Маргарита Алексенцева – лікар-інтерн акушер-гінеколог із Рубіжного Луганської області. На момент повномасштабного вторгнення навчалася на 5-ому курсі в державному закладі “Луганський державний медичний університет”, релокованому з Луганська в Рубіжне в 2014 році.
Про життя під час війни, виїзд за кордон та повернення пані Маргарита розповіла кореспондентці ТРИБУН.
Дівчина народилася та виросла в Куп’янську Харківської області. Але в 2017 році вирішила переїхати на Луганщину, де вступила до медичного університету. На той час Луганський державний медичний університет функціонував у Рубіжному. Там і почалося доросле життя пані Маргарити.
Рубіжне – це місто, де почалося моє самостійне й автономне від батьків життя. Воно назавжди залишиться в моїй пам’яті. Я з посмішкою згадую той час, коли жила там. Саме там я знайшла надійних друзів та близьких мені людей.
24-е лютого 2022 року вона зустріла в Рубіжному, де й почула перші вибухи.
“Разом з друзями в цей же день ми виїхали через Донецьку область до Дніпра, далі – до Львова. 28-го лютого я була в Польщі, а вже потім поїхала в Німеччину, де прожила 5 місяців. У м. Гьотінген мене прихистила сімʼя медиків”, – розповіла дівчина.
З перших днів повномасштабної війни рідне місто пані Маргарити було окуповане, згодом росіяни захопили й Рубіжне.
“У Купʼянську в мене залишилися бабуся та родичі, тому я дуже хвилювалася за них. Був навіть період, коли з ними не було звʼязку півтора місяці. Я телефонувала знайомим, і вже згодом рідні самі зі мною зв’язалися, коли змогли виїхати в сусідні міста області. Хвилювалася про те, чи буде куди повертатися і що взагалі чекає на нас далі”, – поділилася своїми спогадами дівчина.
Перші два місяці війни були дуже важкими, але я дала собі тиждень, щоб вгамувати емоції і далі просто слідкувала за ситуацією. Але знала, що за певний час повернусь в Україну.
У Німеччині українка знайшла друзів, з якими разом ходила на проукраїнські мітинги. Також вони влаштовували ярмарки задля підтримки своєї Батьківщини.
У німецькому місті пані Маргариті пропонували вступити до університету, але так би вона втратила два роки навчання, бо мала б знов провчитися два курси. Була можливість і працювати, але тільки після закінчення інтернатури та складання іспиту зі знання мови.
Згодом навчання в Луганському державному медичному університеті повернулося до офлайн режиму. Дівчина вирішила повернутися в Україну і у вересні 2022 року приїхала в Рівне, куди релокувався університет.
Основною причиною мого повернення в Україну було отримання диплому. Я прагнула здобути саме українську освіту. Німеччина – гарна країна, але вона зовсім не для мене.
За словами дівчини, там вона стикалася з медициною і це було дуже важко. Щоб отримати допомогу, треба записуватися на прийом до лікаря за декілька місяців.
“У Німеччині немає такого як в Україні, що ти можеш в ургентному порядку в державну лікарню звертатися в будь-який час або записатися на прийом у приватну клініку. Єдине, що особисто для мене є великим плюсом – медичне страхування. Це круто! Скоріше б і Україна до цього дійшла”, – поділилася медикиня.
У 2023 році Маргарита Алексенцева успішно завершила навчання в ЛДМУ, отримала диплом з відзнакою та вступила на інтернатуру за спеціалізацією “Акушерство та гінекологія” на базі КНП “Пологовий будинок” Рівненської міської ради.
“На цей момент я є лікарем-інтерном акушер-гінекологом 1-го курсу. Проходжу інтернатуру та закріплюю отримані знання на практиці. Мені подобається все, що пов’язане з акушерством, бо ще попередньо закінчивши Купʼянський медичний коледж ім. М.С. Шкарлетової, мріяла стати акушер-гінекологом”, – додала пані Маргарита Алексенцева.
Дівчина зауважила, що на початку інтернатури було складно влитися в ритм лікарняного життя і постійних чергувань. Однак коли є мотивація, коли хочеш більше побачити та побувати на операціях, тоді й виходиш з лікарні значно пізніше.
За словами медикині з Рубіжного, відволіктися від того, що відбувається, від щоденних трагедій в країні, не виходить.
“Я все одно дуже хвилююсь та постійно слідкую за новинами. Але знаю: якщо раптом буде обстріл міста, в якому я живу зараз, – я буду на місці і я готова допомагати жінкам”, – розповіла пані Маргарита.
Один день на тиждень дівчина приділяє тільки собі: якщо хоче залишитися вдома – залишається, якщо хоче провести час із друзями – зустрічається з ними. Цим, каже медикиня, вдається рятувати себе.
Я прагну стати висококваліфікованою лікаркою в своїй спеціалізації, написати наукову статтю, а також мрію про скорішу перемогу та повернення до рідного дому.
Читайте також: Медикиня з Луганщини відкрила власну студію масажу в Рівному.
