Ірина Базикіна — художниця із Старобільська, яка почала займатися творчістю, щоб відволіктися від депресії. Після початку повномасштабного вторгнення рідне місто жінки спіткала окупація та вона була вимушена евакуюватися до західної України, а потім — до Англії. В новій країні художниця намагається поширювати українську культуру та мистецтво, а також продає свої роботи, а виручені кошти віддає на потреби ЗСУ.
Виданню ТРИБУН Ірина розповіла як малювання допомогло відновитися після важкої операції, переїзд до Англії, свою виставку та художні аукціони.
“За фахом я бухгалтер, а малювати ніколи й не навчалася. Але на початку мого творчого шляху виникало доволі багато містики. Колись лікарі виявили пухлину в голові. На мене чекала складна операція, що тривала 8 годин. Після чого був пошкоджений лицевий нерв. Тобто пів обличчя просто паралізувало. Я була молода, гарна жінка, а ось ця ситуація дуже вдарила по психічному стану та стала фундаментом для депресії”, — розповідає художниця.
Невдовзі Ірина почала шукати вихід із тяжкого стану.
“Подруга дала мені слушну пораду. Розумієте, це досить очевидно, але коли хтось говорить подібні речі - сприймається легше… як істина. Так ось, вона запитала, що би мені було приємно робити, от для душі? Я відповіла: «Хочу малювати». І вона сказала, аби я прямо в той день купила фарби та почала втілювати своє бажання”, — згадує старобільчанка.
У той день Ірина була на реабілітації в Києві. В підземному переході придбала все необхідне та одразу почала малювати. З того часу творчість поглинула жінку, допомогла відновитися та вийти із депресії.
“Мої лікарі були здивовані, що я так швидко вийшла з важкого морального стану. До операції в мене було двоє дітей. А на четвертий місяць після — я завагітніла, народився син. Хоча й медики не радили ще одну дитину через наслідки складної операції”, — додає жінка.
У період вагітності художниці була відмінена вся терапія з відновлення лицьового нерва. І на диво, стан здоров’я почав стрімко покращуватися.
“Я малювала просто все та на всьому. На склу, одязі, посуді, тощо. Використовувала різні техніки та шукала свій стиль. Для мене важлива енергія, яку я передаю в картинах. Завжди малюю вдень та ніколи вночі, також - тільки в гарному настрої”, — зізнається Ірина.
У Старобільську жінка малювала на одязі та продавала його в інтернет магазині.
“Одного разу виникла цікава ситуація. Я намалювала Ейнштейна за його відомою світлиною з висунутим язиком. Але мій магазин зачинили за плагіат. Бо в Чикаго євреї подали заяву до суду, нібито я використовую чужу власність. Виявилося, що Єрусалимський університет викупив всі права на цю фотографію”, — з посмішкою згадує старобільчанка.
Після окупації рідного міста Ірина Базикіна евакуювалася та зараз знаходиться в Англії. Там жінку надихає ідея розповсюдження української культури.
“Коли я приїхала до Англії — не взяла з собою фарб та інших необхідних речей для творчості. Але мала шалене бажання малювати, продавати свої роботи та допомагати ЗСУ. Пізніше купила куртку та розмалювала її. Зобразила українку з віночком на голові, а внизу додала підпис — «За Азовсталь». Хотіла так проявляти любов до Батьківщини та нести її в маси. Розмістила роботу в місцеву групу, після чого відгукнулася жінка на ім’я Наталя. Вона волонтерка із Латвії, але душа у неї точно українська. Так ось, вона сказала, що краще донатити в невеликі фонди, бо це надійніше”, — зізнається жінка.
З того часу Ірина почала малювати картини для нової знайомої, яка у свою чергу продавала їх на аукціоні в твіттері. Згодом долучалися й інші митці з різних куточків світу, які відправляли свої творчі роботи жінкам на продаж. Кошти йшли на потреби бійців армії України.
“Наталя багато грошей збирає для наших хлопців та має достатньо корисних зв’язків. Тому наша справа набирає оберти”, — каже старобільчанка.
На крайньому аукціоні для збору коштів на потреби армії України було розіграно картину з головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним. Її продали за 400 фунтів. Зараз у планах художниці — малювати на футбольних м’ячах. А саме — портрети російських чиновників.
“Приємно вдарити по м’ячу з подібним зображенням!” — посміхається та додає Ірина.
Нещодавно в Лондоні проходила виставка, на якій побувала й наша героїня.
“Я познайомилася з футболістом Лютером Блісером та його дружиною Лорен, які є організаторами соціального клубу «Sun Flower». Там, кожну середу українці можуть збиратися разом, підтримувати один одного, розмовляти і ділитися ідеями. Мої нові знайомі дізналися, що я художниця та влаштували для мене виставку. За тиждень я намалювала картину із соняшниками. Бо саме ця рослина асоціюється у мене з Україною”, — розповідає жінка.
Пані Ірина погоджується з думкою, що зараз також відбувається й культурна війна та додає:
“Окупанти цілеспрямовано знищують культурну спадщину України, руйнують галереї, картини, та всі роботи українських митців. Росія — це тотальне зло”.
Жінка каже, що українська культура зараз "на хвилі”. А те, що Росія хоче її знищити — тільки посилює всесвітнє визнання.
“Україні є багато чого сказати всесвіту. Вона платить шалено велику ціну за свою свободу та право на життя. У мене є почуття, що скоро наше мистецтво вийде на той рівень, якого в українській культурі ще не було. Зараз кажу про це, та мурахи по шкірі… Люди, проживаючи такі сильні емоції, можуть дати світу щось кардинально нове”, — зазначає старобільчанка.
У планах Ірини Базикіної малювати та доносити до людей українське.
Хочу, щоб мистецтво нашої Батьківщини було основою та задавало тон світові.
Читайте також: ''Мистецтво має лікувати'': донеччанин Сергій Вільгановський
