Анастасія Балабанова – донеччанка, якій з початком війни у 2014 році довелося поїхати з рідного міста. Згодом, переїхавши до Києва, з етичних міркувань вона обрала веганський спосіб життя та відкрила кав’ярню, в стравах та напоя якої не використовують продукти тваринного походження.
Виданню ТРИБУН власниця закладу розповіла про те, як зустріла війну, як їй довелося починати все з початку в Києві та про історію створення сімейного бізнесу – веганської кав’ярні “Середа”.
Початок війни та переїзд до Києва
Анастасія прожила в Донецьку все своє дитинство. Вчилася в одній з небагатьох україномовних шкіл, а потім вступила до університету на філологічний факультет, аби вивчати українську мову та культуру.
“В україномовну школу мене віддали, бо вона була найближча до нашого дому. В цьому плані мені пощастило, бо я змогла отримати чудову освіту. Тоді я ходила ще на гуртки крою та шиття, навчалася моделінгу та займалася хореографією. Але врешті-решт вступила на філфак, бо полюбляла читати книжки і вивчати українську культуру. В 2014 році мій університет евакуювався до Вінниці, тож мені довелося саме там закінчувати останній рік навчання”, – згадує донеччанка.
Донецьк залишив приємні спогади, в яких кипіло життя. Пані Анастасія говорить, що в цих згадках переплітаються вечірнє та індустріальне життя міста:
“Я народилася у 90-х роках, тому для мене атмосфера Донецька – це 2000-і. В дитинстві ми гуляли на «заброшках» та промзонах. А подорослішавши, я стала вести більш захоплюючий спосіб життя. Ця історія була пов’язана з модельною сферою.
Моїм улюбленим місцем був парк біля готелю «Вікторія», бо він був найновіший з красивим видом, де на горизонті виднілися терикони.”
З початком війни на сході України у 2014 році, Анастасія була однією з кураторок донецького Євромайдану. Там вона активно виборювала право жити під українським прапором.
“Дуже добре пам’ятаю ті часи. Під час всіх подій, що відбувалися в Києві, у нас люди один або два рази на тиждень виходили на марші, створювали більш масштабні тематичні акції. Ну і славнозвісний плакат з написом «Донбасс, не гони порожняк» створила у ті часи я – це був звичайний рулон шпалер та чорна гуаш. Фото з цим плакатом вже 10 років гуляє мережею”, – розповідає донеччанка.
Питання повернення додому після звільнення окупованих міст важке для переселенців, які побудували вже нове життя на новому місці. Саме тому Анастасія вагається, бо їхати додому – це знову втратити те, що має зараз.
“З одного боку – неймовірна ностальгія та туга за рідною домівкою. З іншого ж – ми в Києві живемо вже 10 років, маємо тут локалізований бізнес, свою команду. Саме тому гіпотетичний переїзд та повернення сприймається моєю психікою як знову втрачати щось та починати з нуля”, – каже підприємиця.
Анастасія не обирала Київ як місце для життя. Туди вона поїхала лише тому, що там були знайомі та друзі, у яких можна було б зупинитися з невеликою кількістю речей. Дівчина до останнього сподівалась на те, що переїзд тимчасовий.
“Врешті-решт я не повернулася додому. Почала працювати. З роботою мені допомогли друзі. Складнощі були з пошуком житла, бо у ті часи людям з донецькою пропискою мало хто здавав квартири. Проте все ж таки ми знайшли свій новий дім, тут так і залишаємось”.
Перша робота дівчини в Києві була у Студії Квартал 95, де вона разом зі своїм хлопцем працювали 3D-аніматорами на телевізійному проєкті. За словами Анастасії, їй ця робота не подобалася, була вона більш комерційна, аніж творча.
“Тоді я вирішила деякий час не працювати. У нас були деякі заощадження за рік цієї роботи, і на кілька місяців ми пішли, як кажуть, у вільне плавання. І поки ми шукали себе, я вирішила все ж трохи попрацювати продавцем-консультантом в магазині суконь. Вже там я домовилась з власником магазину про оренду невеликого приміщення на вході у магазин. Там ми відкрили свою першу кав’ярню”, – розповідає власниця закладу.
Історія кав’ярні “Середа”
Назва закладу “Середа” спала на думку Анастасії та її чоловікові Артуру випадково – вони дивилися фільм Джима Джармуша “Патерсон”.
“Фільм побудований з новел, які мають назви днів тижня. Тож коли ми перейшли до новели «Середа», подумали: це воно. Добре запам’ятовується та немає аналогів. До того ж, ця назва підкреслює милозвучність нашої мови, бо має три відкриті склади”.
