З початком російської агресії Незалежність України набула нового, особливого значення для людей, які щодня борються за свободу нашої держави. Незалежність тепер означає не лише суверенітет, але й щоденну боротьбу за існування країни, її гідності та майбутності.
З нагоди Дня Незалежності України військовослужбовці та волонтери розповіли виданню ТРИБУН, яке особисте значення має для них це свято.
Марина Молошна, військовослужбовиця та журналістка
Основною діяльністю Марини до повномасштабної війни була журналістика, а вже у лютому 2022 року вона доєдналася до лав Зброїних сил України, адже прагнула захищати цілісність держави.
За словами військовослужбовиці, незалежність України для неї – це свобода вибору у тому, що робити та як жити.
“Свято Дня Незалежності України має для мене величезне значення, це – одна з найулюбленіших та найголовніших дат”.
До початку повномасштабної війни у 2022 році дівчина завжди святкувала це свято: ходила на марші та відвідувала інші урочистості у тих містах, де їй доводилося жити у той чи інший час, – Ромнах (Сумська область), Києві, Маріуполі, Нікополі. Цього року буде вже третій рік, як вона зустрічає це свято в лавах ЗСУ.
“Особливих традицій у моєму підрозділі щодо святкування ми поки що не маємо, але дух кожного побратима та посестри у День Незалежності відчувається більш піднесеним, ніж зазвичай”, – каже Марина.
Дівчина також відзначає, що саме армія має найвагомішу роль у збереженні незалежності нашої країни:
“Без наших військових ми не зможемо відстояти та захистити нашу незалежність. Лише українське військо може дати відсіч російським загарбникам, які посягають на нашу територіальну цілісність та суверенітет. Саме тому кожен українець має бути або у війську, або робити щось для війська. Третього не дано. Кожен на своєму місці має робити все можливе задля збереження нашої незалежності.
Своїм майбутнім дітям я пояснюватиму ціну нашої перемоги: буду показувати фотографії своїх полеглих друзів, розказувати їм їхні історії. А коли вони підростуть, поведу їх на Марсове поле чи Аскольдову могилу. Це і є ціна нашої незалежності”.
Військовослужбовиця каже, що мотивація зберігати суверенітет України полягає в тому, що вона прагне жити тут, виховувати дітей, а найголовніше – закінчити споконвічну боротьбу із Росією:
У наших силах нарешті поставити крапку у цій війні, завершити справу багатьох поколінь борців за незалежність України. Це також і надихає, бо я розумію, що ми і є творцями історії і можемо змінити не лише країну, але й людство. Ми беремо участь у, без перебільшення, історичних подіях, а ця війна стане ключовою подією наших життів.
Сергій, військовослужбовець та фотограф-аматор
Сергій – луганчанин, який з дитинства захоплювався фотографією, а згодом взяв до рук зброю, аби захищати свою країну від російських загарбників.
Незалежність України для чоловіка – це, перш за все, самостійність:
“Ми маємо будувати державу незалежно від думок чи уподобань інших країн. Ми маємо діяти у власних інтересах. З початком служби у лавах Збройних сил України моя думка щодо цього ніяк не змінилася. Змінилося коло – тепер я разом з побратимами”.
До початку збройної агресії РФ проти України Сергій відзначав це свято у Луганську. Він ділиться своїми спогадами з тих часів:
“Луганськ. Напевно, 2013 рік. Я зі своїми друзями збирався на «театралці», був у вишиванці. Пам’ятаю, на сцені тоді ще виступав гурт Бумбокс”.
Роль війська у забезпеченні незалежності України неможливо переоцінити. Тож і Сергій вважає, що найголовніше зараз – армія та її підтримка.
“Значимість війська – першочергова. Не буде війська – не буде незалежності. Кожен українець має або воювати, або допомагати. Також важливо берегти вогонь наших українських традицій та культурний код”, – стверджує військовослужбовець.
Відчуття важливого обов’язку перед своєю державою мотивує Сергія не лише з особистих переконань, але й через історичні та духовні цінності.
“Я ставлюся до цього як до обов’язку, як до розуміння християнської любові та славного насліддя козаччини”, – каже чоловік.
Єлизавета Акопян, волонтерка
Єлизавета займається волонтерством від початку повномасштабної війни. Вона організовує грошові збори, які спрямовані на допомогу ЗСУ, а минулого року дівчина створила благодійний фонд “NAPALM”.
Незалежність України для Єлизавети це, перш за все, воля – звільнення від поглядів та думок інших держав.
“На жаль, з 1991 року в нас не було жодного дня, щоб ми не були під впливом когось більшого. Але обов’язково будемо незалежні. Ми як народ зараз йдемо до цього”, – каже волонтерка.
Святкування Дня Незалежності України залишило багато спогадів для українців з довоєнного часу. Тож і Єлизавета згадує, як цього дня завжди з сім’єю їздили до Києва дивитися парад та інші урочистості:
“Було відчуття, що ми - найсильніші у світі. Я була у захваті. Після повномасштабного вторгнення весь процес святкування відбувається за чашкою чаю вдома. В нашій родині обов’язково всі вітають один одного з цим святом.”
Українці мають об’єднуватися та робити щось для спільної мети – перемоги. Так вважає Єлизавета Акопян та стверджує, що суспільство має допомагати війську або долучатися до нього.
