в еміграції. Він оселився в Празі, де за сприяння чехословацької влади організував жваву громадсько-політичну й культурно-освітню роботу української еміграції.
Шаповал зайнявся соціологічними дослідженнями, намагаючись зрозуміти, чому українська революція зазнала поразки. Одночасно розкрився його поетичний талант — він писав вірші про Україну, про біль втраченої незалежності.
У переліку інституцій, які він організував і очолював — Український Громадський Комітет (1920-1925), Українська Господарська Академія в Подєбрадах, Український Високий Педагогічний Інститут імені М. Драгоманова. Був головою Українського Інституту Громадознавства, видавцем і редактором місячника "Нова Україна" (1922-1928).
У працях він залишався вірним принципам, винесеним ще з юності в Сріблянці: віра в український народ, у цінність рідної мови та культури. Його літературна спадщина — ще одна грань багатої особистості: державний діяч, лісовод, соціолог, поет.
Помер Микита Шаповал 25 лютого 1932 року у Ржевницях біля Праги. Поховали його на Ольшанському кладовищі — некрополі української політичної еміграції, поруч з іншими творцями УНР.
До повномасштабного вторгнення на будівлі колишньої лісової школи в Кремінній висіла меморіальна дошка. Чи збереглася вона після окупації міста — невідомо.
