Багато питань викликає тема відновлення України, а особливо Донбасу, після закінчення війни. То які ж вони, перспективи економічного відновлення сходу України?
Про різницю економічної моделі Луганщини та Донеччини, залучення інвестицій до відновлення та аграрну сферу і промисловість читайте в інтерв’ю ТРИБУН з доктором економічних наук, заступником директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярославом Жаліло.
— Чи є зараз економічне життя України без Донбасу?
— Економічне життя, звичайно, є, але ж втрата Луганщини і Донеччини дуже відчутна. Це суттєво відчутно для національної економіки, тому що навіть та частина територій, яка з 2014 року залишалася під контролем нашої держави, - робила відчутний внесок до ВВП. Там були зосереджені підприємства вугільної та металургійної промисловості, які були однією із найпотужніших складових українського експорту. Також ці території достатньо активно використовувалися як аграрні. А це друга складова нашого експорту.
— Коли на Донбасі почалася економічна криза?
— Луганська та Донецька області належать до промислових регіонів країни. Після їхнього активного розвитку у 70-80-х роках почався поступовий економічний занепад. Це пов’язано із застарілими технологіями, зміною попиту на світових ринках, що призвело до втрати конкурентоспроможності у багатьох напрямках виробництва та переходу до більш простої експортної продукції. І як наслідок - ускладнення економічної ситуації приблизно на початку 2010 року. Ця криза, на мою думку, посприяла виникненню суперечностей, що були використані росією для організації гібридної окупації українських територій.
— Які ми маємо цьому наслідки впродовж років та зараз?
— Наслідки зрозумілі — погіршилося фінансове становище підприємств. Щось закривається взагалі, а десь зменшується виробництво. Це призводить до скорочення робочих місць чи заробітних плат. Починається реструктуризація таких підприємств з метою зменшення витратності. Відповідно зменшується можливість їх утримувати та збільшується залежність населення від соціальних виплат. Це дуже навантажує державний бюджет. Звідси ми маємо погіршення якості життя людей в цих регіонах та посилення соціального напруження. Ну і, звісно, наслідком економічної кризи стає те, що ми маємо зараз: війна, політична криза, окупація.
— На сьогоднішній день перед Донбасом стоїть купа викликів, в тому числі й відновлення після війни. Скажіть, які головні проблеми будуть у відновленні цієї території та чи є шляхи їх вирішення?
— По-перше, ми не знаємо, як саме закінчиться війна. Чи будемо ми убезпечені від подальших агресивних планів Росії? В разі, якщо будуть певні гарантії безпеки для України, тільки тоді можна буде говорити про економічне відновлення.
По-друге, ми не маємо достатньо інформації про масштаби руйнування. Буде проблема у визначенні структурних пріоритетів цих територій, які слід буде окреслювати, відштовхуючись від ресурсного потенціалу. Україна в будь-якому разі потребує металургії, вугільної та хімічної промисловості. Навіть якщо дивитися на відбудову регіону з нуля - необхідність видобутку ресурсів посприяє залученню інвестицій. А ось щодо аграрного використання регіону — воно буде суттєво обмеженим через значні обсяги воєнного забруднення. Віднайти спосіб вирішення цієї проблеми — великий виклик. Але я думаю, що ми його знайдемо.
По-третє — робоча сила. Ми розуміємо, що внаслідок війни більшість людей виїхали. І людський капітал, яким завжди був багатий цей регіон, практично розвалений. Будуть потрібні ті, хто працюватиме і над відновленням, і над економікою областей.
— В одному зі своїх виступів ви сказали, що потрібно буде побудувати модель нового Донбасу. Що ви мали на увазі?
— Це сукупність того, про що я вже говорив: просторове розміщення, новий людський капітал, промисловий ландшафт. Відповідно, включеність цього регіону в економіку України. Це і є модель нового Донбасу.
— Деякі експерти вважають, що для відновлення потрібно буде змінити податкову систему. Які у вас думки з цього приводу?
— Йдеться про спеціальні економічні режими для певних територій. Ми опрацьовуємо це питання та приходимо до висновку, що для територій, які є дуже зруйнованими та потребують повного відновлення, буде на певний термін запроваджено спеціальні економічні режими, які й часто включають спеціальні податкові режими. Потрібно обрати оптимальну модель для залучення інвестицій. Але це точно має бути політика, чітко визначена в часі, та суттєвий контроль, щоб це дійсно працювало на благо відновлення областей.
