Черги на автозаправках, продаж бензину по 15–20 літрів в одні руки, чутки про запровадження талонів, нові способи заробітку на дефіциті та навіть крадіжки пального з автомобілів. Саме так останніми тижнями виглядає ситуація з бензином на окупованих територіях Луганської та Донецької областей. Попри це окупаційна влада намагається майже не говорити про проблему, а в підконтрольних Росії медіа інформація про паливну кризу практично відсутня. ТРИБУН розбирався, що насправді з бензином в окупації.
Якщо переглядати лише офіційні новини, може скластися враження, що жодного дефіциту не існує. Насправді ж про ситуацію розповідають самі місцеві жителі у чатах, соціальних мережах та коментарях. На окупованій Луганщині вже діє жорстке обмеження на продаж бензину А-92, А-95 та дизельного пального. Окупаційна “адміністрація” дозволяє продавати не більше 20 літрів в одні руки. Водночас у деяких містах діють ще суворіші обмеження.
За словами мешканки окупованого Старобільська, на місцевих заправках бензин поки що є, однак відпускають його лише по 15 літрів.
“У Старобільську на всіх заправках бензин є, але заправляють лише по 15 літрів. Ціна — 90 рублів. Ціни на продукти вже почали піднімати. Якщо бензин згодом і подешевшає, то продукти точно дешевшими вже не стануть”, — розповіла вона ТРИБУН.
Інші жителі Луганщини описують ще складнішу ситуацію.
“Не знаю, як у Луганську, але в інших містах “ЛНР” вже другий тиждень бензином не те що каністру — навіть бак нормально не заправиш. На більшості заправок є лише дизельне пальне та газ”, — каже мешканець.
Саме місцеві чати сьогодні стали одним із небагатьох джерел інформації про реальну ситуацію. Люди повідомляють про черги, обмеження, відсутність бензину на окремих АЗС та постійне зростання цін. Водночас офіційні окупаційні ресурси практично не висвітлюють цю тему. Але повністю замовчувати не виходить через масштаб проблеми. Тому вийшов сюжет, де повідомили, що черги утворюються через проблеми з логістикою, паніку та підвищений попит. Тобто фактично у відсутності пального звинувачують самих людей. Але жодного слова про удари по НПЗ:
Про багатогодинні черги, обмеження продажу чи дефіцит пального там майже не згадується. Через це складається доволі парадоксальна ситуація: проблема існує, але в офіційному інформаційному просторі її майже немає. Після повідомлень про те, що в окупованому Криму бензин почали продавати за талонами, аналогічні чутки швидко поширилися і на окупованих територіях Луганської та Донецької областей. Люди почали активно обговорювати можливість запровадження талонної системи й у своїх містах. Цікаво, що навіть без офіційного підтвердження навколо цих чуток уже починає формуватися окремий “ринок”. Якщо ввести в пошуку Telegram слово “бензин”, можна знайти десятки груп із назвами окупованих міст та словами “талони на бензин”.
Поки що достеменно невідомо, чи справді така система буде запроваджена повсюдно, однак уже зараз зрозуміло, що дефіцит пального створює нові можливості для спекуляцій. Не виключено, що найближчим часом можуть з’явитися й шахрайські схеми, пов’язані з продажем неіснуючих талонів або посередницькими “послугами”.
Дефіцит бензину вже породив і зовсім новий спосіб заробітку. У місцевих чатах дедалі частіше з’являються оголошення від людей, які пропонують за гроші відстояти чергу на автозаправці. В одному з таких оголошень чоловік пропонує свої послуги за 800 рублів на годину. Фактично люди починають заробляти не на самому бензині, а на часі, який іншим доводиться витрачати в чергах.
Не менш курйозною стала історія з написом “б/н”, який останнім часом дедалі частіше почали бачити водії на інформаційних табло автозаправних станцій у Донецьку. У місцевих чатах швидко з’явилося власне трактування цього скорочення — “бензину немає”. Саме так його почали розшифровувати самі мешканці.
Втім, після того як ця тема набула широкого розголосу, ситуацію вирішив прокоментувати так званий голова уряду “ДНР” Андрій Чертков. За його словами, напис “б/н” зовсім не означає відсутність бензину. Він пояснив, що йдеться про пальне, яке відпускають лише за спеціальними талонами для швидкої допомоги, аварійних служб та інших державних структур. А саме скорочення розшифровується як “безготівковий розрахунок”.
Сам факт, що окупаційній владі довелося окремо пояснювати значення цього скорочення, свідчить про масштаб обговорення паливної проблеми серед місцевого населення.
