До повномасштабного вторгнення Валерія Коваль жила та працювала в Рубіжному. За фахом вона менеджерка з туризму, але своє життя вирішила пов’язати зі сферою краси. Попри знищення рідного міста та евакуацію за кордон, жінка знайшла в собі сили працювати та відкрила з іншими українками студію в Німеччині.
Про це детальніше пані Валерія розповіла кореспондентці ТРИБУН.
Ще з юнацтва вона захоплювалася візажем та перукарством. Згадує, що всі збори на дискотеку з подружками проходили у неї вдома, де вона завжди була у ролі стиліста-візажиста. Навіть після закінчення університету, коли отримала диплом за спеціальністю “менеджер з туризму”, розуміла, що її покликання – створювати красу.
“На той момент мій хлопець, тепер уже чоловік, жив у Рубіжному. І до того ж мене запросили працювати візажисткою в салон "Культура манікюру" Олени Бєлякової, який у той час активно розвивався. Я погодилася і так повернулася із Харкова додому, в рідне місто”, – розповіла пані Валерія.
За її словами, в салон приїжджали майстрині з усієї Луганщини, постійно проводилися навчання. Також неодноразово приїжджали фахівці та представники брендів зі своїми майстер-класами. Тож жінка мала змогу розвиватися у напрямку візажу та зачісок. Графік був дуже насиченим. Особливо жінці подобалися весільні сезони, випускні та новорічні свята. Каже, що в тій метушні був особливий “вайб”. Також пані Валерія відмічає дуже дружний та веселий колектив салону, в якому кожна була професіоналкою своєї справи.
Рубіжне для мене – дім. Я жила в Києві, в Харкові, але тільки в Рубіжному була моя зона комфорту. Там я змогла себе реалізувати. Все йшло за щасливим сценарієм: улюблена робота, весілля, народження доньки.
За кілька днів до повномасштабної війни, згадує жінка, у колективі почала панувати напружена атмосфера та не зовсім приємні розмови. Але, все ж, усі відмовлялился вірити та продовжували працювати й планувати графік роботи на майбутнє.
“24-го ми з родиною поїхали до друзів. Я відчувала себе більш захищеною, коли довкола більше людей. Також була постійно на зв'язку з батьками, які жили в Куп'янську Харківської області. Ніхто не вірив у те, що відбувається, всі були в очікуванні, що ось-ось все припиниться. За кілька днів ми перебралися до батьків чоловіка, тому що в їхньому під'їзді було укриття. У режимі “квартира-підвал” ми прожили до 16 березня. Було складно, тим паче з однорічною дитиною. Бої були дуже активними, світла та води вже не було. Коли закінчувалося дитяче харчування та памперси, ми вирішили виїжджати”, – поділилася жінка.
Валерія Коваль разом з родиною евакуювалася до Німеччини. Однак до своєї діяльності змогла повернутися не одразу через низку причин.
“Було морально складно почати працювати. Відчуття, ніби втратила себе. Потім я була сконцентрована на інтеграції в Німеччині. Крім того, всі матеріали та обладнання для роботи залишилося в Рубіжному”, – продовжила майстриня.
Однак згодом вона познайомилася з людьми, які допомогли їй повернутися до життя. Поступово почала вивчати, на чому ґрунтується і як працює б'юті-бізнес у Німеччині, та замовляти матеріали для роботи з України.
“Через Instagram я побачила, що поруч живе наша землячка, рубіжанка Валерія Внукова. Вона косметолог та майстриня з лазерної епіляції. Також я познайомилася з киянкою Оксаною, яка робила манікюр. Ми поспілкувалися й вирішили об'єднатися, щоб зробити щось спільне”, – розповіла жінка.
Згодом українки відкрили власну студію краси в німецькому містечку Бад-Дюрхайм та розвиваються кожна в своєму напрямку.
Валерія Коваль займається макіяжем, зачісками та оформленням брів і вій. Також вона розпочала проведення індивідуальних занять, під час яких допомагає дівчатам у виборі косметики та пояснює правильне нанесення.
“Німецькі жінки трохи інші, у багатьох пріоритети відрізняються від наших. Нас лякали, що, можливо, наші послуги будуть тут не дуже актуальними. Але практика показала протилежне: нами активно цікавляться, послуги дуже цінуються. І при виборі майстра жінки йдуть до нас”, – розповіла пані Валерія.
Серед перепон майстриня виділяє моральний стан та мовний бар’єр. За її словами, в Німеччині зовсім інше оподаткування, а також регулярні здачі бізнес-планів, звітів, чеків. А німецькою мовою зробити це ще складніше.
“Але коли, якщо не зараз? З цим девізом ми прийшли того, що відкриваємо студію. Хочемо показувати наш український сервіс, надавати тільки якісні та актуальні послуги, прищепити наше почуття прекрасного вже тут”, – поділилася жінка.
Незважаючи на те, що пані Валерія з родиною живе в Німеччині вже майже два роки, завела нові знайомства, повернулася до роботи, однак все ж сумує за рідним Рубіжним.
Душею я там, вдома. Так само чекаю фото з рідного міста, так само читаю новини. А поки живемо та діємо тут і зараз.
Читайте також: Власниця студії краси з Сєвєродонецька відновила діяльність у Києві. Її розповідь про успіхи та перепони
