Сєвєродончанка Мирослава – переселенка, яка нині живе у Львові. 8 років тому дівчина почала займатися кондитерською справою, пізніше – відкрила власну студію, а в 2022 році змушена була починати все спочатку.
Своєю історією Мирослава поділилася з кореспонденткою видання ТРИБУН.
Дівчина народилася в Сєвєродонецьку, на Луганщині. Навчалася на юристку, але за спеціальністю не працювала.
“Коли вступила до університету, мені потрібні були гроші. Я тоді була у великому місті, а у батьків грошей не просила. Тому треба було якось крутитись. На той момент я любила дивитись у YouTube кондитерські відео і поглинала в себе інформацію, як губка. Подумавши, що я теж так можу, створила інстаграм-сторінку і вже за три дні прийняла своє перше замовлення”, – згадує сєвєродончанка.
На зароблені гроші 19-річна Мирослава придбала інвентар і так почався розвиток її справи.
За два місяці до повномасштабного вторгнення вона разом зі своїм чоловіком відкрила кондитерську студію “MIRACAKE” в Сєвєродонецьку.
Там реалізовувалися різноманітні десерти, також Мирослава готувала випічку для відомої серед містян кавʼярні “Coffee Panda”.
До 24 лютого я не вірила, що почнеться війна. Дивлячись новини, думала, що це якась провокація, яка швидко закінчиться.
Згадує, що в перші дні повномасштабного вторгнення не знали, що робити, куди їхати, що чекає далі. Мали надію, що за кілька днів це все закінчиться.
Родина виїхала з міста 16 березня.
“Сєвєродонецьк почав розквітати, як ніколи, саме перед повномасштабною війною. І він запамʼятався мені саме таким, не дивлячись на всі жахіття, які там відбувалися. Сєвєродонецьк в мене асоціюється з лісом. Я з дитинства жила біля лісу, коли бачу схожу місцевість – завжди поринаю у спогади дитинства та мирного життя. Друга асоціація – це АЗоТ. Батьки працювали там все життя, а ми влітку їздили на море від комбінату, взимку – отримували солодкі подарунки”, – поділилася спогадами Мирослава.
Квартира та студія Мирослави залишилися в окупації. Що з ними наразі – невідомо.
За два місяці після переїзду у Львів дівчина поступово повернулася до роботи.
Починати все спочатку було страшно. І вже не хотілося вкладати в бізнес великі кошти. Тому великі дитячі або весільні торти я зараз не роблю.
За словами Мирослави, спочатку вона робила торти по собівартості і її відмічали в Instagram багато людей. Спрацювало сарафанне радіо, а потім реклама через спеціальний кабінет.
Зараз дівчина готує популярні бенто-торти – маленькі торти з кремовим малюнком або написом), трайфли – десерти у стаканчиках, а також капкейки.
Серед проблем, з якими переселенці доводиться стикатися, найголовнішою є відсутність стабільного електропостачання. Адже на території всієї України діють стабілізаційні або аварійні відключення.
Надалі вона планує додати в асортимент порційні десерти. Питання про відкриття власної студії у Львові, каже Мирослава, поки на паузі, але в майбутньому, все ж, цілком можливо.
Мрію про мирне життя, щоб закінчилась війна. А далі все буде!
Читайте також: Переселенка з Рубіжного готує десерти на Полтавщині та мріє про власну кавʼярню-кондитерську
