Дар’я Чередниченко – медикиня, викладачка Луганського державного медичного університету (ЛДМУ), а нині ще й власниця студії масажу в Рівному.
Про свій шлях до самореалізації дівчина розповіла кореспондентці ТРИБУН.
До лютого 2022 року вона жила в Рубіжному, де працювала викладачкою й майстринею з масажу в салоні. Також паралельно проходила інтернатуру за спеціальністю “Дерматовенерологія”.
З початком повномасштабного вторгнення медикиня була змушена покинути Рубіжне.
“Обрала місто Рівне, тому що туди переїхав мій університет і адміністрація ЛДМУ допомогла з житлом та влаштувала на інтернатуру”, – пояснила Дарʼя.
Зазначає, що приїхала в нове для неї місто сама, тому спочатку було дуже складно. Жила в гуртожитку, яке надав університет, в перші місяці навіть безкоштовно.
Наразі дівчина викладає предмет “Соціальна медицина” в Луганському державному медичному університеті.
“Обожнюю студентів та все, що з ними повʼязано. Завжди прагну вчитися новому, а викладання – це щось цікаве, доказове”, – додала викладачка.
Також Дар’я Чередниченко є науковою координаторкою Студентського наукового товариства імені Ковешнікова, де, за її словами, займаються найталановитіші та найрозумніші студенти.
Крім того, життя медикині вже понад вісім років пов’язане з масажем. До повномасштабної війни вона працювала в закладах краси, але мріяла про свою студію.
“Вже давно мріяла про власну студію. Але раніше не вірила в свої сили, думала: не зможу. При цьому хотілося не працювати на відсоток, а брати відповідальність повністю на себе”, – поділилася Дарʼя.
Війна певною мірою дала поштовх. У мене був вибір: відкривати щось своє або йти працювати офіціанткою, щоб якось заробляти на життя.
Спочатку масажистка жила в гуртожитку, шукала приміщення для роботи, але грошей майже не було. Згодом орендувала маленький кабінет у салоні. Просувала свої послуги через соцмережі, а також влаштувала для себе фотосесію.
“Я була шокована такою кількістю незнайомих людей, які захотіли до мене на процедури. За тиждень-два я зробила повний запис. Це дуже класні люди, з щирими та відкритими серцями. Вони мене дуже підтримували. Одного разу прийшла клієнтка і каже: ти ж розумієш, що це не твій рівень, у тебе дуже маленький кабінет, не твоя атмосфера. І вона дала мені контакти адміністратора в офісному центрі. Я подзвонила і мені знайшли приміщення”, – розповіла переселенка.
Однак згодом спіткали нові перепони: обстріли Рівного та відключення світла й опалення. Клієнтів майже не було, але втрачати приміщення дівчина не хотіла й усі зароблені гроші витратила на оренду.
Через деякий час ситуація покращилася, почали знов приходити люди, справи пішли вгору. Дар’я почала залучати до роботи в студії різних майстрів (з перманенту, бровисток, тощо).
“Це такі ж дівчата, як і я, переселенки. Але все якось не сходилось і було не так, як мені хотілося. Не вдавалося зібрати класний колектив, як був у салоні, де я працювала, в Рубіжному. Півроку я взагалі не могла нікого знайти. Потім залучила студента-медика, який працює зі мною зараз масажистом”, – поділилася дівчина.
Зараз луганчанка проводить навчання з масажу та виконує процедури.
Наразі за плечима більше 2000 задоволених клієнтів та десятки учнів. З ними ділюсь особистим досвідом, який помалу збирала 8 років.
За такий короткий термін, за її словами, вже здобула популярність серед містян. Справа Дар’ї успішно розвивається, не дивлячись на виклики життя та перепони.
Читайте також: Із клініки на фронт. Історія лікаря-невролога з Луганщини
