Товариство підтримки України “Майдан” – організація, що була створена у 2022 році небайдужими українцями, які вимушено виїхали до Німеччини у місто Баден-Баден через повномасштабне вторгнення. Товариство працює вже майже три роки. За цей час їм вдалося скоординувати підтримку та допомогти з нагальними потребами багатьом біженцям з України і головне – заохотити їх не забувати про своє українське коріння.
Одна з організаторок спільноти “Майдан” Ярослава Стемковська розповіла виданню ТРИБУН про заснування товариства, надання допомоги українським біженцям, організацію зборів коштів для потреб ЗСУ та проведення заходів, що сприяють збереженню національної ідентичності українців.
Ярослава Стемковська – миколаївчанка. Вона має вищу освіту з кількох спеціальностей, але її основною діяльністю є психологія. Багато років вона працювала психологом, заступником директора з виховної та наукової роботи в Миколаївському ліцеї “Академія дитячої творчості”. Пані Ярослава – кандидат педагогічних наук.
Її гасло: “Роби, що можеш, з тим, що маєш, там, де ти є”.
“Все життя я навчаюся. Я закінчила Київський університет менеджменту – магістр з управління закладами вищої освіти, філію Київського університету мистецтв – соціальний педагог, і Миколаївський університет – психолог. В Інституті педагогіки НАПН України захистила кандидатську. Зараз я закінчую Криворізький національний університет, буду вчителем біології – те, чого мені не вистачало як психологу, – біологічних знань. Можливо, саме навчання допомагає мені опанувати себе і рухатися далі, не зважаючи на всі трагічні ситуації, що спіткали українців”, – каже психологиня.
З початком повномасштабного вторгнення багато українців вимушено виїхали за кордон задля збереження свого життя та життя своїх дітей. Так і Ярослава Стемковська разом зі своєю сім’єю через часті обстріли міста виїхала з Миколаєва у Німеччину.
“У мене є ще два сини, але вони дорослі, тож залишилися в Україні. Мій старший син є офіцером ВМС України й служить на корветі «Іван Мазепа». А я разом зі своїм молодшим сином та мамою поїхала до моєї викладачки Світлани Рябинської у Баден-Баден. Я дуже їй вдячна за запропоновану допомогу. Ми сподівалися, що це не буде тривати довго: один-два місяці – і ми повернемося додому. Але війна продовжується”, – згадує миколаївчанка.
У жовтні 2023 року пані Ярослава повернулася до Миколаєва, щоб працювати. Заступила на посаду директорки Центру професійного розвитку педагогічних працівників.
“Залишила сина разом зі своєї мамою і поїхала додому працювати, адже моє місце там, в рідному Миколаєві. Але ненадовго. Дитина потребує мене, він підліток, а везти його сюди небезпечно. У Миколаєві досі немає води, а наш будинок розташований біля воєнного аеродрому. Тому я повернулася у Баден-Баден”, – розповідає Ярослава Стемковська.
На початку повномасштабної війни до Баден-Бадену приїхало чимало українців. Всі були розгублені та засмучені. Тож пані Ярослава разом з іншими небайдужими українцями почала організовувати допомогу людям.
“Хибна думка, що всі українці, які опинилися за кордоном, почувають себе добре. Люди перебували – і досі багато хто є – у депресивному стані, і треба було щось робити, щоб допомогти їм опанувати себе й повернутися до більш-менш нормального життя. На початку було дуже складно, особливо тим, у кого було зруйноване житло, хто вирвався з окупації, та тим, у кого загинули рідні, знайомі… І тому моя перша думка – згуртувати, об’єднати та надати допомогу українцям.
А допоміг нам зробити перші кроки Анатолій Шайкевич, миколаївчанин, який вже понад 20 років живе у Баден-Бадені й має великий досвід у роботі громадських організацій, а також чітку проукраїнську позицію.
Також багато допомоги надходило від єврейської спільноти Баден-Бадену/IKG Baden-Baden та UkraineHilfe. Особливо вдячні Ірині Грінберг за ініціативу й системну підтримку українців. Від початку і до сьогоднішнього дня вони допомагають нам всім чим можуть. Це ті люди, які підтримали нас, на яких ми спираємося”, – каже волонтерка.
З часом товариство “Майдан” об’єднало людей в одну велику команду. Зокрема це Ярослава Стемковська, Олена Куряченко, Ганна Горошко, а також це ті люди, які також в постійному процесі волонтерства: Світлана Сергєєва, Тетяна Оліво, Руслан Оліво, Людмила Мирон, Наталя Івчук, Валентина Бучко, Людмила Рощіна, Катерина Флоренко, Оксана Дорофєєва та інші українці та українки, які роблять свій внесок у розвиток спільноти.
Пані Ярослава розповідає, що Олена Куряченко від самого початку війни в Україні у 2014 році разом з родиною здійснювала волонтерську діяльність, й свій досвід і завзятість вона дарує зараз цій спільноті. А з Ганною Горошко вони познайомилися у 2022 році, коли разом з іншими волонтерами готували й годували гарячими обідами всіх українців, які цього потребували.
“За документами голова організації – я, проте у нас немає поділу за посадами. Ми – одна команда, і ми всі працюємо. Безкоштовно, за рахунок власного часу. Олена Куряченко, Ганна Горошко і я починали втрьох, за що я їм безмежно вдячна і пишаюся нашим знайомством. Зараз до нас долучаються ще багато українців і дуже приємно, що серед них чимало молоді. Кожен робить те, що вміє. Хтось в’яже сувеніри, шкарпетки для ЗСУ, хтось готує, ліпить вареники, пече, варить борщ, проводить майстер-класи, хтось організовує заходи… Це постійна співпраця. Іноді важко, втомлюємося, але коли розуміємо, для чого це все – рухаємося вперед”.
