У степах між Сіверським Дінцем і річкою Луганню кінця XVIII століття не було ні міст, ані заводів — лише запорозькі зимівники та козацькі слободи. Важко повірити, що саме тут, на порожньому місці, шотландський інженер почне будувати металургійний гігант за європейськими технологіями. Що британці привезуть сюди парові машини й навчать місцевих українців професіям, яких тут ніколи не існувало. Що вулиця в центрі майбутнього промислового міста носитиме назву "Англійська".
Шлях Луганська — це путівник про те, як європейські інженери й українська праця створили промисловий Донбас. Про людей з іменами та прізвищами, які приїхали сюди молодими, залишилися назавжди й заклали те, що пережило імперії, але внесок яких різна влада намагалася викреслити з історії.
1. Шотландець з Каррона, який змінив українські степи
Чарльз Гаскойн народився 1737 року у Великій Британії. Його батько був британським офіцером, а мати — донькою шотландського лорда Елфінстона. Після роботи в Ост-Індській компанії він одружився з Мері, донькою промисловця Самуїла Гарбетта, і в 1765 році став партнером металургійного заводу "Карронська компанія" на річці Каррон у Шотландії. У 1769-му Гаскойн очолив завод, який на той час вважався одним з найбільших ливарних підприємств Європи.
Завод прославили каронади — короткоствольні корабельні гармати з великим калібром, які Гаскойн удосконалював протягом десяти років. Ці гармати стали основною зброєю британського флоту, бо були легшими від звичайних, а кораблі могли нести їх значно більше.
Наприкінці 1770-х якість російських гармат залишалася жахливою: дев'ять з десяти не витримували випробувань. Григорій Потьомкін-Таврійський почав переговори з Гаскойном, пропонуючи йому переїхати до Росії та налагодити виробництво озброєння.
У травні 1786 року Гаскойн відплив до Кронштадта на власному кораблі. Він взяв із собою чотирнадцять майстрів з Каррона, обладнання та креслення. Британський уряд намагався заборонити вивезення передових військових технологій, але Гаскойн обійшов заборону. Контракт виглядав приголомшливо: 2500 фунтів стерлінгів на рік — сума, за яку в Англії можна було купити маєток.
2. Три місяці в степу й указ про завод
У 1794 році Гаскойн, якому вже виповнилося 57, отримав завдання від імператриці: знайти місце для нового металургійного заводу на півдні імперії. Він провів три місяці в малонаселених східних землях України, вивчаючи поклади вугілля й залізних руд, шукаючи придатні будівельні матеріали та флюси для доменних печей.
Гаскойн обрав давній запорозький зимівник Кам'яний Брід біля річки Лугані. Тут було все необхідне: вугілля неподалік, залізна руда, вода для заводу.
14 листопада 1795 року Катерина ІІ підписала указ про будівництво ливарного заводу з кошторисом 650 тисяч карбованців. Взимку в Петрозаводську виготовили техніку, а креслення розробив Гаскойн особисто.
Навесні 1796-го до місця будівництва виїхали Чарльз Гаскойн, наглядач майбутнього заводу А. Пікарон, троє шотландських інженерів та робітники. Вони привезли технології промислової революції в український степ. І протягом року в майбутньому Лисичанську будували першу в Україні вугільну штольню глибиною 36,2 метри. Англійський інженер Томас Ропер шукав і видобував вугілля для нового заводу.
З 1797 року шахту очолив А. Сміт. За сім років він розвідав нові поклади, розробив системи видобутку, збудував кам'яні казарми для шахтарів і шпиталь. Його колега Г. Шериф спорудив тут першу парову машину.
У 1799 році прибув відомий ливарний майстер Джон Вокер. В жовтні 1800-го запрацювала перша доменна піч України. Вперше чавун виплавили на кам'яновугільному коксі, а не на деревному вугіллі.
Перші відлиті ядро, гранату й бомбу урочисто відправили до Бергколегії в Петербург. Але вони не витримали випробувань — чавун виявився низької якості. Гаскойн удосконалював луганські домни до самої смерті 1 серпня 1806 року, проводячи дослід за дослідом.
Під час війни з Наполеоном створений Гаскойном завод став одним з головних постачальників гармат та боєприпасів для російської армії.
3. Вулиця, де жили британці
Для майстрів, які приїхали з Гаскойном, побудували окремі будинки. Вони утворили цілу вулицю, яку назвали Англійською. Це була перпендикулярна система забудови, звична для європейських міст того часу, але незвична для українських степів.
Англійська вулиця разом із Базарним майданом стали історичним центром майбутнього міста. Британські фахівці не просто працювали тут — вони жили, створювали родини, будували свій європейський побут серед українського степу.
Назва Англійська протягом двох століть нагадувала про тих, хто заклав місто. Нині вулиця носить ім'я Володимира Даля, але історична пам'ять залишається.
4. Лисичанськ — перше вугільне серце імперії
На початку XIX століття Лисичанський рудник забезпечував три чверті всього вугілля Російської імперії. Саме тут вперше в імперії почали коксувати кам'яне вугілля для виплавлення чавуну на Луганському заводі.
Першими шахтарями були кріпаки, переселенці та рекрути, які працювали в небезпечних умовах. Першу штольню збудували за рік під керівництвом британських інженерів.
Британські технології видобутку та переробки перетворили Лисичанськ на перший вугільний центр регіону. Звідси, з шахт, закладених англійськими інженерами, починалася індустріальна історія Донбасу.
5. Українці й британці — перша промислова школа
Першими інженерами на заводі стали британці. Робітниками — місцеві українці з навколишніх сіл Фащівки, Оріхового, Петропавлового й Городища, а також майстри, завезені з олонецьких і липецьких заводів.
Британські фахівці навчали українців професіям, яких тут раніше не існувало. До приходу європейців люди в цьому регіоні займалися переважно землеробством. Англійські інженери створили перші професійні школи металургів та шахтарів на українських землях.
Серед перших робітників було чимало поляків, яких звозили сюди замість каторги. Британці працювали в межах кріпосницької системи Російської імперії — це була темна сторінка історії.
6. Спадщина, що пережила імперії
Луганський ливарний завод працював до 1887 року. У 1895-му на його місці заснували Луганський патронний завод. Навколо заводу виросло містечко Луганський завод, яке 1882 року стало повітовим містом Луганськ. До речі, спочатку Луганськ забудовувався за системою, де вулиці вздовж берега мали назви, а перпендикулярні вулиці-лінії – номери. А перша доменна піч, збудована за проєктом Гаскойна, стала символом міста — її зобразили на гербі та печатках повітового Луганська, а згодом — і на поштових марках. Це визнання того, що з металургії почалася історія промислового міста.
Коли ми говоримо про Луганськ, важливо пам'ятати імена людей, які створили це місто. Чарльз Гаскойн, Томас Ропер, А. Сміт, Г. Шериф, Джон Вокер, — ці шотландці, англійці та валійці приїхали сюди як будівничі нової промислової цивілізації. Вони привезли технології, знання, досвід. Навчали будували заводи та шахти, закладали основи металургії й вугледобування. Вони залишалися тут, одружувалися, народжували дітей, помирали й були поховані в українській землі.
Луганськ з самого початку будувався за європейськими стандартами, європейськими руками та українською працею. Ця історія — про ідентичність регіону, про те, ким ми є насправді. Про те, що Луганщина завжди була частиною європейської промислової цивілізації.
Читайте також: Бельгійська спадщина Луганщини: 8 фактів, які ви могли не знати про Лисичанськ.
