4 роки тому студенти вишу-переселенця з Луганська власними силами почали розбудовувати студентське самоврядування, а разом з ним - і простір можливостей та саморозвитку для місцевої молоді. За весь час університет сам став місцем активних змін, студентського дозвілля та молодіжних ініціатив. Серед ініціативної групи знайшовся студент, який вже на 2 курсі перейняв на себе відповідальність за втілення бажань студенської молоді в реальність. Зараз він виховує нове покоління лідерів Сєвєродонецька, привчає до сортування та відкриває власний бізнес з працевлаштування студентів в країнах ЄС. Про громадську діяльність, студенське самоврядування, молодіжну політику та лідерство в Луганській області розказав голова профспілкової організації студентів СНУ ім. Володимира Даля, координатор екоогічного руху Lets do it Ukraine, ВМГО "Студентська республіка", а також член Луганської обласної молодіжної ради Олексій Семенченко.
Про перші кроки
Я - голова профспілкової організації студентів СНУ ім. Володимира Даля вже близько 4 років. Коли університет переїхав з Луганська до Сєвєродонецька, то довелося все будувати з самого початку. Деякий час тут діяла студрада і не було профспілки. На 2 курсі я зацікавився громадською діяльністю і вирішив спробувати власні сили. Вже після виборів мене обрали головою профспілки, ким я досі лишаюся.
Про громадську діяльність
Крім діяльності в рамках голови профкому, я - координатор організації «Студентська республіка», в рамках якої ми нещодавно проводили регіональний етап в селищі Щедріщево, поруч із Сєвєродонецьком. Через симуляцію виборів понад 20 учасників дізналися, як відбувається виборчий процес. Окрім того, я координую екологічний рух Lets do it Ukraine у Луганській області, в рамках якого реалізую проєкт із всесвітнього прибирання нашої планети.
Також я - представник Луганської молодіжної ради. Збираємося на засіданнях, де обговорюємо проблеми, пишемо відповідні листи на голову ОДА, щоб їх врахували в роботі управлінь. Ми не маємо безпосереднього впливу, але до нашої думки дослухаються.
Про студентське самоврядування
Ми спрямовані на реалізацію більш практичних проєктів. Це молодіжні простори, більярдний/тенісний стіл, музеї тощо. Ми співпрацюємо з багатьма громадськими організаціями, в тому числі міжнародними. Налагоджуємо зв’язок також із місцевою владою.
Один з проєктів в рамках університету, яким я пишаюся, — це створення студентського простору у навчальному корпусі. Раніше там був зачинений гардероб, яким ніхто не користувався. Ми провели опитування щодо того, чого не вистачає студентам, і виявили проблему, що немає місця для роботи, дозвілля та просто відпочинку між парами. Почали шукати можливості для реалізації ідеї студентського простору, знайшли грантовий конкурс від програми ООН із відновлення та розбудови миру. Ми подали грантову заявку, на яку, крім нас, було багато учасників. Однак наш проєкт схвалили, виділили фінансування на закупівлю меблів і передали вже на наш баланс. Ми узгодили з адміністрацією місце цього простору, розмістили там м’які диванчики, поставили живу карту з водоспадом та пташками, розмістили також великий телевізор, за допомогою якого зараз проводимо перегляди фільмів. Також ми відреставрували й перевезли до простору великий стіл для гри в шахи, який ми знайшли у гуртожитку. Окрім того, ми розмістили шафу з книжками й реалізували буккросинг. Деякі з тих книжок надала бібліотека, а деякі - принесли самі студенти.
Другий проєкт, яким я пишаюся, — "Музей імені Володимира Даля". Тут ми співпрацювали з ГО «Сєвєродонецька молодіжна рада», яка координувала проєкт «Активні громадяни» в Луганській області. В рамках цього проєкту ми написали 3 грантові заявки, одна з яких перемогла. Наш дизайнер зробив стенди про життя та творчість Володимира Даля, які ми розмістили в холі на першому поверсі. Також в рамках проєкту ми виграли фігуру Володимира Даля, яка стала брендом університету. Зараз жодний масштабний захід не проводиться без цієї ростової фігури.
