Тетяна Чумаченко народилась у місті Лисичанськ та більшу частину свого життя присвятила роботі з дітьми. Почавши свій шлях як вчителька молодших класів, вона працювала вожатою, педагогом-організатором і культорганізатором в дитячих таборах. У Сіверськодонецькому дитячо-юнацькому комплексі “Юність” вона стала керівницею аніматорської студії “Фанати свята”, де виховала талановиту молодь, яка продовжила свій шлях у різних містах та країнах. Через повномасштабне вторгнення студія евакуювалась до Німеччини і зараз працює у місті Дюссельдорф.
Як засновувалась та функціонувала аніматорська студія “Фанати свята” у Сіверськодонецьку, до яких заходів була залучена молодь на Луганщині та як пані Тетяні вдалося відновити студію у Німеччині вона розповіла виданню ТРИБУН.
“З 2014 року я обіймала посаду культорганізатора в СДЮК «Юність» та була керівником гуртка акторської майстерності/аніматорської студії «Фанати свята». Вирішила працювати з дітьми тому, що моя мама – вчителька, брат – вчитель, а батько – інструктор з туризму. Ми все дитинство відпочивали влітку в дитячому-оздоровчому таборі «Веселка» від склозаводу «Мехскло», де мама була культорганізатором, а батько – фізруком. То – генетично”, – згадує пані Тетяна.
Перший склад гуртка “Фанати свята” налічував 13 підлітків, які випустилися та продовжили навчатися у вищих навчальних закладах. Другий склад проіснував до початку повномасштабної війни. Тетяна Чумаченко розповідає, що діти були переважно з окупованої частини Луганської області.
“Це були найталановитіші діти, яких я змалечку готувала до професії аніматорів та акторів”.
Також Тетяна Чумаченко розповідає про роки праці з 2014 року у місті Сіверськодонецьку та заходи, які проводилися за участі СДЮК “Юність” та Сіверськодонецької МВА:
“Різдво, Маланка, Водохреща, Масляна, День міста, День Хіміка, День Державного прапора України, День Незалежності України, День козацтва, відкриття різдвяних ялинок. Команда аніматорів – і малі, і дорослі студенти – разом брали участь у театральних дійствах, інтерактивах, розвагах на майданчиках міста”.
Паралельно з роботою у СДЮК “Юність” пані Тетяна була приватним підприємцем агенції дитячих свят “Фанати свята”, що зараз через повномасштабне вторгнення продовжує свою діяльність у Німеччині.
24 лютого 2022 року почалося для Тетяни Чумаченко так само несподівано, як і для більшості українців.
“Я не повірила. Вже вночі того дня я була у Льодовому палаці спорту, спала вкупі з тренерами спортивної школи №4. До 5 березня разом з ними, іншими волонтерами та Сіверськодонецькою МВА працювала у гуманітарному штабі Льдового”.
Далі пані Тетяна розповідає, що їй та Лілії Денисовій, шеф-аніматорці, пізніше довелось покинути місто для того, щоб супроводити маму з малою дитиною до Лисичанська в безпечне місце.
“Вона не виїжджала, бо мала магазин з тваринками. Тож поки не знайшла всім прихисток – міста не залишала. Ми мали на меті допомогти родині та повернутися додому – тоді ми ще не розуміли масштабу всього, що відбувалось.
Вже 12 березня ми були у Дюссельдорфі, в сім’ї американців, які стали нашими друзями назавжди. Я не знаю, чому Німеччина і чому саме це місце. Так склалося. Ми приїхали просто перечекати”.
Вже наступного дня пані Тетяна волонтерила у гуманітарному штабі, що створили українці та німці. А 29 березня команда, яка виїхала разом з Тетяною, почали працювати у дитячому садочку для біженців від благодійної організації “Синьо-жовтий хрест”.
Керівниця студії Тетяна Чумаченко каже, що відновлювати роботу в новій країні було неважко. Апаратуру, реквізит та інші речі евакуювали до Дніпра волонтери та їхні друзі з Сіверськодонецька: Вікторія та Олег – власники ДРЦ «Малишляндія», Валерій Воротінцев – власник мережі кав’ярень «Кофе Панда», Веніамін-Вітамін – аніматор та нині захисник України та Сергій – волонтер.
“Можна сказати, що ми одразу потрапили в атмосферу української спільноти. Паралельно проводили дитячі івенти для українських дітей на благодійній основі. Перший – на Великдень, другий – у День захисту дітей. В садочку працювали дівчата з Києва, і наша команда вже складалася з чотирьох осіб. Далі до нас доєдналася пані Людмила Псел з Енергодару – власниця дитячого ігрового центру та кафе «Family Pizza», яке пограбували росіяни”, – розповідає керівниця студії “Фанати свята”.
За словами пані Тетяни Чумаченко, найкрутішим та наймасштабнішим був фестиваль творчості «Ukraine Tag», організований благодійною організацією “Синьо-жовтий хрест”, на якому виступали дитячі танцювальні та вокальні колективи.
“З кожним роком цей фестиваль стає все потужнішим, а ми розважаємо українського глядача та дивуємо новими персонажами. Також ми брали участь в проєкті «Казкотерапія», який мав великий попит”, – каже жінка.
Зараз аніматорська студія “Фанати свята” продовжує активно працювати у Дюссельдорфі. Тетяна Чумаченко каже, що це мультинаціональне місто, де кожна нація плекає свою культуру та традиції:
“В Дюссельдорфі осередком української культури став для нас культурно-освітній центр «Kin-Top e.V». Це – наші потенційні замовники і «фанати». Наші свята відвідують батьки з дітьми з різних куточків України. З 2024 року ми вийшли на німецькомовного замовника. Адже всім дітям подобаються мультики, супергерої та принцеси. Тому ці теми завжди актуальні. Вже 3-й рік поспіль ми організовуємо Карнавал — національне свято в Німеччині, схоже на Масляну.
За останній рік ми показали декілька українських казок для малечі. Також до Дюссельдорфу завітала авторка ігротанців Наталія Мієдинова, і ми разом з нею провели дві зустрічі з українськими поціновувачами її творчості. В жовтні ми з командою відвідали дітей з Охматдиту в Кельні, привітали іменинників з Днем народження. Загалом ми проводили багато благодійних свят – до Дня Незалежності та Дня Святого Миколая. Робота кипить”.
Студія не лише створює мистецькі проєкти, а й допомагає зберігати українську культуру далеко від батьківщини. Попри війну, команда продовжує розвиватися та знаходити своє місце в нових умовах, проте багато хто мріє повернутися додому.
Основна цінність нашої студії – творчість. Також зараз – це популяризація української культури та традиції в еміграції. Наша команда продовжує розвиватися та інтегруватися. Після війни якась частина команди залишиться працювати тут, а інші повернуться додому. Адже Україна – найкраща країна у світі. Слава Україні!
Читайте також: “Я працюю, щоб зберегти воїнам життя”, – волонтерка зі сходу Аліна Хмур
