Міський музей у Рубіжному – це важлива невід’ємна частина міста, яка тривалий час була й осередком його культурного розвитку. Але початок повномасштабного вторгнення, бойові дії та окупація знищили будівлю, яка роками берегла історію.
Про заснування музею, його роботу до початку повномасштабного вторгнення у 2022 році та наслідки, спричинені війною, виданню ТРИБУН розповіла працівниця музею.
Імʼя приховано на прохання співрозмовниці
У Рубіжному будівля музею була розташована за адресою проспект Переможців, 21, яка була збудована в 1952-1953 роках в старому центрі міста, поблизу міського Парку культури та відпочинку.
У післявоєнні 50-ті роки ХХ століття почалася забудова міста й у 1953 будівлю майбутнього музею було здано в експлуатацію для ясел № 1. Адже у ті роки гострою проблемою постало питання у влаштуванні малюків.
“Раніше існували інші вимоги щодо того, коли жінка повинна повертатися на роботу після декретної відпустки. На це надавалося лише 4 місяці. Тож у матерів виникало питання, з ким залишити дитину”, – говорить працівниця музею.
Потім будівля слугувала для розташування Будинку піонерів, далі – для комплексу позашкільної роботи, а вже згодом її передали музею.
“Будівля була зовсім непридатною для функціонування музею. Тож одразу постало питання реконструкції. Почалася складна робота проєктування та розбудови”, – додає жінка.
Перш за все, у музеї встановили якісну систему опалення для дотримання температурно-вологісного режиму. Адже стан збереження експонатів у більшості випадків залежить від стану приміщень музеїв, зокрема фондосховищ та експозиційних залів. За рік від відкриття закладу, під час осінньо-зимового періоду, було проведено ремонтні роботи із заміни вікон та встановлення функціонуючої системи опалення.
Основою фонду новоствореного музею став фонд історії Рубіжанського виробничого об’єднання «Барвник», який був започаткований як музей Рубіжанського хімічного комбінату за наказом № 132 від 05 травня 1960 року. Це була унікальна колекція речей, документів, фотографій та архівних копій.
“Коли РВО “Барвник” припинив своє існування, музейна колекція залишилася покинутою. Тож її частину волонтери перевезли до Палацу культури у Рубіжному. І хоча там тривалий час вона зберігалася під замком, її часто понівечували люди, які зривали замки”, – розповідає рубіжанка.
З кожним роком музей розвивався та невдовзі став цілісним культурним осередком для всього міста.
“Ми часто проводили виставки ужиткового мистецтва, експонували картини місцевих художників, а пізніше до нас приєднувалися й митці з інших міст. Також у нас проходили й чаювання, де збиралися однодумці. Практично кожного місяця у нас змінювалися мистецькі заходи. І це, на мою думку, було дуже сильною стороною у нашій роботі”, – стверджує працівниця.
Також в рамках міського свята Дня Сім’ї музей проводив виставку під назвою “Місто майстрів”, до якої долучалися не тільки рубіжанські, але й майстри зі всієї області. Жінка додає, що музей притягував людей, які хотіли доєднатися до розвитку свого міста.
“Звісно, основною категорією людей, які відвідували музей, були школярі. Адже ми співпрацювали з багатьма навчальними закладами. Поповнювалися й наші музейні колекції. Деякі речі приносили навіть звичайні люди. Вони зберігали їх поколіннями й згодом віддавали до музею. У нас було багато рушників, кожен з яких мав свою історію, бо зберігався вже багато років. Також пам’ятаю дерев’яне корито, яке нам подарували перед повномасштабним вторгненням. Мали багато посуду, глечиків, скринь, ікон, народних інструментів, ткацький верстат, який був унікальним. Кожна маленька річ несе велику історію. У нас була невеличка кімнатка, розмальована українськими орнаментами. Вона повністю передає український, національним побут”.
Археологічна експозиція почала розвиватися у музеї у 2020-2021 році.
“Нам передавали кілька археологічних колекцій. Ці артефакти були знайдені на території Рубіжного та біля нього. Цей зал у нашому музеї називався “Місто на піску” і розповідав про початок історії на наших землях, що переходило в історію розбудови підприємства “Русско-Краска”, на основі якого й було зведено Рубіжне. Також нам передавали скам'янілості кам’яновугільного періоду. Це було також цікаво по-своєму”, – каже працівниця музею.
За словами жінки, після повномасштабного вторгнення музей спіткала гірка доля.
“Коли у Рубіжному більш-менш закінчилися бойові дії, робітники музею, які залишилися у місті, навідалися до будівлі та розповіли, що вона виглядає “Як чорна діра”. Розбита та пограбована. Вибиті вікна, зняті двері, винесенні музейні колекції…Своїми силами робітники намагалися привести до ладу музей, але день за днем будівля все більше зазнавала шкоди”, – зізнається жінка”.
Каже, що на платформі онлайн-оголошень ОЛХ бачила, як продають книги та підбірки, викрадені з музею.
“У нас зберігалися архівна преса різних років, яку передала нам місцева типографія. Таких книг було близько 10, а інші зберігалися у цій же типографії. Я не знаю точно, у нас їх забрали чи у типографії, але факт залишається фактом – їх вкрали, а потім продали”.
Каже, що до початку вторгнення у 2022 році працівники намагалися сховати цінні речі з музейних колекцій у підвал, але це не допомогло.
“Було б набагато краще, якщо б організували евакуацію, щоб заклади культури Луганщини мали змогу вивезти хоча б найцінніші експонати. Але, на жаль, такої евакуації організовано не було. Якщо під час окупації росіянами після початку війни на сході України у 2014 році ворогам музеї не були цікаві, то у 2022 році – навпаки. Із закладів культури окупанти виносили все”, – стверджує рубіжанка.
За словами працівниці, навряд чи щось залишиться від музею до завершення війни.
“Велику роль відіграє навіть вологість, а саме для зберігання паперових документів та фотографій, а особливо старих. Ми завжди намагалися не виносити такі речі на світло, щоб не нашкодити їм. Навіть не уявляю, що з ними зараз”.
Після початку російського вторгнення у 2022 році музей евакуювався на підконтрольну територію України. Наразі його працівники продовжують свою діяльність у нових умовах.
“Ми займаємося онлайн-роботою, але це тільки частка. Також збираємо інформацію про загиблих Героїв Рубіжанської громади. Займаємося створенням виставок-меморіалів, які експонуються у хабі у Вінниці та Дніпрі. Також надаємо культурні послуги. До прикладу, ми проводили кілька заходів у Вінницькому хабі Рубіжанської міської військової адміністрації. Ну і звісно, паперової роботи багато, але це внутрішня нецікава історія”, – зазначає працівниця Рубіжанського міського музею.
Читайте також: Драматична історія створення Лутугинського тунелю: легенди та історична правда