Також в університеті ми організовуємо різні спортивні заходи. Це змагання з волейболу, Кубок профкому. Ми домовляємося зі школами, бо університет не має спортивного майданчика. Знаходимо точки дотику, компроміси. Десь вдається домовитися безкоштовно, десь - за кошти, але намагаємося забезпечити для студентів розвиток спортивних навичок. Також проводили змагання з кіберспорту з Dota 2. У своїй роботі ми намагаємося знайти різноплановий підхід та задовольнити потреби кожного зі студентів.
Про перешкоди
У нас тісні взаємовідносини з облдержадміністрацією, чого поки не можу сказати про Сєвєродонецьку міську раду. Там постійно відбуваються політичні баталії. Мера то звільняють, то поновлюють. Коли треба було провести якийсь захід, як. до прикладу, змагання з баскетболу, то ми просили надати нам безкоштовно приміщення. Вони відповіли, що немає грошей, а тому отримати приміщення можливо лише на платній основі. Потім ми дізнаємося, що комусь підвищили зарплату, виписали премії. Це дуже неприємно. Сподіваємося, що щось налагодиться після введення військово-цивільної адміністрації.
Окрім того, в середині університету в нас постійно відбувається боротьба за людей, саме студентів зі студрадою. Але ми намагаємося постійно налагоджувати контакт, знаходити компроміси.
Це проблема всієї України. Десь студради та профкоми працюють спільно, десь - ворогують, десь - взагалі «холодна війна». Університет — маленька держава, де також відбуваються політичні процеси.
Про лідерство
В рамках університету ми організовували Школу лідерства. Це була перша подібна практика. Ми ознайомилися з діяльністю Української академії лідерства через нашого члена, який був її випускником. Взагалі, сама академія розрахована на 10 місяців. Після розмови з ним, ми вирішили організувати подібний проєкт, однак у форматі тренінгів і на значно коротший період. У нас було декілька модулів з тренінгами на різних локаціях. Деякі - проводив я особисто, на деякі - запрошував спеціалістів в певній сфері. Таким чином ми намагалися познайомити учнів школи з іншими громадськими організаціями в місті й локаціями, де можна реалізовувати свої ініціативи. Сама мета — це, по-перше, виявити активних студентів. По-друге, виховання в них лідерів, наших наступників. Коли ми проводимо заходи, в нас вже не постає таке питання кадрів, бо є своєрідний кадровий резерв.
Для мене риси лідера — це відповідальність, ініціативність, вміння надихати та йти до кінця. Якщо щось не вийшло, то треба шукати іншу сторону, відбирати ключі. Якщо одні двері не відчинили, то стукати в інші. Лідер має бути пробивним. У мене є певні кумири. В громадській діяльності - Кирило Дубровін, в органах держуправління - Сергій Гайдай, бізнес — Воротінцев Валерій, соціальне підприємництво — Івонін Михайло.
Про екологічне волонтерство
Для мене дуже важливою є тема екології, бо сміття все більше, річок, лісів все менше, а повітря стає все бруднішим. Я зацікавився темою екології й став координатором Lets do it Ukraine у Луганській області. Ми вже проводили регіональний форум взаємодій та розвитку, в якому взяли участь представники громадських організацій, органів влади, бізнесу, навчальних закладів.
Також ми співпрацювали з Національною Молодіжною Радою України. Разом з ними організовували адвокаційний проєкт щодо сортування в Сєвєродонецьку. Роздавали на вулицях листівки, аби люди сортували сміття, розміщали в гуртожитках окремі контейнери для скла, пластику і паперу. Але ми розуміємо, що це не розв'яже проблему заповнених сміттєзвалищ. Якби надалі це сміття десь переробляли, то ми б вже змогли розв'язувати проблему заповнених сміттєзвалищ. Ми робимо те, що в наших силах. Це маленькі кроки на місцях тут і зараз.
Зараз я реалізую проєкт від Let’s do it Ukraine, в рамках якого 19 вересня о 10:00 відбудеться всесвітнє прибирання нашої планети. У нас буде центральна локація Чисте озеро, де ми зберемося, аби зробити його чистішим. По Луганській області в інших містах також будуть центральні локації, до яких можуть доєднуватися. Кожен бажаючий може знайти на сайті номери координаторів, сконтактувати та доєднатися до самої акції.