Збереження національної ідентичності українців – одна з головних цілей товариства “Майдан”. Пані Ярослава зазначає, що для неї дуже важливо, щоб наші діти не втратили українське.
“Деякі дорослі забувають про своє коріння, коли потрапляють в комфортні умови, а діти – тим паче. Тому для нашої команди вкрай важливо, щоб діти пам’ятали українську мову, історію, щоб вони знали і не забували, звідки вони, де їхнє коріння. Вони йдуть до дитячих садочків, у школи, інтегруються у нове суспільство, і тут головне – щоб вони залишилися українцями. Ми робимо все можливе задля цього”, – стверджує голова спільноти “Майдан”.
Для маленьких українців команда товариства організовує багато заходів, завдяки яким вони можуть дізнаватися більше про Україну, її мову, культуру і традиції.
“Завдяки тому, що адміністрація міста надає нам зал у міській бібліотеці, ми маємо можливість показувати дітям фільми та мультфільми українською мовою. Ми дуже вдячні владі Баден-Бадену за підтримку. У нас також проходять різні майстер-класи. Наприклад, до свята Великодня – вчимо дітей розмальовувати писанки, ліпити вареники. І при цьому обов’язково розповідаємо про історію та культурну спадщину України”.
Для дорослих також створюється безліч активностій з фокусом на українську культуру.
“Ми проводили літературний вечір Тараса Шевченка, вечір поезії Ліни Костенко. Зазначу й про різдвяні свята. Багато німців чекають на Різдво, а ми їх пригостимо борщем та варениками. Таким чином відбувається знайомство німецького суспільства з українською культурою та традиціями. Це ми робимо вже третій рік”, – розповідає волонтерка.
Також Ярослава Стемковська зазначає, що одним з важливих кроків до збереження національної ідентичності стали порятунок книжок зі шкільної бібліотеки Миколаєва, де вона працювала, та відкриття відділу української книги у міській бібліотеці міста Баден-Баден.
“З самого початку війни, коли ще щільно обстрілювали Миколаїв, директорка школи, в якій я працювала, Ганна Матвєєва, разом з волонтерами зібрали ці книжки та перевезли до Баден-Бадена.
Вже там ми познайомилися з директором місцевої бібліотеки. Ця бібліотека стала найкращою бібліотекою землі Баден-Вюртемберг, – не останню частину до її успіху зробив й внесок товариства – відкриття відділу української книги."
Вагомим досягненням спільноти є створення дитячого хору “Діти України”. Завдяки його керівниці, Олені Добрицькій, яка змогла дати можливість розвиватися вокальним талантам підлітків, німецьке суспільство знайомиться з українською музикою й піснями.
Також разом з волонтерською спільнотою Ukraine Hilfe Baden-Baden команда товариства “Майдан” працює над організацією допомоги дітям-сиротам. Представник благодійної організації Ukraine Hilfe Baden-Baden Євген Примак також є постійним помічником українців та благодійником у проведенні наших заходів. Нещодавно їхня спільна допомога надійшла до південноукраїнського центру соціально-психологічної реабілітації дітей. Крім того “Майдан” разом з благодійними організаціями Team Help Ukraine, Ukraine Hilfe Baden-Baden та українською спільнотою міста Баден-Баден передали Лисогірській спеціальній школі Первомайського району Миколаївської області високоякісну індукційну плиту.
Допомога Збройним силам України – провідна справа у діяльності команди товариства. Ярослава Стемковська розповідає про те, що гроші на потреби української армії збираються українцями, німцями та всіма небайдужими людьми, коли вони відвідують заходи і свята, організовані волонтерами “Майдану”.
“Ми організовуємо багато тематичних заходів. Наприклад, 3 жовтня ми провели українські вечорниці. Тут є така тема – інтеркультурні тижні, коли біженці з різних країн організовують якісь цікаві події. А ми зробили це так, що досі всі місцеві згадують. На 6 січня у нас запланований «Родинний гриль». Ми це робимо у горах. Проте це все не тільки для того, щоб розрадити людей. Кожен, хто відвідує захід, обов'язково донатить, бо ми безперервно збираємо гроші на армію”.
Зараз команда волонтерів завершила збір на Starlink для 81 ДШВ. До цього збирали гроші для закупівлі “натівських” шоломів для військових, що перебувають на покровському напрямку. Антидронові плащі, м'які бронежилети, Mavic, автівка – все це вже перебуває на потрібних напрямках. І це тільки частина вже здійсненої допомоги.
“В Києві існує волонтерська організація Team Help Ukraine, яку тут, у Бадені, представляє волонтер Дмитро Беккер. Дмитро – невтомний янгол-охоронець наших хлопців на фронті, від початку війни і по сьогоднішній день на зв’язку з військовими. Саме через нього ми створюємо ґрунт для зборів, організовуємо, збираємо кошти, а він все закуповує та передає на фронт”.
Крім цього, команда товариства активно влаштовує демонстрації та мітинги, аби заявити про себе та привернути увагу німців до війни в Україні.
“Ми розповідаємо про Україну як тільки можемо. Демонструємо те, хто ми такі та що робимо. І на сьогоднішній день німці нам кажуть, що як тільки закінчиться війна, вони поїдуть з нами до України. Дивуються, що ж це за країна, в яку ми так прагнемо повернутися”, – з теплою усмішкою каже волонтерка Ярослава.
Читайте також: У Словенії працює суботня школа “Рукавичка” для українців: Ольга Мороз про діяльність та складнощі
