Нова фаза війни змусила підприємицю з Рубіжного кардинально змінити рід діяльності та відкласти улюблену справу.
До 24 лютого Юлія займалвсь повітряними кульками, композиціями з них і роздрібною торгівлею товарів до свят.
“Ранок 24 лютого пам’ятаю мов вчора. Як і зазвичай, наш ранок почався дуже рано і на момент, коли пролунали перші вибухи, ми вже працювали. Телефон розривався від дзвінків рідних, які казали, що треба терміново виїжджати, але ми наполегливо доводили, що в нас сьогодні робота і щільний графік. Зараз розумію, наскільки це вже було несуттєво і нвіть зухвало”, – поділилася підприємиця.
Юлія з чоловіком у той день переймалися: чи вийде замовник отримати свою доставку, чи, можливо, він вже поїхав. Але, не зраджуючи улюбленій справі та клієнтам, чоловік сів за кермо та поїхав відвозити замовлення під тоді ще незвичні звуки сирени. Клієнт тоді ще теж не встиг оговтатись від всіх подій і з радістю отримав такий очікуваний подарунок для дружини, адже День народження ніхто не скасовував.
З кожним днем усі розуміли, що нам ще довго буде не до свят.
14 березня вони виїхали з Рубіжного попри всі внутрішні протиріччя й надію на те, що ось-ось все закінчиться.
“При черговому обстрілі наша машина дивом вціліла і прийшло розуміння того, що згодом просто не буде на чому виїжджати. До того ж, закінчувалися запаси їжі й води, а магазини давно не працювали в звичному режимі. До останнього ми планували перечекати весь цей жах. Але одного дня ми сіли в машину, без скла та з побитим уламками кузовом, взяли батьків, собаку, кота та поїхали”, – розповіла Юлія.
Тепер, поки свята “не на часі”, а їх місто майже повністю знищене, Юлія працює в сфері розмінування.
Повне інтерв'ю з рубіжанкою можна почитати за посиланням.
Читайте також про асоціації та спогади мешканців Рубіжного про своє місто.