Про мотивацію
Коли я починав цим займатися, то взагалі не думав про мотивацію. Мені це просто подобалося і все. Я просто роблю те, що мені подобається. Я бачу, що є проблема, і я намагаюся її вирішити. Я не отримую зарплати й працюю на громадських засадах, тому є така певна вища мета - зробити світ кращим, і громадська діяльність — це найпростіше, що можна зробити в тому напрямку тут і зараз. Моя місія — допомагати людям.
Моє життєве гасло: «Кожен день ставати кращим»
Аби впливати сильніше та мати певну вагу в суспільстві, потрібно рухатися далі. Я не збираюся обмежуватися тільки громадською діяльністю. Рано чи пізно треба буде йти в політику. В майбутньому я буду балотуватися в президенти України. Поки що я переходжу в бізнес й делегую громадську діяльність наступниками. Далі буде кому цим займатися.
Про майбутні плани
Я вважаю, що за кожну роботу людина повинна отримувати винагороду, тому вирішив розпочати свій бізнес з працевлаштування студентів в країнах ЄС. Я зараз вирішив зробити перерву в громадській діяльності й поїхав працювати в Німеччину, де познайомився з польським та німецьким роботодавцями й зараз сам займаюся працевлаштуванням студентів саме в країнах Європи. Коли вже матиму певний капітал та вагу у світі бізнесу, то кошти спрямовуватиму на розвиток громадських організацій, молодіжних рухів. Все це треба зробити більш професійно. Коли людина щось починає робити, їй це подобається, але потім вона вигорає, бо розуміє, що їй треба платити за квартиру, гуртожиток, їжу або навіть ліки. Є такі моменти, коли талановита людина, яка хоче займатися громадською сферою, допомагати іншим, натомість має самореалізуватися в іншій сфері. В громадській сфері вона реалізується як громадський активіст, але, як я сказав, треба за щось їсти. Тому моє завдання — це створити бізнес, аби потім таких активних та ініціативних людей забезпечити роботою, щоб вони могли займатися тим, що їм подобається.
Важливо, що ми не просто відправляємо людей за кордон. Місія компанії в тому, щоб люди розширили свій світогляд, побачили, як живуть в країнах ЄС, їх цінності, менталітет. Я сам раніше розмовляв російською, суржиком і вже 2 роки спілкуюся саме українською. Я почав говорити українською, коли повернувся з Німеччини. Саме там я усвідомив, що є українцем. Задача компанії, аби люди розширили світогляд, заробили кошти та повернулися в Україну і ці кошти інвестували в її економіку. Значно краще зараз заробити гроші там і почати свою справу тут.
Майбутнє молодіжної політики в регіоні
Я б сказав, що молодіжна політика зараз на середньому рівні. Я спостерігаю, як працюють інші регіони, й скажу, що в Луганській області є активність, хоча і не 100 %. Ми маємо непоганий вигляд у порівнянні з іншими областями на фоні всієї України, чого я не міг би сказати ще 3 роки тому. Тоді ми взагалі були «мертві». Я бачу зацікавленість облдержадміністрації, чого не побачив на прикладі місцевої ради. Але це все в межах можливостей. Тут є певний вибір: витратити кошти на вікна в школі, відремонтувати шматок дороги або зробити форум на 200 людей. Зрозуміло, що кошти спрямують на школу, а потім вже на дорогу й форум. Тому молодіжна політика таким чином фінансується за кінцевим принципом. Це проблема, але вона глибша й закладена в самій економіці. Треба створювати робочі місця, залучати інвестиції в Луганську область і, відповідно, коли в нас буде більше ресурсів, більше фінансів, то тоді буде виділятися більше коштів і на молодіжну політику.
Спілкувалась Олександра Карапуз
Читайте також:
«ПлюсМінусНескінченність»: чому журнал про культуру Луганщини варто прочитати кожному
Сергій Горєлов - про сєверодонецький андеграунд, «неформат» і музичний екстремізм
Сергій Летючий: «У мене є одне правило - молодь хоче тусити»
