Рубіжани Наталія та Володимир Наумови до повномасштабної війни мали успішний бізнес. Вони розвивали дві сфери - продаж срібних прикрас та спорт. Все їх майно на Луганщині було розкрадено в 2022 році, тож родина змушена була починати все спочатку. Зокрема, довелося опанувати нові напрямки – роботу нянею та домашнього майстра.
Кореспондентці ТРИБУН пані Наталія розповіла про діяльність у Рубіжному, початок вторгнення, роботу в Польщі, а також поділилася планами на майбутнє.
Родина Наумових створила мережу магазинів зі срібними прикрасами “Ювелірний Рай” у Рубіжному і Сєверодонецьку. Крім того, чоловік мав ювелірну майстерню в ТЦ “Джаз”.
“До вторгнення щасливо жили зі своєю родиною в рідному місті. У домі, який будували 5 років. Керували і самі працювали в магазинах, тренажерній залі, ювелірній майстерні. Займалися спортом, виховували своїх чотирьох дітей. Мріяли, будували плани, розвивалися, насолоджувалися життям”, – розповідає рубіжанка.
Війна прийшла в їх родину ще в 2014 році. Перший магазин підприємці відкрили в грудні 2013 року на центральному ринку в Рубіжному і вже менше ніж за рік довелося вивозити дітей і частину золотих прикрас до Харкова. Якийсь час там теж функціонував магазин. Жінка разом з дітьми встигла пожити в Харкові, Куп’янську та Бердянську, а чоловік на той час ще працював на іншому ювелірному підприємстві. Та, все ж, коли ситуація стабілізувалася, вони відновили роботу в рідному місті.
“Ми починали з маленького магазинчику на ринку. Згодом одночасно працювали 5 магазинів. Так, колись ми були молоді та амбітні. Спеціалізувались на реалізації срібних прикрас. Але не одразу ми прийшли до цього. Спочатку було і золото, і срібло. Однак важко було конкурувати по золоту з іншими магазинами міста, у яких власне виробництво. Тому ми перейшли на срібло. У нас була достатньо велика команда – інколи й до 20 людей”, – додає пан Володимир.
У 2020 році в Рубіжному Наумови також відкрили тренажерну залу “Super Gym”. Спочатку вона функціонувала на 7 мікрорайоні, а пізніше розширилися та переїхали у приміщення над магазином “Фокстрот” на вул. Менделєєва.
Це була мрія чоловіка ще з дитинства – створити в рідному місті класний простір для тренувань для всієї родини. Тому до нас і ходили родинами.
“Рубіжне – наш дім. Найулюбленіше місто в світі, де з’явилася наша родина, де народилися наші діти. Місто, з якого ми ніколи не хотіли їхати. Докладали зусиль для того, щоб воно тільки квітло та розвивалось”, – ділиться жінка.
Перший день повномасштабної війни пані Наталія згадує зі сльозами на очах.
“Моторошно. Прокинулись у той день від сильного вибуху близько 5 години ранку. Подзвонив брат чоловіка з Харкова та сказав, що їх місто бомблять. Ми написали продавцям, що на роботу не виходимо.Заправили машини, купили продуктів. Чоловік поїхав у Сєвєродонецьк та забрав товар із магазинів до нас у будинок”, – описує свій день 24 лютого 2022 року.
У власному будинку у Варварівці родина прожила 10 днів. Коли вибухи почастішали, пані Наталія з дітьми перемістились у підвал школи №2, а чоловік із собакою – в квартиру в Рубіжному. Коли в місті зникло світло, Наумови вирішили виїжджати.
Страшно було і залишатися, і їхати.
За словами рубіжанки, коли залишали будинок з товаром і всіма цінними речами, не думали, що не зможуть більше повернутися туди.
“У Варварівку за кілька годин зайшли росіяни і нас туди вже просто не впустили. Там залишився ще й наш кіт. Через кілька днів замок у будинку зламали, все перевернули. Цінні речі вкрали. Котика випустили. Про це повідомила сусідка, яка проходила повз нашого будинку і побачила той жах”, – розповідає підприємиця.
Спочатку родина виїхала в Дніпро. Там знайомі дали квартиру, щоб переночувати. Наступного дня двоюрідний брат пані Наталії запропонував жити разом у будинку біля Дніпра, в селі Обухівка. Житло там надала волонтерка.
Приблизно через тиждень Наумови вирішили їхати в Польщу. Обрали місто Марки, бо там жив ще один двоюрідний брат жінки. Місто знаходиться неподалік від Варшави. За словами підприємиці, ці міста розташовані як Сєвєродонецьк і Рубіжне.
“Тут ми отримали дуже велику підтримку від польських родин. Нам допомогли зробити ремонт і облаштувати квартиру, яку ми згодом винайняли. Допомагали всім: від виделок до ламінату. Бо ми заїхали в пусту квартиру від забудовника. Просто житла, яке б підходило нашій великій родині з собакою, там не було. До цього майже місяць ми мешкали в будинку в польської родини, яка нам виділила третій поверх”, – розповідає рубіжанка.
У 2023 році Наумови відкрили ювелірну майстерню в Марках. Однак пропрацювала вона недовго, бо за словами підприємиці, обрали не дуже вдале місце. Зараз вони в пошуках нового.
Пан Володимир наразі ремонтує ювелірні вироби вдома для кількох місцевих магазинів і приватних клієнтів. Також він тренує в кількох залах Варшави. І ще працює як майстер на годину.
Жінка, в свою чергу долучилась до міжнародної компанії “Mary Kay” та розвивається як б'юті-експертка. Крім того, вона відновила продаж срібних прикрас через Instagram.
“Спочатку працювали лише під замовлення. Зараз потроху накопичую склад. Багато наших улюблених клієнтів розʼїхались по всьому світу. І вони хочуть купувати прикраси українських виробників. Бо наше - найкраще. Замовники чекають, поки я замовлю в Україні, згодом мені передають в Польщу, і вже потім я надсилаю по всьому світу. Дуже вдячна, що мене підтримали, продовжують замовляти, чекають, рекомендують в інших країнах”, – каже підприємиця.
Поновила продаж прикрас саме патріотичною серією. Адже, за словами підприємиці, українці навіть у цьому вбачають самоідентифікацію.
А ще пані Наталія працює нянею в двох родинах. Це, за словами жінки, її перший досвід такої праці, але вона задоволена.
Інакше тут не виживеш. Щоб комфортно себе почувати та щось мати – треба працювати. Але нам подобається такий ритм. Ніколи не буває нудно.
Діти ходять до польської школи і онлайн навчаються в українській. Старший син Наумових вже закінчив перший курс університету в Словаччині, а на літо влаштувався в МакДональдс.
“Важко все починати з нуля в чужій країні. Бо колись ми мали все і тепер цього не стало. Поступово вчимо на практиці польську, але особливих труднощів через мову не виникає, адже в Польщі зараз багато українців. Можливо, нам пощастило. Бо чула багато історій про те, що поляки нас не люблять, ми їм набридли, тощо”, – розповідає підприємиця.
Життя змусило рубіжан стати вимушеними мігрантами, але, все ж, родина Наумових планує повертатися на Батьківщину та вірить у перемогу України.
