Минає четвертий рік від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Відтоді суспільство пройшло через втрати, переосмислення й досвід, який визначає сьогоднішнє уявлення про майбутнє.
До річниці великої війни ТРИБУН згадує розмови з військовими та експертами родом зі сходу України — про відповідальність, деокупацію, перемогу й те, що чекає після завершення бойових дій.
Олексій Біда
Уродженець Луганська, правозахисник і військовослужбовець Олексій Біда переконаний: звільнення окупованих територій саме по собі не вирішить усіх проблем. Потрібна консолідація зусиль — як всередині країни, так і на міжнародному рівні.
“Щось робити треба й нашим міжнародним партнерам. Якщо така консолідація зусиль буде, тоді це станеться. Зараз цієї консолідації сил немає навіть в Україні. Хтось воює вже четвертий рік, хтось ховається вже четвертий рік, а для когось війни взагалі немає”, — говорить він.
Біда наголошує на складності майбутніх рішень щодо колабораціонізму. На його думку, відповідальність має бути диференційованою — залежно не лише від посади, а й від конкретних дій людини.
“Вчитель історії таємно може розповідати дітям про історію України більш-менш неупереджено. Ця диференціація має бути не лише за спеціальністю, а й безпосередньо за особистими діями людини”, — наголошує військовий.
Водночас він звертає увагу на неготовність держави до системної роботи зі звільненими територіями — від підтримки цивільних до розв’язання проблем переселенців. На його думку, перші десятиліття після деокупації мають стати періодом гуманітарної місії, відновлення інфраструктури та створення умов для повернення людей.
Олександр Хара
Дипломат і експерт із безпеки Олександр Хара нагадує: російська агресія не виникла раптово у 2022 році. Підготовка тривала щонайменше десятиліття — через інституції, церкву, культурну та інформаційну політику.
“Через те, що український уряд тоді не вів активної інформаційної політики й фактично не формував проукраїнський порядок денний у свідомості людей, у регіоні з’явилася певна кількість відвертих противників української держави. А більшість населення становили ті самі “homo sovieticus” — пасивні, аполітичні спостерігачі, які стали статистами в цій спецоперації”, — вважає дипломат.
Він підкреслює, що події 2014 року не були “внутрішнім вибором” областей, а стали результатом спецоперації російських спецслужб. Чоловік додає: війну неможливо завершити лише дипломатичними деклараціями — ключову роль відіграють Збройні сили України та реальна підтримка партнерів.
Віталій Панаіт
Віталій Панаіт нині командує взводом ударних безпілотників. Повномасштабне вторгнення для нього почалося з дзвінка матері вранці 24 лютого.
“24 лютого вранці подзвонила мама й сказала: все, бомблять. Я спершу навіть не зрозумів, бо в Сіверськодонецьку тоді не було одразу ні масованих влучань, ні серйозних бойових дій — це почалося вже трохи згодом”, — згадує він.
Говорячи про перемогу, військовий наголошує: держава — це передусім люди та їхня згуртованість.
“Перемога для нас зараз — це хоча б збереження державності. Це теж буде перемога. Я хочу, щоб країна вистояла й пережила післявоєнний період, бо він буде не менш складним, ніж теперішній”, — зазначає Панаіт.
Марк Бабаревич
Письменник і ветеран із Донеччини Марк Бабаревич переконаний: завершення бойових дій не означатиме автоматичного завершення війни в суспільстві.
“Жодна війна так не закінчується”, — додає він.
Військовий говорить про майбутню адаптацію сотень тисяч військових та про внутрішні інформаційні загрози. За його словами, Україні доведеться пройти довгу психологічну боротьбу — за тих, хто воював, і за тих, хто залишився під впливом російської пропаганди.
Дмитро “RUFOUS”
Військовий і музикант Дмитро, відомий під псевдонімом “RUFOUS”, розглядає перемогу насамперед як припинення бойових дій. Водночас він не має ілюзій щодо майбутнього.
“Я більш ніж впевнений, що, навіть якщо зараз це закінчиться, то згодом буде ще одна війна — це лише питання часу”, — каже захисник.
Він прагне повернення до нормального життя, але визнає: стабільність залежатиме не лише від України, а й від дій Росії та міжнародного середовища.
Читайте також:
- “Окупація зараз – максимально жорсткий режим”: інтерв’ю з Артемом “Східним”. Частина 1
- “Вдома на мене чекають лише могили рідних”: Артем “Східний” про окупацію, війну та цивільних полонених. Частина 2
