Вона добре пам'ятає, як це — рости в селі, де молоді нема куди піти і нічого робити. Вона з Валуйського Луганської області — і саме цей досвід привів її до керівництва Національною
>>
Коли комбайн вийшов на поле, над ним уже кружляв дрон. Комбайнер зупинився, подивився вгору — і поїхав далі. На свій страх і ризик він збирав врожай на рідній землі. Людмила Геннадіївна і
>>
До жовтня 2024 року Юлія Верлан жила в Добропіллі на Донеччині — працювала в пробації, виховувала двох синів. Через війну родина переїхала до Шептицького Львівської області. Зараз Юлія
>>
Кожної неділі Ольга Ширшикова зустрічається з друзями-земляками на каву в Івано-Франківську. Годину вони діляться досягненнями, п'ють каву і розбігаються до наступних вихідних— в
>>
Наприкінці 2021 року на вечірці в Києві Катерина побачила, як людей вразила історія її землячки про літо 2014-го — та не могла виїхати з міста, бо близьку людину “забрали на підвал”.
>>
Вона каже, що переселенці, як рослини, вирвані з корінням. Їх можна пересаджувати з міста в місто, але не кожен горщик стає домом. Юлія Прокопець — квіткарка з Донеччини, двічі ВПО і мама
>>
Вишки телецентру, троянди у парку Щербакова та день міста в серпні. Ірина Серебреннікова пам'ятає Донецьк таким, яким його вже не повернути. Вона жила в окупованому місті до 2020-го. Зараз
>>
Слов’янськ, що на Донеччині, славиться своїми керамічними виробами. Nana Ceramics – це один із відомих місцевих брендів, який протягом 27-ми років виготовляє унікальну керамічну продукцію.
>>
Коли Марина Капустіна у 2022-му вивозила свій бізнес із Краматорська, їй знадобилося три буси. Не для меблів чи особистих речей, а для тканин. Величезний склад, який вона орендувала роками,
>>
Оксана Крисків ніколи не мріяла про велике місто й не планувала починати життя з нуля. У Покровську, що на Донеччині, в неї було все: квартира, родина поруч, улюблена справа та відчуття затишку.
>>
Коли Юлія Лісова плете браслет із чорного бісеру, вона перебирає кожну бісеринку — шукає однакові за розміром, щоб той був досконалим. Це кропітка робота. Але саме в цей момент, коли пальці
>>
Олена Литвиненко з Мирнограда десять років займалася рукоділлям — в'язала, вишивала бісером, робила біжутерію. Люди дивилися, хвалили, але не купували. Потім вона з родиною виїхала до
>>
Анжеліка Сердюк каже, що Київ їй подобається, але він не став рідним містом. Рідне — Краматорськ, звідки вона виїхала одинадцять років тому. Там досі живуть її батьки, там стоїть її квартира,
>>
Дмитро Саламон пише ночами — після двох робіт і до п'ятої ранку. Епічний роман на тисячу сторінок, де переплітаються біблійні мотиви, фантастика і реальність. Він п'ять років прожив у
>>
Ліза Нестеренко виїхала з окупації у 16 років. З того часу вона не може зайти в свою кімнату у селищі поруч із Макіївкою, переглянути старі фотографії, повернутися туди, де все починалося. Зараз
>>
Він повернувся в окупований Луганськ і щодня думає, як звідси виїхати. Вона — ні. Їхня 14-річна донька мовчить, закривається в собі й рахує дні до повноліття. Родина, яка двічі тікала від
>>
Юлія Косач народилася і виросла на Луганщині. Двічі переміщена — у 2014-му й у 2022-му. Вона не показує обличчя й просить не називати справжнє ім'я — її батьки досі на окупованій
>>
Для Ліани Шевелєвої війна не просто змінила плани — вона розрізала життя навпіл. Місяць в окупації на Донеччині, ризикований виїзд і новий дім на Буковині. Тут вона плете ялинкові іграшки,
>>
Художниця з Краматорська Ксюша Салютіна малює те, що бачить, і те, що неможливо не відчути під час війни. Її роботи — це поєднання реального досвіду, сюрреалізму й того внутрішнього спокою,
>>
Альона Коломойченко народилася в Макіївці, виросла в Харцизьку, навчалася в Донецьку — всі три міста зараз в окупації. Коли почалася війна у 2014, їй тільки-но виповнилося 18 років. Кілька
>>