Не менш помітною стала і різниця у вартості бензину між окупованими містами. Якщо в Маріуполі літр бензину А-95 коштує вже близько 120 рублів, то в окупованому Донецьку його можна придбати приблизно за 110 рублів. На окупованій Луганщині ціна 95-го бензину вже наближається до еквівалента близько 85 гривень за літр. Чому різниця між містами настільки суттєва та за яким принципом формується вартість пального, окупаційна влада не пояснює.
На тлі постійного подорожчання пального місцеві жителі дедалі частіше ставлять запитання про причини дефіциту. Однак відповіді на них знайти непросто. Окупаційна влада не пояснює, чому бензин зникає із заправок, чому запроваджуються обмеження та чому ціни майже щодня зростають. Так само російські федеральні телеканали та підконтрольні окупаційній “адміністрації” медіа практично не повідомляють про удари українських безпілотників по російських нафтопереробних заводах, паливних базах чи логістичних об’єктах. Для людей, які отримують інформацію виключно з російського телебачення та не користуються VPN або незалежними джерелами, причин паливної кризи фактично не існує.
“Нам нічого по телевізору не розповідають — ні про удари по нафтопереробних заводах, ні про дефіцит бензину. Лише бачимо, як ціна на пальне щодня зростає на 4–5 рублів. Скоро вже на велосипеди пересядемо”, — розповів ТРИБУН мешканець окупованої Луганщини.
Ми проаналізували інформаційний простір окупованої Луганщини та Донеччини і дійсно не знайшли майже жодних повідомлень про причини паливної кризи чи дефіцит бензину. У місцевих новинах відсутні матеріали про проблеми із забезпеченням паливом або про наслідки ударів по російській паливній інфраструктурі. Натомість основний інформаційний акцент робиться на інших темах. Однією з небагатьох заяв, які хоч частково стосувалися ситуації, став виступ Володимира Путіна 13 червня. У ньому він традиційно заявив, що Україна нібито не досягає успіхів на фронті та завдає ударів по цивільних об’єктах. Водночас про проблеми із забезпеченням пальним або можливі причини дефіциту в самій Росії та на окупованих територіях не йшлося.
Тим часом паливна криза вже починає впливати не лише на побут, а й на криміногенну ситуацію. Нещодавно в окупованому Донецьку камери відеоспостереження зафіксували двох чоловіків, які вночі зливали бензин із припаркованих автомобілів. Про цей випадок повідомили навіть російські пропагандистські ресурси. За їхньою інформацією, інцидент стався біля школи у Київському районі міста. На оприлюднених кадрах видно, як двоє чоловіків відкривають люк бензобака автомобіля та переливають пальне до каністри.
Ще кілька місяців тому подібний випадок навряд чи привернув би таку увагу, однак на тлі дефіциту бензину навіть такі історії починають активно обговорюватися серед місцевих жителів.
Паралельно в місцевих чатах поширювалися чутки і про можливий дефіцит продуктів, зокрема хліба. Однак жителі окупованого Рубіжного їх спростовують. За їхніми словами, продукти харчування в місті є, а говорити про продовольчу кризу наразі не доводиться. Водночас вони визнають, що ситуація з пальним залишається набагато складнішою.
Мешканці Рубіжного припускають, що свіжий хліб можуть завозити нерегулярно через те, що люди стали рідше виїжджати з міста на тлі ударів по російській військовій логістиці. Однак навіть вони зазначають, що проблем із самими продуктами наразі немає, тоді як знайти бензин стає дедалі важче.
У підсумку ситуація з пальним на окупованих територіях Луганської та Донецької областей виходить далеко за межі звичайного дефіциту на автозаправках. Обмеження продажу бензину, багатогодинні черги, постійне зростання цін, чутки про талонну систему, нові способи заробітку на дефіциті, крадіжки пального з автомобілів і майже повне замовчування проблеми в офіційному інформаційному просторі стали частиною повсякденного життя місцевих жителів.
Водночас люди змушені самостійно шукати відповіді на запитання, чому пальне дорожчає, чому його дедалі важче придбати і коли ситуація може змінитися. Оскільки офіційних пояснень вони майже не отримують, інформація поширюється переважно через місцеві чати, соціальні мережі та “сарафанне радіо”. Саме там сьогодні формується реальна картина того, що відбувається на окупованих територіях, тоді як офіційні ресурси здебільшого продовжують робити вигляд, що масштабної паливної кризи не існує.
«Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди».
