“Традиційні російські цінності”, нові підручники з ще більшим масивом пропаганди, спрямованим на повну зміну ідентичності дітей, “патріотичні” заходи та обмеження, обмеження і ще раз обмеження. Це все – про систему освіти, яку росіяни широко розгорнули на окупованих територіях, зокрема і в Луганській області.
ТРИБУН розповість, чому зараз навчають дітей там та як загарбники цілеспрямовано налаштовують українців проти їхньої країни.
“Правильна” історія
З 1 вересня 2025 року на захоплених РФ територіях запровадили викладання за новими підручниками із всесвітньої та російської історії для 5-9 класів, які мають на меті просування “самобутності російської цивілізації”. Вони спрямовані на формування тотального проросійського світогляду, і саме історію окупанти вдало використовують як один із головних інструментів для формування лояльності до свого режиму.
Переходити на новий тип “єдиних” підручників розраховують два роки: у 2025/2026 навчальному році матеріали презентували для 5-7 класів, а у 2026-2027 планують для 8 та 9. Підручники вже внесені до російського федерального переліку, що фактично дозволяє регіонам, в тому числі й Луганщині, впроваджувати їх раніше визначених термінів.
У червні 2025 року Путін прийняв у Кремлі авторів нових підручників історії та підкреслив, що це “надзвичайно важлива робота для збереження національної пам’яті та спадкоємності поколінь”. Паралельно оголосили масштабну перепідготовку вчителів історії для “правильного” викладання.
Для 10-11-х класів “єдині” підручники історії діють на захоплених територіях ще з 2023 року та містять розділи про так звані “кримську весну” і “спеціальну воєнну операцію”, а українські території подані як частина Росії. Фактично нові підручники мають закріпити у свідомості школярів версію історії, де Росія — носій “цивілізації”, а Україна — нібито штучно створена “частина”.
Ось що вони розповідають випускникам шкіл на Луганщині:
“В апреле 2014 г. были провозглашены Донецкая и Луганская Народные Республики. В Донбассе, где, в отличие от Крыма, не было российских военных, произошло народное восстание. Для защиты родной земли сформировалось ополчение, в которое записывались ветераны-афганцы, милиционеры, учителя, шахтёры”.
Документовані факти цю картину спростовують. Перші й найбільш боєздатні збройні групи, які розпочали захоплення міст і адміністративних будівель, складалися з громадян Росії з бойовим досвідом, зокрема учасників анексії Криму. Ключову роль відіграв загін Ігоря Гіркіна (Стрєлкова), який у квітні 2014 року зайшов зі зброєю на Донбас і пізніше неодноразово публічно визнавав, що саме його група стала “спусковим гачком” війни.
Твердження про “народне повстання” також не відповідає реальності. Соціологічні опитування березня-квітня 2014 року показували, що більшість мешканців Луганської області або підтримували збереження регіону в складі України, або не займали чіткої позиції. Збройне захоплення міст здійснювали невеликі організовані групи, значна частина яких складалася з приїжджих з РФ.
Міф про “ополчення з місцевих” також є пізнішою підміною. На початковому етапі ядро збройних формувань становили російські “добровольці”, “козацькі” загони, колишні військові та люди, пов’язані з російськими силовими структурами.
Хто створює нові підручники для дітей на окупованих територіях
Співавтором усіх “єдиних” підручників історії є Володимир Мединський. Він був міністром культури РФ у 2012-2020 роках, нині є помічником президента РФ і відомий як один із головних ідеологів російської історичної політики.
У 2024 році СБУ повідомила Мединському про підозру у фальсифікації історії України та виправдовуванні війни, а кримінальне провадження перебуває на розгляді в Шевченківському районному суді Києва. У 2025 році Мединський очолював російську делегацію на переговорах з Україною в Стамбулі.
З 2013 року Мединський є головою російського воєнно-історичного товариства, яке проводить на окупованих територіях “просвітницький десант” “Історія для майбутнього: Крим, Новоросія, Донбас” — цикл пропагандистських заходів, присвячених до так званого “возз’єднання” окупованих територій України з РФ. Це ж товариство, як зазначено, створило військовий табір “Країна героїв”, програма якого спрямована на “виховання патріотизму та поваги до історії Росії серед молоді”, і до нього вивозять дітей з окупованих територій України, зокрема із Севастополя.
Модуль “Історія нашого краю”
Ще одним інструментом ідеологічного впливу, який окупаційна влада безпосередньо закладає у шкільну програму на окупованій Луганщині, став модуль “Історія нашого краю” для учнів 5-7-х класів. Цей предмет використовують як спосіб закріпити у свідомості дітей тезу про нібито “історичну належність” Луганської області до Росії та сформувати сприйняття російської окупації як “повернення історичної справедливості”.
Для Луганщини це означає, що історію регіону подають не через український контекст і реальні події, а через штучно створену концепцію “Донбасу і Новоросії”. До речі, наразі в школах використовують спільний посібник “Історія Донбасу та Новоросії”, розроблений одразу для чотирьох окупованих регіонів — Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей.
У цьому форматі Луганщину свідомо позбавляють окремої історичної суб’єктності, зводячи її минуле до частини ширшого пропагандистського міфу, де регіон подається як органічна складова “російського простору”.
Через такий підхід школярам на Луганщині нав’язують уявлення, що місцева історія нібито не має самостійної цінності поза російським наративом, а всі ключові події минулого пояснюють як етапи “возз’єднання” з Росією. Цей модуль дозволяє окупаційній “владі” максимально приземлити пропаганду, а тобто переконувати дітей, що їхнє місто, їхня область і їхні родини “завжди були частиною Росії”.
