Луганська область вперше опинилася під окупацією Росії у 2014 році, і з того часу життя місцевого населення суттєво змінилося. Люди тепер стикаються з постійним контролем, пропагандою, проблемами в медицині та обмеженим доступом до інформації.
Житель окупованого Ровеньківського району Віктор (ім’я змінене з міркувань безпеки) виданню ТРИБУН розповів про ключові проблеми регіону та поділився настроями земляків.
Освіта й інформаційний контроль
Віктор каже, що освітня система на окупованих територіях фактично перетворена на інструмент пропаганди. Школи створюють видимість навчального процесу через конкурси й олімпіади, але насправді зміст і мета цих заходів — формування лояльності до Росії.
“Все орієнтовано на цілковиту пропаганду… Часто возять дітей до РФ, щоб “справити на них враження” та ефективніше забити голову наративами про “велич Росії”. Самі окупанти цього й не приховують”, — ділиться чоловік.
Він додає, що освітянам зараз дуже складно спілкуватися з кимось поза системою: усі інформаційні матеріали контролюються, фіксується навіть доступ до окремих документів.
Тим часом мережеві сервіси — під прицілом блокувань і фільтрацій. Мобільний інтернет у Луганській області періодично обмежують, дротовий інтернет працює повільно через систему блокувань і контролю.
“Дуже активно блокують VPN-сервіси: буває, взагалі жоден не працює. Водночас з’явилися фейкові мережі, контрольовані ФСБ, які працюють завжди. Як правило, це зовсім нові застосунки з мінімумом користувачів”, — розповідає Віктор.
Такий контроль ускладнює інформаційний обмін, унеможливлює вільний доступ до новин і спілкування з зовнішнім світом.
Стан медицини та соціальні умови
Стан медичної системи, за словами співрозмовника, стабільно тяжкий.
“Якщо в Луганську через знайомства або гроші ще можна потрапити до нормальної лікарні, то в менших містах до медзакладів краще не звертатись, бо “залікують””, — зазначає Віктор.
Він припускає, що головна проблема — у кадрах. У лікарнях працюють або літні фахівці, або зовсім недосвідчені молоді спеціалісти. Натомість кваліфіковані медики не хочуть залишатися в окупованому регіоні через мізерні зарплати та постійне перевантаження.
І хоча в окремі заклади привозять нове обладнання, це мало допомагає — фахівців для його використання бракує, а черги — величезні. Рівень смертності, як стверджує Віктор, “катастрофічний”.
Економіка: високі ціни та низька якість життя
Серед гострих соціальних проблем — зростання цін. Співрозмовник відзначає, що це пов’язано насамперед із масовим завезенням військових і їхніх родин з Росії. Здорожчання підвищує попит на житло, товари та послуги, що тягне за собою підвищення вартості життя.
“Справжня колонізація”, — так описує процес Віктор.
Місцеві, які погоджуються на контракти в лавах ЗС РФ, часто опиняються на передовій, тоді як приїжджі з Росії військові та їхні родини займають “кращі”, тилові позиції.
Попри високі ціни, товари в області доступні, але їхня якість залишає бажати кращого — на ринку багато китайського імпорту низької якості. Сфера послуг істотно відстає від довоєнних стандартів.
“Досі немає нормальної логістики для доставки товарів, навіть місцева пошта працює не напряму, а через окремі відділення в Ростовській області. Очевидно, що окуповані території не стільки інтегровані, скільки “прикріплені” до Росії як якийсь зайвий, обтяжуючий елемент”, — ділиться місцевий житель.
Питання води й базових умов життя
Одна з найгостріших проблем в окупованій Луганській області — водопостачання. Центральні мережі працюють нестабільно або не працюють зовсім, багато людей бурять свердловини, адже без цього жити дуже важко.
Віктор наголошує: “Так не живуть у 21 сторіччі”.
Окупаційна “адміністрація” обіцяє вирішити проблему, але ситуація не змінюється. Співрозмовник упевнений: відновлення стабільного водопостачання після деокупації буде сприйняте як одне з перших помітних полегшень для населення.
Демографічні зміни та настрої населення
На Луганщині паралельно з низкою проблем відбувається масове переселення росіян: окрім військових, сюди привозять працівників та адміністративний персонал, аби закрити питання гострого дефіциту кадрів.
“Вони (росіяни — ред.) руйнують корупційні зв’язки з Україною й будують нові з Москвою, адже хабарництво нікуди не зникло. Замінюють неблагонадійних крадіїв на “своїх””, — розповідає Віктор.
Ворог прагне замінити корінне населення Луганщини російськими громадянами. Співрозмовник вважає, що в разі внутрішнього колапсу в Росії багато з цих людей швидко покинуть регіон, залишивши вакуум влади.
Щодо настроїв, місцеві жителі висловлюють загальну втому від війни та тривалої окупації. Віктор зазначає, що ніхто вже не очікує швидких рішень ні від однієї зі сторін, багато людей впадають у депресію через затяжний процес мирних переговорів. Водночас у луганчан зберігається віра в майбутнє повернення під український прапор.
“Зараз часи тотального окупаційного болота. Але ми все ще віримо й чекаємо на Україну, і, вірю, що дочекаємось”, — підсумовує співрозмовник.
Читайте також: Мігранти, солдати та “свої”: як і ким Росія заселяє окуповані території, витісняючи українців.
Автори: Марта Іваненко, Олексій Артюх