— На вашу думку, в які саме галузі Україні потрібно вкладати ресурси, аби прискорити економічне відновлення на Донбасі після війни? Скоріш за все, це вже не буде вугільна чи металургійна промисловість.
—Оптимально, якщо у це відновлення спрямують кошти, які конфісковано у РФ. Але це питання більш тривалого часу. Тому тут йдеться про створення умов і залучення іноземних інвестицій. Жителі регіонів потребуватимуть будівельних матеріалів. Це й глина, металеві та дерев’яні вироби та інші. А на рахунок промисловості — малоперспективно, бо є міжнародна домовленість про відмову від вугільної енергетики. Хоча вугілля є й хімічним ресурсом. Все залежить від того, в якому стані ми побачимо Луганщину та Донеччину. Тоді і стане зрозуміло, в яких галузях нам слід розвиватися. Це про приватні інвестиції. А з боку держави потрібні вкладення саме у відновлення базових соціальних інфраструктур: житло, комунальні системи та транспортні комунікації. Це те, що має бути забезпечене також за підтримки міжнародних програм.
— Щодо землеробства. Можливо вже є ідея альтернативі цього сектору? Бо ж орні землі скоротяться... в десятки разів.
— Суттєвих планів поки немає. На мою експертну думку, потрібні колосальні вкладення в розмінування Донбасу. Але першочергово — для проживання людей, а вже потім — для ведення господарчої діяльності. Забруднення аграрних земель від бойових дій буде викликом для України, бо їхня якість в найближчий час унеможливлює їхнє використання. А тим більш на експорт, де продукція проходить контроль. Тому виявлення залишків металів чи небажаної хімії — неприпустиме.
Тому тут є цікавий перспективний напрям, можливо, навіть для інвестування. Це використання забруднених земель для вирощування технічних культур. Наприклад конопель, з яких виготовляється частина пластикових виробів чи меблів. А також вирощування енергетичних культур. Що особливо цікаво для європейського інвестування в рамках політики “Зеленого переходу”.
Це цікавий досвід і для закордонних партнерів у тому, яким чином можна реабілітувати землі від воєнного забруднення.
— Чи є вже зараз розробка планів щодо економічного відновлення Донбасу?
— Зараз є низка розробок, які здійснені енергетичними структурами. Але мені невідомі поки схвалені документи, які містили б бачення відбудови. Це через те, що ми не розуміємо стан Луганщини та Донеччини після закінчення війни. Якщо б розуміли - то вже б комунікували з потенційними інвесторами та міжнародними бізнесами. А також могли б говорити з людьми, мешканцями цих областей, про їх бачення відбудови дому.
— А чи буде відрізнятися економічна модель Луганщини від Донеччини та чим саме? Враховуючи те, що більша частина Луганської області окупована, а в Донецькій подекуди збереглися підприємства.
— Однозначно відрізнятиметься. Треба говорити про розподіл ресурсного потенціалу. Якщо ми говоримо про Луганщину, то північна та східна її частина - аграрна та низькоіндустріалізована. Тому залежно від того, який на цих аграрних угіддях буде стан, в перспективному напрямку ми і будемо рухатися. Те ж саме й із Донеччиною. Та її частина, яка окупована із 2014 року, — більш індустріальна. А та, яка залишилася під контролем України — більш аграрна. Тому вже є певний розподіл в рамках самих областей. І звісно, коли ми говоримо про політику відновлення, вона має бути узгоджена за певних умов відповідно території.
А в частинах областей, які були окуповані з 2014 року, — після закінчення війни повинні бути ще й спеціальні політики щодо реінтеграції відповідних спільнот та мешканців регіону. Бо ми розуміємо, що 10 років окупації будуть давати про себе знати, що й стане ще одним викликом для нашої держави.
— Чи вірите ви в деокупацію Донбасу? Розкажіть, яким ви бачите майбутнє України з боку економіки, якщо ці території не повернуться до її складу.
— Звісно, я вірю в те, що справедливість і правда переможе. А якщо цього не відбудеться — це означає, що на нашому східному кордоні залишиться потужний противник. Який однозначно працюватиме на руйнування країни та її економіки вже зараз та готуватиметься до майбутнього воєнного наступу. І тут вже не стоятиме питання залучення цих областей до економіки України, бо й вона залишиться в режимі потенційного тиску та воєнної небезпеки. Тому нашій Батьківщині потрібно перемагати.
Читайте також: Павло Алейников: Вугільна промисловість вже не буде ключовою на Донбасі