Окупаційна система освіти також готує ґрунт для подальшого посилення цього впливу. Міністр просвіти РФ Сергій Кравцов заявляв про плани запровадження окремих підручників з історії рідного краю для кожного регіону, і ця логіка безпосередньо стосується й Луганської області.
“Духовно-моральна культура Росії”
Також з 1 вересня 2025 року в школах запроваджено новий предмет “Духовно-моральна культура Росії” для 5-7-х класів. Курс має формувати світогляд дітей на основі так званих “традиційних духовно-моральних цінностей” із активним залученням Російської православної церкви як партнера держави.
У 2026/2027 навчальному році цей предмет буде обов’язковим у всіх школах Росії, включно з окупованими територіями України. Міністр просвіти РФ називав “захист історичної правди” та “виховання почуття спадкоємності поколінь” пріоритетами міністерства з “патріотичного виховання” дітей та молоді.
Фактично йдеться про додатковий інструмент ідеологічної обробки, у якому державна та церковна риторика зливаються в єдиний меседж про “вірність традиціям”, “духовну єдність” і “спільну історію”.
Музика, література та кіно
Наприкінці літа 2025 року Міністерство просвіти РФ опублікувало низку матеріалів для використання в освітньому процесі, спрямованих на культурну обробку дітей. Ідеться про переліки “патріотичної” музики, літератури та кіно, які відображають ідеологічну пропаганду Кремля, зокрема концепції “героїчної історії” і “традиційних моральних цінностей”.
Так, повідомляється, що до шкіл на окупованих територіях передали список композицій, “спрямованих на патріотичне та духовно-моральне виховання учнів”, і школи можуть обирати лише те, які саме з цих пісень використовувати на уроках і шкільних святах.
За даними джерел ТРИБУН на окупованих територіях, ці пісні лунають у закладах освіти практично щодня – зокрема, і під час перерв. Співрозмовники зазначають, що із колонок лунають як і радянські композиції: “День Перемоги”, “Моя Москва”, “Біля підніжжя обеліска”, так і сучасні російські пісні пропагандистського змісту, зокрема “Офіцери”, “Безсмертний полк”, “Вперед, Росія” Олега Газманова, “Батьківщина” Сергія Трофимова і “Росія” Дениса Майданова.
До рекомендованої літератури окупанти віднесли добірку “патріотичних” творів сучасних російських авторів для позакласного читання, розділену за віком і тематичними напрямами, серед яких у матеріалі названо “Про рідну землю”, “Велика Вітчизняна війна”, “Про великих людей Росії”, “Полководці святої Русі”, “На варті російської землі”, “Zа наших”.
Крім того, на окуповані території Мінпросвіти РФ направило методичні рекомендації щодо використання “вітчизняного кінематографа” у школах “з метою збереження та зміцнення традиційних духовно-моральних цінностей”.
Основою став список зі 100 фільмів, затверджений радою при президентові РФ з культури та мистецтва, а документ визначає механізм використання: покази можуть відбуватися на уроках історії, літератури, музики чи образотворчого мистецтва, а також у межах виховної роботи, зі створенням кіноклубів і “дискусійних платформ”.
Як приклади в матеріалі наведено переважно радянські та воєнні стрічки, зокрема “Чапаєв”, “Офіцери”, “А зорі тут тихі”, “Сімнадцять миттєвостей весни”, “Вони боролися за Батьківщину”, а також фільми, які, за логікою методичок, мають утверджувати покору, дисципліну та лояльність до влади, зокрема “Щит і меч” і “Місце зустрічі змінити не можна”.
Масштаби залучення дітей
На окупованих територіях України в лавах “Юнармії” перебувають понад 43 тисячі дітей — це російські офіційні дані станом на серпень 2025 року. За оцінками офісу українського омбудсмена Дмитра Лубінця, на окупованих територіях усього проживають близько 600 тисяч школярів.
Реальна кількість дітей, охоплених воєнізованими заняттями, є більшою за номінальну кількість членів, оскільки одна з основних активностей юнармійців — заняття для молодших школярів, для дітей у літніх таборах та інших дітей, що формально не є членами руху.
Дослідники Лабораторії гуманітарних досліджень Єльської школи громадського здоров’я встановили 210 місць “перенавчання” дітей з України, і приблизно п’ята частина з них, за їхніми даними, займається саме військовою підготовкою дітей віком від восьми до 17 років. Частина програм призначена для вузької вікової групи 14-17 років, а підготовка здійснюється не лише у військово-патріотичних таборах, але й у санаторіях, кадетських школах та на військових базах армії РФ.
Щонайменше за дев’ять таких центрів та таборів відповідали “Юнармія”, центр військово-спортивної підготовки та патріотичного виховання “Воїн” і центр військово-патріотичного виховання молоді “Авангард”, які співпрацюють між собою.
А ще є програми табору центру “Воїн”, де брали участь діти з окупованих територій, і де їх навчали військово-інженерній справі, вогневій підготовці, саперній справі, тактиці бою та тактичній медицині. Дітей навчають шукати останки загиблих солдатів, рити окопи, штурмувати позиції ворога в малих групах, в’язати морські вузли, керувати дронами й навіть стрибати з парашутами, а обов’язковим елементом є посилена фізична підготовка.
У сукупності ці програми створюють систему, у якій освіта, дозвілля та військова підготовка зливаються в єдиний механізм підготовки майбутнього людського ресурсу для російських силових структур.
Читайте також: Окупована Луганщина як резервуар: як Росія перетворює регіон на зону тотальної мобілізації
