Наприкінці 1980-х років синьо-жовтий прапор почав повертатися в український публічний простір — спочатку на мітингах і протестах, а згодом став одним із головних символів боротьби за незалежність. Після початку російської агресії у 2014 році на сході України за право підняти цей стяг люди ризикували свободою і життям.
Від початку війни український прапор підіймали на териконах та будівлях в окупованих містах, виносили з полону, рятували з-під обстрілів і зберігали попри переслідування.
ТРИБУН зібрав історії людей, для яких синьо-жовтий стяг став не просто державною символікою, а знаком спротиву російській окупації.
Прапор на териконі у Кадіївці
У квітні 2014 року в Кадіївці, тодішньому Стаханові, двоє школярів підняли український прапор на териконі.
За цей вчинок по них відкрили вогонь, згадував партизан та військовослужбовець Артем Карякін, відомий під псевдо "Східний".
Вже тоді українська символіка на захоплених територіях перетворилася на прояв відкритого спротиву.
Дебальцеве: прапор, просякнутий кров'ю
Однією з найважчих сторінок війни стали бої за Дебальцеве — стратегічний залізничний та транспортний вузол Донеччини.
18 лютого 2015 року після тривалих боїв українські підрозділи залишили місто. За офіційними даними, під час операції загинули 110 українських військових, 270 були поранені, ще семеро потрапили в полон.
Військовослужбовець Віталій Овчаренко згадував свого побратима Сергія Карпа, який загинув у Дебальцевому 13 лютого 2015 року:
"Наш жовто-синій прапор від крові українських солдатів стає червоно-чорним. Пам’ятайте про таку ціну нашого прапора!"
Володимир Рибак загинув за український прапор
Життя за український стяг віддав і депутат Горлівської міськради Володимир Рибак.
Навесні 2014 року, коли бойовики захоплювали адміністративні будівлі міста, він намагався зняти прапор окупаційних сил та повернути на його місце український.
Після цього Рибака викрали. Його катували та вбили.
Синьо-жовтий стяг як символ опору цивільних
Український прапор став символом спротиву не лише для військових.
Волонтерка з Ясинуватої Ірина Довгань від початку війни допомагала українській армії. Після захоплення бойовиками її прив'язали до стовпа, загорнувши в синьо-жовтий прапор, та віддали на наругу прихильникам окупації.
Фотографії знущань над жінкою згодом стали одним із символів перших місяців російської агресії на Донбасі.
Прапор 93-ї бригади пережив Іловайськ
Окрему історію має прапор військових 93-ї бригади. Його подарували солдату Олександру Куренкову перед відправленням на фронт, і згодом полотнище супроводжувало підрозділ зенітників.
Під час виходу з Іловайська 29 серпня 2014 року прапор перебував у ЗІЛ-131 із зенітною установкою. Машину обстріляли, двоє військових загинули, а інші бійці пересіли на вцілілий транспорт.
Згодом частина військових потрапила в полон.
Сам прапор пізніше знайшли пошкодженим у згорілому ЗІЛі учасники пошукової місії "Евакуація-200".
Український прапор у центрі окупованого Луганська
У 2016 році партизан Владислав Овчаренко підняв український прапор у центрі окупованого Луганська.
За свою проукраїнську діяльність він згодом провів 15 місяців у полоні.
““Я почувався впевненіше, коли знав, що моя думка правильна. Місто було окуповане, й треба було допомагати своїми силами його деокупації. Дух протесту допоміг мені психологічно. Я не мав думок щодо того, чи пристосовуватись до нових реалій життя. Було бажання допомагати Збройним силам України, робити все, аби окупантів у Луганську ставало менше. Мотивація й ненависть до ворога, навпаки, підтримували в цій ситуації”, – згадував він.
Винесла український прапор із полону
Свою історію, пов'язану з державним стягом, має й волонтерка Вікторія Рей (Кононова).
Перебуваючи в полоні у Луганську, вона знайшла синьо-жовтий прапор із будівлі облдержадміністрації, який окупанти кинули на підлогу. Жінка зберегла його та змогла винести під час обміну.
Вже після повернення на підконтрольну Україні територію вона бачила, як інші звільнені діставали заховані стрічки та шматочки тканини з українською символікою.
"Коли ти потрапляєш на вільну землю і бачиш, як вільно майорять наші прапори — це такі відчуття, просто до сліз", — розповідала вона.
Старобільськ у 2022 році: прапори попри окупацію
Історії спротиву продовжилися після початку повномасштабного вторгнення.
7 березня 2022 року жителі Старобільська вийшли на вулиці з українськими прапорами. Під час акції люди зняли символіку "ЛНР" та заспівали Державний гімн України.
Навіть після захоплення міст Луганщини та Донеччини синьо-жовтий прапор залишився для багатьох жителів символом того, кому насправді належить їхня земля.
Від терикона в Кадіївці до центру окупованого Луганська, від Іловайська й Дебальцевого до протестів у Старобільську — за український прапор на сході платили свободою, здоров'ям і життям. Саме тому для регіону він давно став не лише державним символом, а й символом спротиву та надії на повернення.
Читайте також:
Нові правила для ВПО: що зміниться з 22 жовтня та чи можуть переселенці втратити виплати й статус
Росія зняла пропагандистський фільм про знищення драмтеатру в Маріуполі
Літня злива, вечірні вогні та міські пейзажі: кадри з Луганська