“Мене мотивує майбутнє моєї держави та збереження життів військових, бо ці люди заслуговують на підтримку кожного українця. Ми маємо долучатися до допомоги, аби придбати усе необхідне для роботи наших воїнів. Завдяки їм прапор України все ще майоріє над країною”, – стверджує дівчина.
Майбутнім поколінням Єлизавета хотіла б розповісти всю правду про те, як насправді виборювалась незалежність нашої країни:
Я би точно не вигадувала би казки про те, що «прийшли погані люди, які почали забирати в нас землю»… ні! Я б розповідала про втрати, говорила про ці цифри, які рано чи пізно оприлюднять. Починала би з трагедії в моїй сім’ї, переходила би на історії друзів і знайомих. Згадувала б й про таких людей, як Моджахед, Грінка, Грян, Регбіст, Мішаня і ще багато імен, які ніколи не забудуться.
Анастасія “Сопілка”, військовослужбовиця
Анастасія народилася в Рубіжному, а після закінчення школи приїхала до Харкова навчатися. Вже у 2022 році вона вступила до лав ЗСУ разом зі своїми друзями з Нацкорпусу.
Сила – перша асоціація Анастасії про Незалежність України:
“Це сила, яка дає змогу виборювати своє майбутнє, яка дозволяє висловлювати свою думку українською мовою і не боятися наслідків. Це сила, яка дає натхнення змінювати щось на краще для себе самого та для своєї країни”.
Сопілка каже, що з початком служби бачення свята Незалежності однозначно змінилось - воно набуло сакрального сенсу.
“З початком служби я усвідомила те, що ми маємо зараз самостійну державу – це результат боротьби багатьох поколінь. І нам цю боротьбу продовжувати, інакше ми як країна приречені припинити своє існування.
Зараз мені важко святкувати цей день, бо перш за все я згадую своїх друзів і знайомих, які загинули за нашу Незалежність. Тому цей день для мене більше про пам’ять і про ще один привід подумки згадати і подякувати їм за все”, – говорить військовослужбовиця.
Українське військо, за словами Анастасії, безперечно - найголовніші люди у забезпеченні Незалежності України.
Як би не втомилися всі ті, хто знаходиться на фронті або допомагає в тилу, – вони все одно продовжують свою справу, адже просто не можуть чинити інакше. І зараз кожен українець має усвідомити: все, що відбувається навколо нього, – це результат його дій або бездіяльності. Тому, якщо хочеш змін, – спочатку варто спитати себе: що ти для цього зробив.
Ціна Незалежності України надвисока, бо коштувала вона життів багатьох героїв, які полягли, виборюючи свободу своєї країни.
“Це важко пояснити словами чи історичними фактами. Але ціну Незалежності можна побачити та усвідомити на майже будь-якому великому кладовищі”, – каже Сопілка.
Юлія Канзеба, волонтерка
Волонтерила Юлія ще зі школи, а від початку повномасштабної війни вона більш активно почала допомагати ЗСУ. За її плечима чимало закритих зборів, які допомогли військовим працювати ефективніше.
Незалежність України волонтерка ідентифікує як результат тривалої боротьби українців за суверенітет та свободу своєї держави.
“Незалежність – це територіальна цілісність країни, воля, збереження української культури та спадщини, знання історії своєї держави, чітка самоідентифікація і шана тих, хто відстоює наше право жити вільно та робить вагомий внесок у розвиток та процвітання нашої країни. Незалежність – це право вибору, яким саме буде майбутнє України”, – стверджує Юлія Канзеба.
До повномасштабного вторгнення дівчина брала участь у багатьох урочистих заходах та святкуваннях, які були присвячені цій даті. Також вона розповідає, що в День Незалежності була з тими, для кого це - не просто історична дата, а щось більше. Після 24 лютого 2022 року її погляд на традиції цього дня дещо змінилися.
“Щодня тривають активні бойові дії на фронті, тому зараз не до святкувань. Боротьба за незалежність продовжується, тож направляю всі свої зусилля туди.
Зараз важливо кожному долучитися до виборювання свободи. А потім пам’ятати, якою ціною вона нам дається, та ніколи не пробачати ворогу”, – каже волонтерка.
Мотивація Юлії ґрунтується на великому відчутті відданості своїй країні та бажанні підтримати тих, хто стоїть на її захисті.
“Перш за все – я відчуваю відповідальність перед моїми бійцями, адже ми вже тривалий час взаємодіємо, тож вони розраховують на мою підтримку та допомогу. Мотивацію я знаходжу в моїх групах, підрозділах. Вони дуже потужні, стійкі, сильні, незламні. Їх робота, зусилля, витримка завжди надихають мене продовжувати свою волонтерську справу та ніколи не здаватися”, – розповідає дівчина.
Юлія стверджує, що Незалежність України має велику ціну, бо виборюючи її, загинуло багато громадян. Вона б хотіла пояснити наступним поколінням те, що свободу не дарують, а виборюють, докладаючи багато зусиль, здоров’я та життів:
Незалежність здобувається кров’ю. Кожен сантиметр землі, де йдуть бойові дії, просочений нею. За нашу свободу віддають життя наші захисники та захисниці – це надвисока ціна.
Читайте також: “Я не пробачив би собі, якби не пішов захищати свій дім”, – військовослужбовець Володимир Нетреба
