Антрацит – шахтарське місто на півдні Луганщини, яке виросло з порожнього степу за пів століття. Його історія почалася з випадкової знахідки донського козака наприкінці XVIII століття, продовжилася вугільною лихоманкою кінця XIX століття і завершилася створенням одного з найпотужніших центрів видобутку антрациту в Україні. Це місто, назване на честь найдавнішого вугілля на планеті, – приклад того, як природні багатства перетворювали дикий степ на промисловий край. Ось що варто знати про Антрацит.
Козак знайшов вугілля за сто років до появи міста – і нічого не сталося
1794 рік. На березі річки Кріпенька, серед порожнього південного степу козак Іван Двуженов натрапив на щось незвичайне – чорне каміння, яке горіло. Він подумав, що це якийсь дивний камінь, назвав його "земляне уголье". Це найперша відома згадка про вугільні поклади в цій місцевості.
Але ніхто не поспішав їх розробляти. Місце було віддалене, без доріг, без інфраструктури. Знахідка залишалася незатребуваною цілих сто років – до кінця XIX століття, коли промислова революція різко підняла попит на вугілля як паливо. Тільки тоді сюди прийшли підприємці.
Подвійна назва міста
Хутір атамана Платова, де 1794 року Двуженов знайшов вугілля, згодом перетворився на селище Боково-Платове, яке зараз примикає до Антрацита з заходу. Матвій Іванович Платов – донський отаман у 1801-1818 роках, відомий військовий командир часів війни 1812 року проти Наполеона.
У 1920 році, після революції та громадянської війни, націоналізовані шахти об'єдналися в Боковське рудоуправління. Тоді поселенню офіційно дали назву Боково-Антрацит. "Боково" – від місцевості (є версії про балку Бокову або прізвище власника землі), "Антрацит" – від типу вугілля, що тут видобувають.
Від першої шахти 1895 року до статусу міста 1938 року пройшло 43 роки.
У 1938 році Боково-Антрацит отримав статус міста районного підпорядкування. 30 грудня 1962 року місто Боково-Антрацит перейменували на Антрацит. Отже, місто носило подвійну назву Боково-Антрацит 42 роки: з 1920 по 1962 рік.
Бараки Гаєвського
У 1895 році підприємець Гаєвський заснував тут невелику шахту. За свідченням старожилів, один будинок та чотири дерев'яних бараки, розташовані навколо цієї невеликої шахти, були першими будівлями на території Антрациту.
Навкруги – жодних сіл, жодних доріг. Робітники жили прямо біля копальні в бараках.
Товариство витіснило Гаєвського
Гаєвський не витримав конкуренції. У 1896 році, всього через рік після його шахти, тут з'явилося "Товариство Боковських Антрацитових рудників Красильщикова і Шарапова". Засновниками були поміщик Шарапов і штейгер (гірничий інженер) Красильщиков. Це було підприємство з великим капіталом. Товариство почало будувати кілька шахт, прокладати під'їзні шляхи, зводити житло для робітників. Гаєвський припинив розробку вугілля – його маленька шахта не могла конкурувати з великим капіталом.
У 1904 році збудували шахту "Рудник Боковський Антрацит". Потім з’являлися ще шахти і у 1916 році копальні видобували вже 21,6 мільйона пудів вугілля, кількість робітників становила 1563 особи.
Найдавніше вугілля світу
Антрацит – це геологічна назва найдавнішого і найметаморфізованішого типу кам'яного вугілля. За інформацією Великої української енциклопедії, антрацит містить 92-97% вуглецю, 1-3% водню, 2-3% кисню, 1% азоту. Це найтвердіший різновид вугілля з високою теплотворною здатністю – 15 764–8 360 ккал/кг. Антрацит має чорний або сіро-чорний колір з металевим блиском. Він горить без полум'я, диму та запаху. Густина становить 1500-1700 кг/м³, твердість за шкалою Мооса – 2-2,5.
А за даними Енциклопедії Сучасної України, у надрах міста Антрацит – 3% усіх світових запасів антрациту. Антрацит використовують як високоякісне енергетичне паливо, як сировину в чорній та кольоровій металургії, хімічній та електротехнічній промисловості.
Три річки та степ
Місто розташоване на схилах південно-східної частини Донецького кряжа. Тут протікають три річки: Нагольчик, Кам'янка і Кріпенька. Та сама Кріпенька, де 1794 року Двуженов знайшов "земляне уголье".
Місто шахтарів вугілля
Зарплата шахтарів у 1910 році за даними "Розпису поденних заробітних плат Товариства Боковських Антрацитових рудників" становила: забійник – 1 крб. 20 коп. на день, плитовий – 90 коп., чорнороб на поверхні – 70 коп. Жінкам і підліткам платили 25-50 коп. Інструментом і освітлювальними матеріалами робітники не забезпечувалися – купували за власний рахунок.
Майже все населення міста працювало або на шахтах, або на підприємствах, що їх обслуговували.
Окупація 2014 року
5 травня 2014 року, на восьмий день після проголошення так званої "Луганської народної республіки", місто захопили донські "козаки", які прибули з території Росії. На будівлі міськради вивісили окупаційний прапор. До 11 травня місто стало перевалковим пунктом для бойовиків та зброї із сусідньої Росії.
Місто залишається під окупацією з 2014 року.
Читайте також: Первомайськ на Лугані: як з кількох поселень, шахт і робітничих селищ поступово склалося одне місто.
