Один з найвпізнаваніших закладів грузинської кухні міста Сіверськодонецька – “Суліко”. Його започаткувала родина Гвасалія ще у 2016 році. Заклад швидко став популярним серед місцевих завдяки автентичним стравам та гостинній атмосфері. Однак з початком повномасштабного вторгнення сім’я була вимушена поїхати з міста і згодом перебратися до Києва. Вже там народилася пекарня “ХачапурІКІ”, яку родина перезапускає вже вдруге.
Іраклій Гвасалія поділився з виданням ТРИБУН своїми спогадами про ресторан “Суліко”, а також розповів про нелегке рішення залишити місто, переїзд до Києва, відкриття нової справи та про виклики, які довелося долати на новому місці.
Іраклій Гвасалія – наймолодший з власників ресторану “Суліко”. На момент відкриття закладу він був ще підлітком, йому було 16 років. Він з теплом згадує, що ідея створити сімейний бізнес, відкривши перший в Сіверськодонецьку ресторан грузинської кухні, належала його батьку – Отару Гвасалії.
“Саме батько запропонував відкрити заклад, в якому сіверськодонеччани та гості міста могли познайомитися зі справжньою грузинською кухнею. Моя мама, Манана Гоголадзе, досконало вміла готувати такі страви. Саме її вміння поклали початок для меню нашого ресторану”, – згадує Іраклій.
Після того, як сім’я Гвасалія знайшла приміщення для майбутнього ресторану, кожен член родини та їхні друзі докладали максимум зусиль, аби перетворити цей простір на затишне місце з грузинською атмосферою.
“Ми робили все самі. Мій батько, Отар Гвасалія, збирав меблі своїми руками. Потім відкрилися, – у нас не було належної вивіски та навіть назви. Спочатку придумали назву, але така вже була в одному з кафе Луганської області. Тож, щоб виділятися та запам’ятовуватися відвідувачам, абсолютно спонтанно я придумав назву «Суліко»”.
В ресторані панувала затишна атмосфера. Гості ресторану залишали багато приємних відгуків про смачні страви та надзвичайний колорит та тепло, що панували у закладі.
“Велика кількість гостей говорили, що у нас було по-домашньому. Навіть мій батько обслуговував відвідувачів як офіціант. Багато хто дивувався, адже не всюди можна побачити, як власник закладу розносить страви. Ну а для нього це не було чимось особливим”, – розповідає Іраклій Гвасалія.
З початком повномасштабного вторгнення сім’я Іраклія Гвасалії виїхала з міста. Як і багато хто, вони мали надію на те, що у найближчий час жахи закінчаться та все вирішиться. Через це вони не встигли евакуювати все обладнання зі свого ресторану.
Ми думали, що ось-ось все закінчиться і ми повернемося додому. Але, на жаль, це були хибні надії. Про «Суліко» залишилися тільки приємні спогади. Було боляче, було неприємно дивитися як те, що було створено зусиллями моїх батьків та інших близьких нам людей за довгі роки, буквально за секунду безжально знищили. Тепла, яке було там, дуже не вистачає. Проте зараз немає відчуття повернення. Ми змирилися з тим, що, скоріше за все, вже туди не повернемося.
Спочатку Тернопіль, потім – Київ стали прихистком, а наразі й домівкою для Іраклія, його мами Манани та дівчини Єлізавети. Вже на цьому місці вони вирішили розпочати нову історію – відкрили пекарню “ХачапурІКІ”.
“Спочатку ми планували кафе, але в столиці це дещо складно. Тож мама вирішила, що спершу це буде випічка, а пізніше – розширення. Тут немає таких можливостей як вдома. Зараз навіть просто придбати обладнання – це фінансове питання, а якщо щось трапиться – дівати нам його немає куди. В Сіверськодонецьку була впевненість, а в Києві абсолютно інші ризики”, – розповідає сіверськодонеччанин.
