Сьогодні, 6 грудня, Україна відзначає День Збройних Сил — день тих, хто щодня доводить: свобода й гідність нашого народу незламні.
Серед українських воїнів багато тих, хто народився чи жив у Луганській області. Вони служать у різних підрозділах, на різних ділянках фронту, але всіх їх об’єднує одне — любов до свого краю та віра в його майбутнє.
Далі ТРИБУН нагадає кілька історій військових із Луганщини — людей, чиї життя змінила війна, але не зламала їхню силу та гідність.
Наталія Арцева з Луганська
До повномасштабного вторгнення Наталія Арцева була вчителькою англійської мови, фітнес-тренеркою і власницею крамнички хендмейд-іграшок на Etsy. Сьогодні їй 44 роки, і вона служить у лавах ЗСУ як молодший сержант, виконуючи обов’язки старшого бойового медика в підрозділі РУБпАК “Чорний рій” 1-ї окремої бригади тероборони імені Івана Богуна.
Віктор "Лютий" з Біловодська
“Лютий” народився у Біловодську Луганської області. Там хлопець закінчив школу та професійний аграрний ліцей, а після навчання працював трактористом на рідній землі. Щойно почав працювати – почалося повномасштабне вторгнення. Військовослужбовець розповів про пів року, проведені в окупації, повернення на вільну територію та службу в Інтернаціональному легіоні.
Костянтин Рєуцький з Луганська
Журналіст, правозахисник і активіст із Луганська став свідком ключових подій в історії України, зокрема боротьби за незалежність і протистояння російській агресії. В інтерв’ю виданню ТРИБУН він ділиться спогадами про життя в Луганську, громадську діяльність, спротив окупації та думками про майбутнє України.
Михайло Лукашенко з Брянки
Після кількамісячного проживання в окупації, з початком війни на сході у 2014 році, чоловік із сім’єю переїхав до Рубіжного. Після 9 класу вступив до військового ліцею у Кремінній, а згодом – до військового інституту в Києві. Це і стало фундаментом для кар’єри військовослужбовця. Виданню ТРИБУН Михайло розповів про навчання у військових закладах, звільнення Київщини та свою мотивацію.
Артем "Східний" з Кадіївки
Артем — один із тих, хто добре знає, що таке окупація, підпілля і боротьба за Україну на ворожій території. Активіст, військовослужбовець, учасник руху спротиву на Луганщині з 2014 року, він залишався вдома, коли більшість уже виїхала, організовував інформаційні кампанії, допомагав українській армії та спецслужбам. Рішення приєднатися до війська Артем ухвалив у перший день повномасштабного вторгнення. На той момент він уже перебував у Києві, і з 24 лютого почав шукати будь-яку можливість вступити до підрозділу, який його прийме. Його історія — за посиланням.