Цей заклад Анастасія заснувала разом зі своєю родиною. Вона з Артуром, своїм чоловіком, – власники кав’ярні, а мати чоловіка – шеф-кондитерка, яка має 20-річний досвід роботи.
“У нас взагалі не було питанням, кого залучати до нашої команди. А класна комунікація та професіоналізм допомогли нам пережити складні часи. І після початку повномасштабної війни ми знову починали спочатку втрьох. Тобто нікого не було, всі роз’їхалися. У мене немає досвіду працювати інакше з іншою командою, і мені подобається, що у нас спільні цінності і бачення”, – каже жінка.
На початку шляху керування кав’ярнею власники стикались з багатьма труднощами. До того ж і пандемія залишила свій відбиток на багатьох бізнесах.
“В ті часи ми «вижили» як бізнес лише тому, що просто розвозили торти по Києву з безконтактною доставкою”, – згадує підприємиця.
Веганство та екологія
Веганський напрям Анастасія обрала з етичних міркувань. Вона розповідає, що ще в 17 років перейшла на вегетаріанство, бо побачила по телевізору сюжет про те, як працює птахофабрика і те живодерство, яке там відбувається.
“Це не гуманно. Мене це дуже вразило, і я подумала, що не хочу брати в цьому участі – їсти продукти, які виробляються таким чином. Зараз я перейшла на 100% рослинне харчування.
Далі я розуміла, що саме за веганством у мене майбутнє, бо мені не подобається ідея використання тварин для себе та бізнесу. Відповідно, я вирішила запропонувати таку альтернативу. Але наші десерти доволі традиційні на смак, тобто ми робимо такі торти, які б смакували не тільки веганам”, – каже Анастасія.
Також підприємиця додає, що веганський спосіб життя за замовчуванням більш екологічний, ніж той, де споживають продукти тваринного походження.
“Сучасні дослідження показують, що тваринництво завдає багато шкоди екології, створює велику кількість харчового сміття за рахунок того, що тварини обробляються безліччю антибіотиків. Проста математика: щоб виростити пшеницю, потрібно знищити гризунів, обробити землю, потрібна людська праця. Але, наприклад, щоб виростити корову, треба також виростити пшеницю, використати купу води, далі обробити всі похідні – молоко, сир тощо та отримати купу відходів”, – стверджує жінка.
Кав’ярня “Середа” дотримується не лише веганських принципів харчування, але й екологічної відповідальності. Вони не використовують одноразових стаканчиків декілька років та сортують сміття. Анастасія каже, що нещодавно залучала метролога, який дослідив, що за ці роки кав’ярня запобігла створенню 12 фур сміття.
Улюблені страви відвідувачів та фірмове тістечко-терикон
Власниця кав’ярні каже, що гості полюбляють більш знайомі їм смаки, тому обирають класичні позиції. Найчастіше – капучино та торт “Наполеон”, назву якого дещо змінили на “НаполеВІН”. Також в меню є досить популярним лимонад-антистрес з магнієм.
Ще однією важливою позицією в кав’ярні є тістечко “Місто Троянд”, яке за своєю формою нагадує терикон.
“Місто троянд – негласна назва мого рідного Донецька. І в 2022 я вирішила створити щось, що нагадувало б мені про дім та те, що Донецьк – Україна. Ще цей десерт благодійний, адже 25 гривень з кожного тістечка йде на актуальні грошові збори. Крім того, до нас часто приходять донеччани, і я отримую позитивні відгуки про те, що наша кав’ярня нагадує про Донецьк та говорить про цінності”, – каже Анастасія.
Плани на розвиток власної справи
Відключення електроенергії створили складні умови для функціонування багатьох бізнесів. Тому Анастасія вважає, що наразі провідною ціллю є пережити складні періоди:
“Зараз наш головний план – вижити, бо грошові заощадження йдуть на генератор та бензин. До того ж, важливим є емоційний ресурс, бо ми - не звичайний супермаркет: нам потрібен креатив та моральна підтримка команди. Взагалі, головне сьогодні – “довести до розуму” те, що є, а далі – розширюватися, бо зараз ми використовуємо лише 50% потенціалу нашого закладу та асортименту.
І ще хотілося б відсвяткувати 10-річчя «Середи». Ми протрималися насправді дуже багато як для такого маленького стартового капіталу і таких складних часів, які нас спіткали. Проте ми не закрилися, а навіть підросли.”
Читайте також: “Обожнюю, коли люди цитують мої рядки”, – сєвєродончанка Поліна Ярова про поезію