Побудувати бізнес з нуля в Києві, особливо під час повномасштабної війни, – справа не з простих. Тож Іраклій Гвасалія розповідає, що на шляху відновлення їх спіткало багато викликів, але все ж їхня родина залишилася відданою своїй справі та зберігла оптимізм.
“Виникало багато невизначеностей. В Сіверськодонецьку, проживши більшу частину життя, розумієш людей та їхні потреби. В Києві довелося вчитися розуміти це знову. Ми відкрилися на «Нивках». Спершу ми думали, що відкрити МАФ з випічкою біля метро – найкраще рішення, проте це не зіграло геть ніякої ролі. Вірогідно через це першу точку ми закрили – на жаль, не було того попиту, на який ми розраховували.”
Команда пекарні “ХачапурІКІ” – це родина Іраклія. Він говорить, що кожен з них має вагоме значення у розвитку та роботі бізнесу:
“Моя дівчина, Єлізавета, веде сторінку в Інстаграм та займається просуванням нашої пекарні. Навіть найелементарніше: якщо нам потрібна допомога з візуальним оформленням закладу – звертаємося за її думкою, в неї більш сучасне бачення. Мама – це 80% всієї точки: все готує та випікає саме вона. Я також готую різні види хачапурі, але все інше – це вона. Моя задача – закупити та привезти продукцію, щось полагодити та інші господарські справи”.
З початку повномасштабної війни багато сіверськодонеччан переїхали жити до столиці, і серед них є чимало поціновувачів грузинської кухні. Іраклій розповідає, що до них часто приходять земляки, аби спробувати грузинську випічку родом з сіверськодонецького “Суліко”.
Завжди приємно бачити своїх людей. Це зовсім інші відчуття. Звісно, я й киян дуже радий бачити, всіх радий бачити. Але ті люди, з якими ти жив в одному місті, – це зовсім інші враження. Розумієш, що вони – частинка твого міста.
Досвід ведення бізнесу в Києві Іраклій Гвасалія порівнює з тим, як було вдома:
“Цей досвід залишився досвідом. Було важко, інколи зовсім незрозуміло. Велике місто – це геть інше. В Сіверськодонецьку було простіше. Навіть на оптову базу я міг доїхати від “Суліко” за 5 хвилин, а в столиці десь 30 хвилин мінімум”.
Перша спроба дала Іраклію та його сім’ї безліч знань та цінний досвід, якому вони слідують вже на новому місці у новій пекарні “ХачапурІКІ”, за адресою м. Київ, пр. Соборності, 4.
“Ми одразу розуміли, що будемо робити перезапуск. Змінилася лише локація. З технічних моментів ми зрозуміли, що обов’язково потрібна вивіска. Це дуже важливо у великому місті – привертати увагу. А ще треба враховувати, чи є поряд житлові будинки, торгові центри, яка є проходимість.
На новому місці у нас більше світла. В першому МАФі вже все було обладнане, а в цьому я все збирав самостійно. І мені це нагадало, як мій батько відкривав «Суліко» і все створював своїми руками. Поступово все облагороджуємо: замінили проводку, придбали нові столи, зробили нову вивіску, яскраве освітлення. Це місце зробили так, як я його бачив з самого початку, зробили його «під себе». Ось це мені подобається”, – розповідає співвласник пекарні.
Зараз в пекарні “ХачапурІКІ” є великий вибір грузинської випічки – хачапурі по-аджарськи, хачапурі по-мегрельськи, кубдарі з різними начинками та випічка з листкового тіста.
Іраклій наголошує, що для них важливо зберегти атмосферу грузинської гостинності в будь-яких умовах, навіть далеко від батьківщини. Вони прагнуть, аби кожен, хто завітає до їхньої пекарні, почував себе як вдома.
«ХачапурІКІ» – це про грузинські традиції та гостинність. І ми вважаємо, що ця гостинність має поширюватися та виходити за межі Грузії.
Читайте також: Кулінарні традиції сходу. Які унікальні страви готують мешканці Донецької та Луганської областей
